Опубліковано СН
Ще рік тому ніхто з нас не міг і подумати, що непроханою гостею в країні стане війна.
Тепер це жахливе слово щодня в кожного на вустах. Схід України став прикладом винахідливості й героїзму українців. Війна об’єднала й згуртувала нас, адже в зоні АТО - наші близькі, знайомі, друзі. Ніхто з них навіть не підозрював, що їх вважатимуть кращими синами матері–України.
Не здогадувався про це й колишній випускник Стрільської ЗОШ І-ІІІ ступенів Віктор Сергійчук, який прийшов у коротку відпустку із зони АТО. Він поспішив на зустріч у школу з допитливими школярами. Вчорашньому сільському хлопчикові, який нещодавно виконував важку роботу, а теперішньому солдатові-контрактнику Збройних сил України довелося на собі випробувати всі жахіття війни. Але як ця подія змінила молодого солдата! Уважно, по-дорослому слухав питання своїх ще зовсім юних земляків. Особливу цікавість проявили хлопці сьомого класу, тому Віктору довелося відповідати на безліч запитань.
Зустріч із воїном, який ще вчора ризикував своїм життям, сколихнула серця дітвори. Один поперед одного вони сипали запитаннями з усіх боків. Жваво цікавилися солдатськими буднями, і про все хотіли знати з перших вуст: яких видів зброя використовується, як місцеве населення ставиться до визволителів, чи мають вони тепловізори, чи доходять допомога, листи, які адресують пораненим бійцям, чи бачив живого снайпера, чи є в них у батальйоні дівчата, скільки хлопців загинуло, чи довго триматиме ця війна? Змужнілий воїн стримано й уважно вислухав кожного учня. З посмішкою на обличчі сприймав окремі з питань, але відповідав доброзичливо. Відчував свій обов’язок захистити ці допитливі очі, не зганьбити чесне ім’я людини.
Теплі спогади, приємні хвилини зустрічі залишаться в пам’яті Віктора Сергійчука. Адже діти заздалегідь подбали про подарунки для воїнів. Під керівництвом учителів трудового навчання Олени Бартош і Леоніда Сергійчука пошили прапорці – символи нашої держави, які зміцнюватимуть сили, множитимуть дух воїнів, щоб вони відчули в тих прапорцях палкий жар чистих дитячих сердець. Учні розуміють, в якій зажурі й біді опинилася Україна, тому щиро вірять у рятівну силу молитов, що злітають із дитячих вуст. Вони побажали односельцю повернутися живим і здоровим, пообіцяли молитися за його і здоров’я тих військовослужбовців, хто на передовій, адже незабаром Віктор знову повернеться в зону АТО.
Стрільська земля зростила й інших патріотів. Саме завдяки воїнам добра Сергію та Івану Домнічам (сину й батькові), Івану Сергійчуку, Івану Михайлицькому, які виконують свій обов’язок на сході України:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди завойовників – заброд!
Василь СИМОНЕНКО.
Низько вклоняємось воїнам і просимо в Бога миру та спокою на рідній землі.
Ольга ТАБОР,
учитель Стрільської ЗОШ І-ІІІ ступенів.