Опубліковано Зоя Тимцунік
У районі в селах майже немає такого подвір'я, де б не утримували якусь живність.
Багато продуктивної худоби мають і міські жителі. Воно й зрозуміло, адже тваринницька продукція з власних господарств є вагомою прибавкою до столу. Разом з тим, запевняють фахівці, тваринництво в підсобних господарствах могло б давати значно більше продукції, якби належну увагу надавали штучному осіменінню худоби. Як налагоджено це на Сарненщині? З цим запитанням звернулись до головного державного інспектора ветеринарної медицини району Ігоря ЗАПУХЛЯКА. Ось що він розповів:
- Із 10 господарств району, де утримують велику рогату худобу, штучне осіменіння запроваджено лише в шести. Серед 19 сільських, 2 селищних і міської рад – таке запліднення худоби наявне тільки на території 11 з них. За 2010 рік осіменили всього 423 голови корів із наявних дев'яти тисяч, що утримує населення, що на 191 - менше, ніж у 2010.
Наведені цифри свідчать, що штучно осіменяти корів господарі тварин в одних випадках через відсутність пунктів не мають змоги, в інших, на мій погляд, - бажання. Для власника корови завжди залишається проблемою, де її спарувати, щоб отримати теля, а відповідно й молоко. Адже корова в наш час нерідко є годувальницею сім'ї. Цим і користуються окремі підприємливі громадяни, заводячи на власних подвір'ях бичків та за високу ціну (у межах 80-100 гривень) пропонуючи покривати ними корів. Не секрет, що облік племінних бичків, кнурів, жеребців у власних господарствах не ведуть. Дуже добре, коли осіменіння корів і телиць проводять на фермах господарств, де є штучне осіменіння. Проте в більшості сіл худобу покривають малопродуктивні бички, а значить, і приплід народжується малопродуктивним, часто нежиттєздатним. Це не дозволяє розводити в підсобних господарствах високопродуктивне поголів'я, а отже, виробляти більше продукції. Відповідно менше продають її державі чи використовують на власні потреби.
У цій важливій справі не повинна стояти осторонь і сільська рада. Потрібно, щоб на території був пункт штучного осіменіння худоби. Для цього необхідно передбачити кошти на його створення. А це - придбання посуду Дьюара, азоту, матеріалів, що необхідні для запліднення однієї голови (спеціальні рукавиці, ампули, піпетки, цитрат натрію), затрати на осіменіння й оплату праці техніка. Як бачите, для сільського голови це зайвий клопіт. Але його вирішують через систему облплемселекцентру, що функціонує в області. Депутати районної ради прийняли Програму сприяння розвитку племінних і продуктивних якостей сільськогосподарських тварин на 2011-2015 роки. Для її реалізації в районному бюджеті на 2011-2015 роки передбачили кошти на безповоротній основі, які спрямовують на здешевлення вартості штучного осіменіння для власника корови в розмірі 20 грн. за одну голову, отож процедура коштуватиме в межах 60 грн. На закупівлю обладнання, інструментарію та матеріалів для відкриття пунктів сервісного обслуговування худоби населення щорічно в районному бюджеті на 2011-2015 роки необхідно затверджувати субвенцію бюджетам органів місцевого самоврядування - шість тисяч гривень. Сума невелика, а користі тваринництву району може принести багато. Зокрема цьогоріч запланували відкрити пункт штучного осіменіння худоби на території Люхчанської, у 2012-2015 роках - відповідно Тутовицької, Любиковицької, Ремчицької та Великовербченської сільських рад.
Нині на селі немало зооветспеціалістів, що залишилися без роботи після розвалу колективних господарств. Вони можуть кваліфіковано надавати сервісні послуги, тобто штучно осіменяти корів і телиць, за бажанням їх власника, сім'ям молочної чи м'ясної худоби, безкоштовно консультувати щодо утримання, годівлі, розведення тварин, а якщо пункт буде при ветустанові, то власники худоби зможуть й отримати допомогу хворій тварині чи придбати необхідні ветеринарні ліки. Питання кадрів щодо штучного осіменіння худоби в населення не є проблемою. Проблема в іншому: за який рахунок їх створити? У ветеринарної служби району немає коштів на придбання засобів штучного осіменіння худоби в населення…
Функції служби ветеринарної медицини регламентовані в Законі України «Про ветеринарну медицину» й інших нормативно-законодавчих документах. Як головний державний інспектор ветеринарної медицини, вважаю, що служба виконує покладені на неї завдання, про що свідчить стійке благополучне епізоотичне становище у тваринництві району, практично оздоровлення його від таких небезпечних хвороб, як туберкульоз і лейкоз. Проте не стоїтмо осторонь надання кваліфікованої допомоги власникам селянських господарств щодо покращання племінних якостей їхньої худоби.
Старше покоління, мабуть, пам'ятає, що зі створенням колгоспно-радгоспної системи навіть у відсталому господарстві був пункт штучного осіменіння худоби, де за помірну плату власник корови міг її запліднити, а використання малопродуктивних бичків для покриття виключалось. Може, для когось це прозаїчна тема, але, повірте, вона важлива, бо селяни знають, що таке ялова чи малопродуктивна корова для її власника. Це біда для родини, бо немає ні теляти, ні молока.
В Україні вже є приклади позитивного вирішення важливого для громади села питання - осіменіння худоби в приватному секторі. На територіях сільських рад відкрили пункти штучного запліднення корів і телиць. Плату спеціалісти одержують за рахунок господарів худоби, і то лише після того, як вона стане тільною.
Власникам корів варто задуматись, чи варто парувати корову з малопродуктивним бичком, наражаючи на небезпеку заразити її різними хворобами, отримати маловагове теля, що не годиться для вирощування чи навіть для здачі на забій заїжджим заготівельникам. А керівникам територіальних громад - подумати над створенням пунктів сервісного обслуговування худоби та зробити таку важливу справу для своїх односельців.