Опубліковано СН
Цій славній жінці в нинішньому році виповнилось 90 років. Пройшовши горнило війни, переживши післявоєнну розруху та голод, часи мізерної зарплати, вічного дефіциту, вона зберегла добру пам’ять, оптимізм, силу волі й бажання жити.
Народилася Ксенія БУРЛАКОВА 9 січня 1924 року у Воронезькій області в селянській родині. Дитинство випало на важкий період, коли родина постійно голодувала. Завжди не вистачало їжі, одягу. Але справжнє лихо прийшло тоді, коли Воронезьку область захопили німці. Сім’я почала ще більше недоїдати, адже всю продукцію відправляли на фронт.
Німці намагалися вигідно використати всенародне господарство, набудова¬не старою сталінською системою. Перейменувавши колгоспи в общини, викорис¬товували місцевих жителів як дешеву робочу силу. Молодь масово вивозили в чужу країну. Після переломного періоду в ході війни фашисти почали відступати. Зібрали дівчат і під конвоєм кінних мадяр доправили до Німеччини. У їх числі була й Ксеня. По дорозі в одному з сіл зустрілися з наступаючими радянськими військами, які відбили полонених і наказали повертатись додому. Весняною ба¬гнюкою довелося бранцям іти пішки. Їжу та прихисток просили в місцевих жителів. У рідному селі Ксеня побачила повну розруху: будинки, перетворені в стайні, а ті, що вціліли від бомбардувань, стояли без скла у вікнах. Для житла мешканці вико¬ристовували вцілілі великі приміщення, де настилали піл, на якому спали.
Щоб вижити, потрібно було працювати. Тож із подругами звернулись до місцевої влади з проханням трудовлаштувати. Спочатку їх поставили на охорону об’єктів із матеріальними цінностями. Згодом дівчат влаштували санітарками на потяг, який приймав поранених із фронту й рухався на Захід. Юнка опинилась на Західній Україні, у госпіталі біля Львова. За нею закріпили дві палати з хворими. У першій перебували поранені бійці, в другій - хворі з підо¬зрою на дизентерію. Трудились тут багато талановитих лікарів. Та їй осо¬бливо запам’ятався цілитель Лур’є, який користувався серед персоналу заслуженим авторитетом. Важко було дивитись на хлопців із ампутованими кінцівками й пораненою душею. Доводилось їх підтримувати морально й фізично.
Наприкінці війни госпіталь розформували, а дівчат направили у воєнізовані загони для охорони важливих об’єктів. Ксеню командирували в Сарни, де призначили командиром відділення воєнізованої охорони. Так корінна росіянка назавжди зали¬шилась у Поліському краї, знайшла своє перше кохання, з яким поєднала долю. Згодом у родині народився Миколка. Після дуже короткої декретної відпустки молода жінка з маленьким синочком ходила на роботу, пригортаючи до грудей і загорнувши його в ши¬нель, охороняла соціально важливі об’єкти, хоча начальство не дуже звертало на це увагу, розуміючи її становище.
Згодом у сім’ї сталася трагедія. Чоловік Ксенії, фронтовик, якого комісува¬ли з армії через численні поранення, працював водієм на залізниці. Од¬ного разу його зобов’язали підстригти дерева там, де мали поставити підйомний кран для будівництва. Кріплення не було, тож коли виліз на дерево, обломилась гілка й він упав, отримавши тяжкі тілесні ушкодження. Незабаром після цього по¬мер у лікарні. Ксенія Олександрівна залишилася одна з маленьким синочком.
Тяжко пережила горе, але життя продовжувалось. Другим чоловіком Ксенії став також ветеран війни на прізвище Ручка (кавалер багатьох фронтових орденів і медалей). Із часом дали про себе знати численні поранення, які отримав на фронті. Часто хворів, згодом йому ампутували ноги й руку. Весь догляд за хворим ліг на долю жінки, яку сарненці часто бачили, коли в інвалідному візку везла чолові¬ка. Маючи велике благородне серце, Ксенія Олександрівна до самої смерті доглядала його, а також виховувала чотирьох дітей.
Після війни аж до виходу на пенсію Ксенія Бурлакова працювала в Сарненській санепідемстанції. Співробітники тепло відгукуються про колегу, яка са¬мовіддано та сумлінно трудилась, має численні грамоти та орден «За мужність», яким нагороджували ветеранів війни на честь 55 річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.
Олег ПАНЬКО,
член Національної спілки краєзнавців України.