Опубліковано СН
Коли в сім’ї народилась четверта дитина, Марія Володимирівна назвала дівчинку гарним жіночим іменем Ксенія. Вона тоді працювала в колгоспі ланковою, а чоловік – у Стрільському сільпо.
Дівчинка підростала разом із двома братами й сестрою, 8 класів закінчила в с. Тріскині, де жила родина. Потім пішки впродовж двох років ходила в Цепцевицьку середню школу, де здобула 10-літню освіту. А в Острозькому ПТУ № 13 – фах кравчині. Цілих шість років пощастило працювати за спеціальністю в цеху з пошиття легкого жіночого одягу. Згодом, після розпаду Радянського Союзу, закрили і Будинок побуту. Дізнавшись, що в навчальному заклад є вакансія… сторожа, влаштувалась на роботу без вагань. Свого судженого Леоніда Оксана Приступа зустріла, йдучи якось з дівчатами, на свято Андрія.
А через 12 років, коли в них третій народився син, назвали його іменем чоловіка. Нині в родині виховується четверо дітей. Найстарша донька Марія навчається в 10-ому класі Сарненської ЗОШ І-ІІ ступенів – економіко-правовому ліцеї «Лідер». Дев’ятикласник Ростислав не уявляє свого життя без спорту. Його кумир - Богдан Бриж, учитель фізкультури Яринівської ЗОШ, який навчає хлопця карате. Заради занять, як колись мама, Ростислав часто долає відстань між селами Яринівка й Тріскині пішки. Займається спортом і син Андрій, семикласник віддає перевагу футболу, взимку любить грати в хокей. А наймолодша шестирічна Марта всіх розважає. Відвідує підготовчу групу, тож рідних удома навчає алфавіту, а ще всьому, що дізнається у своєї вчительки. Якщо Олена Анатоліївна сказала - так і має бути.
Ніхто не буде сперечатися зі мною, що будь-яка робота вимагає сил і здоров’я, особливо нічна. А дома треба попіклуватись про сім’ю, маленьку Марту, яка потребує найбільшої уваги. Але жінка живе не лише роботою. У неї є своє захоплення – вишивка. Оксана Іванівна ніколи не забуде першу. Старшу сестру Олю мама вчила вишивати, бо кожна дівчина мусила собі готувати весільний посаг. Хоча це не стосувалось Ксенії, бо ще мала була, але їй дуже хотілось спробувати. Загорівшись бажанням, узяла рушник, який найбільше подобався, без дозволу відрізала необхідну частину тканини-канви. Це тепер вона знає: якщо помилишся хоч одним хрестиком, вишивка не вдасться. А тоді різниця була дуже помітною - на цілих два сантиметри орнаменти відрізнялися між собою. Але то був її перший витвір. «Вишивка мене заспокоює, - розповідає. – Вона є груба, а є така, як намальована пензлем, копітка. От таку люблю». Молода жінка розмовляє дуже спокійним голосом, чимось схожим, якщо хтось пам’ятає, на голос головної героїні фільму «Три тополя на Плющихе». Дізналась, що Оксана любить і в’язати. А коли в Тріскинській ЗОШ І-ІІІ ступенів треба було оформити сцену, Оксані допомогли фахові знання кравчині. В узорах переважають гуцульські мотиви. «Ось це – річки та гори, а це – український мак», - пояснює. До слова, з ранньої весни до пізньої осені біля будинку різнобарв’ям переливаються квіти. Багато хто дивується, як вона їм раду дає. І отримує надзвичайно просту відповідь: робота на клумбах, як і вишивка, заспокоює. Нещодавно слухала в теленовинах про англійську королеву Єлизавету. Вона також знаходить спокій, працюючи на клумбах з квітами, вириваючи бур’яни. Оксана Приступа, майстриня й багатодітна мама, насолоду якій приносять сім’я, вишивка, робота й квіти, заслуговує на звання української королеви.
Марія КУЗЬМИЧ.