Опубліковано СН
Хто вивчав географію у школі, добре знає, що лише на екваторі весь час тривалість дня дорівнює ночі - по 12 годин.
При цьому Сонце проходить небом від точки сходу до точки заходу через зеніт лише у днуни весняного й осіннього рівнодень. Саме по той бік екватора у 18 окремому вертолітному загоні Збройних сил України виконував миротворчу місію в Демократичній Республіці Конго наш земляк Сергій ГАЛАЩУК. Рідні не бачили його з 30 листопада минулого року по 10 серпня нинішнього. Дожидали батьки, Любов Дмитрівна й Михайло Михайлович, у яких окрім двох дочок, Сергій – єдиний син. З нетерпінням виглядали дружина Олеся та донечки – п’ятикласниця Іванна, яка навчається в Сарненському НВК «Школа-колегіум» імені Т.Г. Шевченка, й дошкільня Уляна. Усвідомлення того, що хтось там, удома, на тебе дуже чекає, теж допомагає пережити всі труднощі служби, розповів миротворець.
Відбір за кордон проходив, як завжди, напружено – збори, підготовка впродовж трьох місяців, полігон, стрільби, здавання заліків. На кожну посаду - по декілька кандидатів. Але молодого чоловіка, який майже 14 років тому розпочав службу у військовій частині 13 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України в Рівному, а згодом продовжив у Сарненській А-0153, прийняли в команду. Приємно було також дізнатися, що до армії Сергій Галащук закінчив ВПУ-22, де вивчав організацію будівельного виробництва. Не секрет, що переважна більшість українських військовослужбовців їдуть до Африки заради хорошого заробітку. Але в старшини це була перша миротворча місія, тож мав не тільки матеріальну зацікавленість, а й хотів випробувати себе на службі за кордоном.
Клімат не дуже бентежив, бо схожий до кримського, лише відчуваєш більше вологи в повітрі. Країна ж відрізняється екзотичними флорою та фауною. А щодо комах, які переносять збудник малярії, то в контингенті давно вміють здійснювати профілактику та вживати запобіжні заходи. Український миротворчий персонал територіально розмістили в трьох локаціях, а налагоджений стійкий зв’язок між ними дозволяв здійснювати оперативне управління його силами та засобами. База, де перебуває Сергій, зосереджена в гірській місцевості на висоті понад півтори тисячі метрів над рівнем моря.
Завдання українського миротворчого контингенту в Конго полягали в спостереженні, проведенні заходів стримування та вогневої підтримки наземних сил, забезпеченні дій військ Місії ООН. Необхідно зазначити, що екіпажі Мі-24 (модернізований бойовий вертоліт) 2 ротації окремого вертолітного загону здійснили майже чотири сотні вильотів і провели в африканському небі понад 600 годин. Їхню діяльність забезпечував наземний персонал, а Сергій Галащук -штаб військової частини надійним зв’язком –.
- Розпорядок дня в чужій країні нічим не відрізняється від типового розкладу занять у звичайній військовій частині Збройних сил України, – розповідає старшина. – Підйом особового складу о шостій ранку за місцевим часом, відбій о 22.00. Служба проходила цілодобово, без вихідних. Інколи, в екстремальних умовах, підняти могли й о 4.00 ранку (якщо льотний і льотно-технічний персонали отримували завдання на здійснення вильотів). Щопонеділка над табором здіймався в небо Національний Прапор України і звучав Державний Гімн країни.
Необхідний гарант підтримання миру
Міжнародний контингент ООН присутній на території Демократичної Республіки Конго з 1999 року. Ще в 1998-ому у країні спалахнула кровопролитна друга конголезька війна за участю 11 держав Африки. Вона забрала життя майже 4 мільйонів осіб. Після її закінчення в сучасній ДРК залишаються різні повстанські групи. Вони грабують джерела корисних копалин на сході країни, що належать уряду, а також викрадають і вбивають мирних жителів. Поширена серед них і контрабанда золота.
