Чорнобиль не має минулого часу

Якось одразу настала весна. І день 26 квітня видався таким же спекотним, як і 25 років тому.

Саме тоді ми почали жити в атомній ері. Атомні електростанції виявились зручними й надійними в експлуатації. Атомні реактори готувались узяти на себе теплофікацію міст країни. Для Чорнобильської АЕС завершальний рік одинадцятої п’ятирічки був надзвичайним – тут діяли на повну потужність всі енергоблоки одразу. Подібного ще не було за всю експлуатацію атомного велетня. Але ніхто не звернув увагу на одкровення святого Іоанна Богослова: «Третій ангел просурмив і впала з неба велика зірка, що горіла немов світильник. І впала на третину рік, і на джерела вод. Ім’я цієї зірки – полинь. І третина вод стала полином. І багато людей померло від вод, бо вони гіркими були…».
Піввіку відділяє нас від тої страшної звістки, коли трапилась аварія на Чорнобильській АЕС. З цього приводу у міському парку відбувся урочистий мітинг, який відкрив голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук: «Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Усе, що сталося тієї ночі в куточку українського Полісся, відразу не набуло глобального характеру. Так, Чорнобиль - це загальна трагедія, біда для всієї планети. І не маємо морального права забути про це». Шану, вдячність і низький уклін висловив Анатолій Миколайович присутнім землякам, причетним до ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, подякував керівникам підприємств, установ, організацій, приватним підприємцям, які перерахували кошти на реконструкцію пам’ятного знака жертвам чорнобильської катастрофи. Особливо відзначив керівника виправної колонії 46, ПМК-81, людей, які робили пам’ятник.
Голова районної ради Микола Драганчук назвав Чорнобильську катастрофу, як і недавній вибух на електростанції в Японії, жорстоким, але, можливо, останнім попередженням людству.
- Минув час розкидати каміння, але настав – збирати його, - наголосив він. - Хоча в Україні здійснено широкомасштабні заходи щодо мінімізації наслідків аварії, є багато й невирішених проблем. Зокрема, пенсійне забезпечення громадян, харчування дітей, будівництво житла ліквідаторам, безкоштовне медикаментозне забезпечення постраждалих. У районі майже кожен із 66 населених пунктів належить до зон радіоактивного забруднення, де проживає майже 88 тис. громадян. Микола Миколайович сказав, що влада має зробити все можливе, щоб вони відчули, що про них не забувають, щоб не залишились наодинці зі своїми проблемами.
Міський голова Сергій Євтушок визначив слово Чорнобиль, як міжнародний код. За 25 років написано чимало наукових праць у галузі енергетики, захищено багато дисертацій, але прикро, що базою для них є Україна і Чорнобиль, - зазначив Сергій Миколайович. На жаль, змушені передавати цей спадок нащадкам, дітям, онукам.
Від імені ліквідаторів слово взяв Валерій Нестерук, інженер–постачальник ТзОВ «Завод металевих виробів». Валерій Романович подякував за реконструкцію пам’ятного знака голові РДА Анатолію Остапчуку, його заступнику Олексію Хомичу, директору ТОВ «Західметал» Олегу Жошку, директорам Сарненського та Клесівського лісгоспів, адміністрації ВК-46 с. Катеринівка. Тоді, 25 років тому, ліквідатори не думали про себе, вони просто виконували завдання. Крок назустріч невідомій небезпеці зробили земляки, які були солдатами строкової служби - Володимир Молчан, Олександр Поцікайло, Володимир Мельник і курсант академії Міністерства внутрішніх справ Олександр Місько. Вже на другий день вони працювали на чорнобильській землі за 10 км від страшної аварії. Цілодобово чергували лікарі, медсестри, водії швидкої допомоги. І серед них Василь Товкач, Іван Маслянчук, Володимир Вовчик, Михайло Маслянчук. Серед спеціалістів, які працювали на ремонтних роботах, були і фахівці військової частини А3511 міста Сарни Галина Валяєва, Тетяна Шапірко, Микола Гордійчук.
