Опубліковано СН
Навкруги така незвична й благодатна тиша, сповита неповторним сяйвом… Завмерли в білосніжних шатах янголи – слуги Божі, над ними вишіє в усій величній красі Бог-Отець – Творець неба і землі – з голубом, що розпростер вусібіч крила - уособлення Святого Духу, який сходить над усіма святими.
Нероздільна Свята Трійця, єдиний Бог – бог єдності. Пресвята Богородиця, яка народила маленького Ісуса на сіні в печері, всі бережно з благоговінням пильнують, не даючи стривожити навіть зайвому подиху… Обіруч Святої Трійці Серафими з херувимами, що літають по небу. Перед ними відкрита Книга Життя. Праворуч – Діва Марія, ліворуч – святитель Іван. Перед Святою Трійцею тісно зійшлися в храм янголи з духовного та земного світів. З дверей храму ллється світло… А ще на ясно голубому небі мерехтять зграї голубів. Десь за білопінними хмаринами звучать музика і янгольські співи. У прозорих плесах річки прокидаються лілеї, над якими кружляють під променистим сонцем янголята, милуючись парами лебедів… Зачаровує яскраво сяюче, сліпуче сонце, що обіймає землю всепроникаючим променем-рукою, обігріваючи життєдайним теплом. Земля-ненька Божим дивом перемінилася, наче чарівна пишна квітка різнокольоровими веселковими барвами. По цілющій землі, наповненій дивовижною красою, розливаються аромати різних квітів, чуються переспіви птаства. Не можна пройти повз прекрасну дівчину-янгола незрівнянної краси. Її сині очі, наповнені блиском, як море під променистим сонцем, а квітучі уста – солодкий мед, густе волосся випромінює золотом. Здається, дихає безмежною любов’ю… Так і хочеться повторити слова авторки малюнків: «Ти мій прекрасний янгол, який випромінюється яскравим, сяючим усепроникаючим світлом, сповненим добром. Ти мій найдорожчий, найцінніший скарб, який ніколи й нікому не віддам!»…
Роздивлялася кожен малюнок неординарної виставки в центральній районній бібліотеці, на яку запросила Руслана Артемчук, завідувачка відділом автоматизації бібліотечних процесів, і мало не ахала від подиву. Така невимовна колоритна краса робіт, своєрідний почерк майстра. Вражало гармонійне та ніжне поєднання барв, тонкий перехід тонів, а головне - незвичне бачення кожного образу. А коли дізналась, що автор - юнка Наталія Шимко з райцентру, яка з дитинства… Не віриться аж ніяк, не вкладається, чому примхлива доля позбиткувалась над дівчинкою, позбавивши найдорожчого – гострого зору. Тато з мамою попоїздили по лікарях, кинули виклик: відправили Наталю в Клеванську спеціальну школу-інтернат. Училася залюбки. Улюбленим предметом було трудове навчання, адже наполегливості й терпіння сарненці з малолітства не позичати. Подеколи навіть матуся дивувалася, наскільки в донечки їх вистачить. Малюванням захопилася з дитинства, виводячи якісь химерні, далекі для усвідомлення ровесників композиції. А вже навчаючись в інтернаті, перейнялася божественною тематикою. І то так скрупульозно, що з-під фломастера (ним легко працювати) виходили дивовижні за своєю красою, мальовничістю картини. Це тільки серцем, тільки ним можна відтворити все, що хвилює романтичну душу. Саме така вона в Наталі, бо дуже любить читати, особливо повчальну літературу. Останнім часом взялася навіть… Ні, не буду розкривати дівочих думок і таємниць. Поки що вона висловлює їх барвистими штрихами, образами, що, повірте, вражають довершеністю та досконалістю. Адже так передати гаму кольорів зможе не кожен, тим паче, коли бракує гостроти зору.
У дівчини своє бачення прекрасного довкілля, своє тлумачення дивовижних, напевно, швидше за все, казкових образів. Ось назустріч променям пливуть по квітковому плесу три рибки, луску яких Наталка бачить пелюстками квітів рожевого, голубого та фіолетового кольорів. Квіткове довкілля, квіткова луска… Дивно, правда? А от саме так своєрідно вона зобразила красу баченого нею шматка світу. І три жар-птиці з розкішними, не схожими один на інший хвостами, що розсіялися на таких же неповторних веселкових, певно, казкових квітках. Важко уявити, що це зобразила юнка з вадою зору?!
