Секрет сімейного щастя

Коли колишні колеги по трикотажному цеху зустрічають Любу Усову, маму 11 дітей, то часто запитують: «Тобі не важко? Це ж треба не лише всім дати лад, а й нагодувати»

. З усміхом відповідає, що діти – її щастя. Сама народилася в Довгому в багатодітній родині. Десятий клас закінчила в Цепцевицькій середній школі. Разом з іншими дівчатами поїхала на заробітки, де й зустріла свого Миколу. Хлопець приїхав у відрядження зі Ставропольського краю. Побачив Любу, і вже не міг її забути. Через півроку зимою відгуляли весілля.
Чоловіки й жінки відрізняються один від одного. Вони не гірші і не кращі, а просто різні. Біологи знають про це здавна. З іншого боку, сучасне життя показує, що їх потенційні можливості однакові. Вони в однаковій мірі талановиті. Але жінки часто критикують чоловіків за те, що вони байдужі, неуважні, не вміють слухати, не виявляють теплоти, недостатньо люблять. Сильна стать звинувачує жінок у балакучості та нездатності відокремити головне від другорядного в розповіді, а ще в тому, що в них часто болить голова… І якщо відволіклись від реалій життя, то розумієш, що світ і кожна людина чи подія унікальні й не схожі між собою.
У родині Миколи й Любові Усових з Чемерного чоловіки захищають і забезпечують, жінки будують гніздо та створюють комфорт і настрій. Найстарша донька Леся вже 10 років як одружена. З Іваном виховують 5 дітей і також живуть у Чемерному. Люда з батьками, ще не заміжня. У сина Руслана також п’ятеро малюків. У момент, коли приїхали в село, сім’я готувалась до весілля сина Анатолія. За ним на черзі Володимир. Василь одружений і також живе з батьками. Миколі – 19, Таня навчається в 11 класі Сарненської вечірньої школи. Троє наймолодших синів: Олександр, Дмитро та Валентин - учні Чемерненської ЗОШ І-ІІ ступенів (9, 7 і 3 класи).
«У чому секрет жіночого щастя?» – запитала в Любові Володимирівни. Молода красива жінка, на мить задумавшись, відповіла: «У дітях. Живемо заради них і тішимось ними. А хіба може бути інакше? Разом ходимо на зібрання. Микола, Людмила, Таня співають у хорі».
Спілкуючись з матір’ю багатодітної родини, переконалась, що в її обов’язки входить не лише наварити їсти, поприбирати й допомогти з уроками школярам. «Обов’язково треба з ними поговорити про все, - сказала мудра жінка, - наставити на шлях істини». Одразу пригадала, як сотні разів чула від батьків (не багатодітних!), що їм не вистачає часу для простого спілкування з дітьми. «Відчепись!», «Не бачиш, я зайнята!», «Іди запитай у мами», - змалку часто чують маленькі «чомучки» від найрідніших людей. А потім, підростаючи, вирішують запитати про все, що їх цікавить, у тих, хто їм дасть відповідь. І тоді вже буває пізно, та й не варто звинувачувати один одного, вулицю, школу в тому, що виховали дітей «не так».
Якщо декому треба прожити все життя, аби зрозуміти, що не робота й кар’єра, а діти й сім’я – найголовніші в ньому, то Любов і Микола зробили їх пріоритетами ще на початку сімейного шляху. Це зараз вони живуть у великому просторому будинку, де кожен має свою кімнату. Спочатку мешкали в Любиної тітки, яка померла півтора року тому. Вона багато допомагала молодій жінці і дітей доглядати, і досвідченими порадами.
В родині Усових у кожного є свої обов’язки по дому, зимою і влітку, по віку і по силі. В час, коли і дипломованим спеціалістам не завжди можна знайти роботу, хлопці час від часу їздять на заробітки. Буває по-різному – то не заплатять, то умови роботи не такі, як обіцяють. Але найголовніше для матері - знати, що діти здорові, навіть якщо небагато зароблять. Любов і Микола й зогледітись не встигли, як 27 років подружнього життя пролетіли. А здається, щойно одружились. І коли ж усе пройшло?
Кажуть, усі щасливі сім’ї однакові. В них панують любов, злагода, взаєморозуміння, повага один до одного. «А скільки років прожити разом, - каже Любов Володимирівна, - на те воля Божа. Якщо вірите в долю, вона теж від Бога. Але треба молитись і просити в нього, щоб Він її послав, а не просто сидіти й чекати».
У моєї доброї знайомої двоє дітей. Друзі переконують її, що вона ще молода й третє не завадить. Вона ж, сміючись, заперечує й цитує слова свого чоловіка, який каже, що «корму не хватить». У родині Усових думають навпаки. Були б діти, а «корму» вистачить. Тож хай будуть здоровими діти та щасливі їхні батьки, яких вони шанують, як навчає Біблія.
Марія КУЗЬМИЧ.