Згідно з наказом для подальшої служби в Чорнобиль відрядили працівників районного відділу внутрішніх справ - усі офіцерського складу - для організації евакуації людей, забезпечення безпеки дорожнього руху. Це - Михайло Бабич, Петро Балабушка, Микола Велісейко, Антон Козлюк, Іван Климчук, Віктор Леончик, Іван Мичка, Володимир Томілович, Анатолій Кузьмич. Кожен з них відповідально виконав свій обов’язок. Покинувши родини, їхали туди, куди кликав їх обов’язок і де потрібні були жіночі руки Тамара Корунова, Олена Дацька, Тетяна Ващук, Харитина Ковальчук, Надія Несвіт, Валентина Прейс, Ганна Сохацька.
Важко згадувати ті часи працівнику АТП-15640 Юрію Басистому, бо наслідки відчув на собі з роками. Підвищений артеріальний тиск, цукровий діабет стали звичними для нього та його товаришів Володимира Жигули, Володимира Лінивого, Сергія Олейнікова, Василя Лобасюка. Вантажними автомобілями вони перевозили матеріали для будівництва житла тим, хто жив і працював у 30-кілометровій зоні. Спекотного серпня в Поліський район відправили фахівців, механізаторів, слюсарів-сантехніків, зварювальників ПМК-81 Миколу Набухотного, Миколу Медвєдєва, Валентина Довжика, Леоніда Кубанця, Петра Стаська, Миколу Сороку, Івана Наливайка, Івана Самойлика, Василя Климчука, Віктора Яковця. Їхнім завданням було копати траншеї, прокладати труби й будувати нові водонапірні башти для надходження води зі свердловини. Ризикуючи власним здоров’ям і життям, молоді люди, працівники мостопоїзда 473 Іван Мелещук, Іван Ярижко, Адам Олексійовець, Володимир Бакунець, Леонід Шутько, Володимир Омельковець у ті дні не спасували перед труднощами. Вони пробивали шпунти для підтримки крана та подачі електроенергії.
Завдяки мужності їх, ліквідаторів, вдалося приборкати смертоносну стихію, врятувати землю від радіаційного опустошення. Лейтмотивом виступів керуючого Сарненською та Поліською єпархією владики Анатолія та отця Владислава стали любов, єдність, мир. Всі священики моляться про померлих і благають у милосердного Творця, Спасителя Миру, Отця небесного простити всім провини. Владика Анатолій освятив пам’ятний знак жертвам Чорнобиля. Присутні на мітингу вшанували пам'ять тих, кого не залишилося серед живих, хвилиною мовчання, виявили шану й поклали квіти до підніжжя пам’ятного знаку.
Після закриття мітингу в міському будинку культури «Залізничник» відбувся концерт художньої самодіяльності. Перед присутніми свій талант і майстерність демонстрували заслужений аматорський хореографічний колектив «Журавка» від керівництвом Сергія Галушка, хоровий колектив «Глорія» дитячої музичної школи (керівник Галина Пономаренко) і камерний ансамбль (керівник Дмитро Августовський), солісти Едуард Кардаш, Олексій Нестеренко, Марія Макаревич, Катерина Симончук. Вшанули ліквідаторів народний аматорський вокальний ансамбль «Мереживо» (керівник Ірина Довгалюк), вокальне тріо «Мальви» РБК та народний аматорський ансамбль «Намисто» (керівник Микола Угрин).
Як не дивно, люди іноді виступають ворогами природи, не задумуючись над тим, що в першу чергу шкодять собі. І тоді трапляється біда. Аварія на Чорнобильській АЕС є страшним свідченням того, до якого лиха можуть призвести людська недбалість, безвідповідальність, байдужість. Сьогодні думаємо: це було давно. Та пам'ять людська ревно береже час, коли ціною власного життя здобувалося чисте небо і сонце, яке тепер зігріває промінням ласки й доброти. Нехай не затьмариться пам'ять і не повториться лихо. А в ці величні пасхальні дні душа кожного з нас наповнюється Божою благодаттю. Нехай возноситься до Бога молитва за кожного, аби здоров’я було міцне, щастя й достаток, усмішка малечі і віра в завтрашній день. Христос Воскрес.
Марія КУЗЬМИЧ.