До глибини серця зворушує подружня ідилія – прекрасні чоловік і жінка з дитинкою в сплетених руках як символ сімейного щастя та благополуччя. Праворуч – полум’яніють незвичні квіти, на яких порозсідалися пташки, метелики.
Один із своїх малюнків Наталка тлумачить так. На ясно-голубому небі літають зграї голубів. Десь за білими хмарками лунають музика й ангельські співи. Прекрасні в них слова, що зцілюють і заспокоюють душу. Серце – скарб, в якому зберігаються різноманітні дорогоцінні коштовності, душа – квітуче дерево з дрібними плодами… Дощем Наташа благословляє, снігом очищає, природою зцілює, землею наповнює, небом увічнює, сонцем дарує радість. Вона вважає, що можна літати на крилах любові над сяючою красою землі, ходити по палаючій стежці й танцювати з небесними хмарами, маючи непереборне бажання творити щось чудове, поєднуючи зі стремлінням до всього найкращого, до досягнення висот.
Полонить дівоче, навіть філософське, скажемо так, розуміння того, що впасти не зможеш, бо вознесешся, у вогні не згориш, бо із вогню виблискує яскраво сяюче променисте світло. У воді не потонеш, бо вона, наче дорога, і навіть коли ходиш по землі, – природа оживає. Зворушливо… Це вона передає мовою фарб, які так дбайливо підбирає та кладе її правиця. Здається, не втомлюється, бо в самобутньої художниці стільки малюнків, а ще більше, не помилюся, задумів, творчих планів. Вона переконана, що Господь дає лише те, чого душа заслуговує, може повернути навіть втрачене, але нове… Господь може творити чудеса через янголів і людей, і навіть через будь-що.
Майстриня бачить перед собою сліпучо променисте Боже світло. Відверто зізнається, що душа немов засвічується й виблискує… блискавкою. Палає вогонь великої любові й радості, що пронизує все єство: «Я неначе лечу, наближаючись до раю, як на свято». Так щиро говорить дівчина про свої дорослі почуття, що охоплюють її, коли малює. Це Господь запалює іскру в щирій дитячій душі Наталії. І вона безмежно буде вдячна йому до свого останнього подиху. Напевно, тому нині домінують картини вічного, релігійного змісту: Пресвята Богородиця разом з янголятами, а Всевишній через Богородицю творить чудеса… Душа-церква, дівчина-янгол тримає в руках пташеня, рибки плавають під водою, сонце освітлює землю, вся природа під небесною зіркою виграє різнокольоровими світлячками… Повірте, переймає подих від споглядання оцього незбагненного світу. Таким прекрасним його бачить Наташа! Яке треба мати добре, щире й мудре серце, аби так кохатися в красі довкілля! То матуся Карина Вікторівна з батьком Петром Іллічем передали їй своєю вірною любов’ю та відданістю до Бога, в якому бачать силу, що допомагає долати життєві негаразди й випробовування. Наталя вірить у Боже світло, і відтворює це у своїх творах.
Вона бачить і показує нам, що серед прекрасного є місця, неначе біла весна, вкрита запашними квітами. Співають білі птахи, літаючи над квітучим білим полем. І метелики кружляють над ним. І навіть білі рибки плавають у прозорій річці, що також наповнена білими квітами. А неподалік стоїть білий замок, вкритий золотом і дорогоцінним камінням, поруч – кришталевий білий міст, під яким переливається та сама прозора ріка. Наче це місце, створене для наречених…
Не передати словами незвичні багатющі композиції сюжетів Наталії Шимко. Кожен, напевно, хто знайомився з виставкою її робіт, презентованих якось у мистецькому салоні ЦРБ, висловлював і захоплення, і гордість юною художницею, яка, переборовши вибрик долі, йде своєю стежкою в житті, більше того, радує нас Божим даром, старанням і прагненням показати, що світ усе-таки, попри кризи, прекрасний, що вона беззавітно його любить.
Раїса БРИЧКОВА.