Необхідність спрямувати військові вертольоти в Конго постала перед ООН після того, як Індія відкликала дев’ять гелікоптерів зі складу миротворчого контингенту. Нині екіпажі 18 окремого вертолітного загону ЗС України забезпечують авіаційні супровід і підтримку сил Місії ООН, патрулювання кордонів та ведення повітряної розвідки. Тож місцеве населення з розумінням ставиться до миротворців, і не лише українських. Здебільшого, присутність іноземних військових конголезці розцінюють як необхідний гарант підтримання миру.
Незважаючи на те, що земля надзвичайно багата цінними корисними копалинами й рідкісними мінералами, мешканців населених пунктів заможними не назвеш. Часто приходили просити води чи хліба. Поцікавилась у Сергія Михайловича не тільки кліматичними умовами екваторіальної африканської країни, а й харчуванням військовослужбовців. Розповів, що серед українців були власні кухарі та пекарі (6 чоловік). Самі випікали хліб, готували щотижня український борщ із пампушками, а щонеділі – голубці. Правда, з водою було сутужно. Брали її з озера Ківу, яке входить до низки Великих Африканських Озер. Фільтрували й очищали на власній станції. Сама вода дуже чиста, каже Сергій, а після її спеціальної обробки досягають відмінної якості, яку визнають навіть представники інших контингентів.
Майже поряд, за огорожею, розташовувались уругвайці, єгиптяни, індуси. Одержані на заняттях знання з англійської мови дозволяли спілкуватися й розуміти один одного. Разом у вільну хвилину проводили навіть волейбольні турніри, де в більшості випадків перемагали.
Чи не вперше серед особового складу загону був і військовий капелан. Офіційно його посада звучить як офіцер із питань релігії. Окрім духовного звання, пастир має й військовий ранг підполковника, й льотний досвід. Усі разом спорудили на території бази храм, де регулярно проходили богослужіння, відзначали релігійні свята, скажімо, Різдво. А на Великдень мали справжні пасочки та крашанки. Багато хто з працюючого персоналу та місцевого населення також приїжджав до української святині.
А 18 липня в окремому вертолітному загоні відбувся «Парад медалей» для 157 миротворців на трьох точках базування військового контингенту. Захід розпочався з шикування українського підрозділу, виносу прапора ООН та національного стягу й виконанням Гімну Організації Об’єднаних Націй і Державного Гімну України. В урочистостях взяли участь Глава адміністрації Місії ООН ДР Конго в провінції Північне Ківу Рей Торрес, бригадний генерал Поннаппа, командир бригади швидкого реагування, бригадний генерал Мвакіболва. На адресу українських миротворців пролунало чимало привітань, адже їхньою візитівкою стали високий професіоналізм і відповідальність за виконання доручених завдань. Цього дня перші особи Місії ООН у ДР Конго вручили українським миротворцям медалі «За службу миру». Перед присутніми виступив національний колектив танцю і співу африканської країни. У свою чергу наші кулінари пригостили учасників церемонії стравами національної кухні.
Уважно слухала розповідь Сергія Галащука й думала, що недарма командири іноземних контингентів у ДР Конго та керівництво й персонал Місії ООН високо цінують українських військовослужбовців. За час виконання миротворчих завдань вони не тільки підвищили імідж своєї країни, а й авторитет Місії ООН в цілому. Солдат миру переконаний у тому, що отриманий досвід знадобиться йому в подальшій військовій службі. А своїм друзям, колегам військової частини А-0153, які виконували великий обсяг роботи, поки він перебував у Конго, висловив щиру вдячність.
Після успішного повернення з побратимами, які стали справжніми друзями, на Батьківщину, у неділю, 11 серпня, на території військової частини міста Новий Калинів Львівської області відбулись чергові урочисті проводи 236 українських миротворців третьої ротації 18 окремого вертолітного загону Місії ООН у Демократичній Республіці Конго.
Марія КУЗЬМИЧ.