Back to top

Пташине царство… в хаті

Фото автора.

За вікном – холодна, засніжена зимова пора, а в господі Олени РУДКОВСЬКОЇ справжній оазис.
Тут по-домашньому затишно й тепло, кожен куточок заставлений екзотичними рослинами - вазонами. А доповнюють цю красу диво-птахи канарки з яскравим забарвленням, яких господиня розвела вже понад два десятки. Частенько вона заходить до пернатих, аби просто відпочити під їхнє райське щебетання. Каже, що спілкування з птахами заспокоює, відволікає від щоденних турбот.
Розводити канарок пані Олена розпочала трохи більше двох років тому, коли в новорічну ніч до меншого сина Рудковських Вадима з парою маленьких пернатих завітав Дід Мороз. Відтоді ці екзотичні птахи стали улюбленими в сім’ї, бо насамперед зацікавили як витвір природи, а ще – підкорили дивовижним співом. З часом у просторій кімнаті з’являлося все більше кліток: то канарку жовтого кольору придбали, то білого кенаря. Отак мало-помалу захоплення Олени Володимирівни переросло в хобі.

- Спочатку дещо сумнівалася, що ця справа матиме логічне продовження, - розповідає Олена Рудковська. – Адже розведення канарок – заняття не з легких. Та й, чого гріха таїти, знань бракувало. Але почала читати багато літератури, спілкуватися з фахівцями. Цікавило, як підібрати пару самці, чому окремі з них не співають тощо. Отримала, зокрема, пораду розселити пернатих окремо, що й зробила. Згодом, коли побільшало пташенят, змайстрували велику клітку, куди вмонтували освітлення, створили інші умови для їх комфортного проживання.
У родині Рудковських дивуються, звідки в Олени стільки ентузіазму, терпіння та часу, аби займатися улюбленою справою. Адже вдосвіта встає доїти корів, яких тримають двоє, годувати живність. Попоравшись по господарству, поспішає на другий поверх у пташине царство. Канарки зустрічають господиню голосним щебетанням. Одні стрибають з жердинки на жердинку, інші клюють зерно чи сидять на гніздечках. Прихопивши з собою пилосос, ганчірку з водою, починає наводити лад у домівках своїх улюбленців. Хоча прибирати клітки рекомендується раз у два тижні, пані Олена це робить щодня: змінює пісок, протирає скло, виносить сміття. Потім їх годує, сипле спеціальний корм, або готує суміш з вареного яйця та маку. Слідкує, аби в клітках постійно була вода.
- Коли із сином вигулюємо собаку, - мовить пані Олена, - то збираємо різні гілочки, складаємо невеличкі букетики сухоцвіту й вішаємо канаркам у клітки, люблять вони таким посмакувати. Буває, ввечері піднімусь до них – мовчать, адже співають лише коли видно, вмикаю світло у великій клітці й вони знову наче оживають.
Спілкуючись з Оленою Рудковською, розумію, як цікаво стежити за дивовижними створіннями матінки-природи в домашніх умовах. Під кінець лютого - на початку березня птахи паруються. Починають співати, ніби говорити між собою. Особливо захоплююче поводяться канарки, коли звивають кубельця для висиджування пташенят.
- Спостерігаючи за двома птахами-самками, - продовжує розповідь Олена Володимирівна, - наче порівнюєш з жінками. Кину обом сінця, гілочок, одна зносить все потроху, прутик до прутика й зів’є гніздо так уміло й вправно, а інша – сяк-так, аби швидше. Коли вперше вивелись маленькі, то спочатку злякалась. На вигляд, ніби дрібні черв’ячки з великими випуклими очима. Подивитись на таке диво зійшлися і сестра з дітьми, і батьки. Ростуть же вони дуже стрімко, як кажуть, не по днях, а по годинах: зранку були такі, а до вечора вже підросли. За тиждень вбираються в пір’ячко.
У нинішній час чи не кожен може дозволити собі, щоб не сумувати, купити співучого друга. Тож коли приходять любителі живої природи до Олени Рудковської, аби придбати дзвінкоголосого пернатого, щоразу хвилюється, щоб улюбленці потрапили в хороші руки. Адже дуже переймається їх подальшим життям.
Окрім хобі в Олени Рудковської ще чимало захоплень. З родиною щороку бере участь у спортивних змаганнях «Сімейні перегони», загартовується. Щонеділі ходить до церкви. А ще вона хороша господиня, любить відзначати сімейні празники, де збираються разом, аби заспівати гарної пісні, а також звеселити душу чарівною мелодією диво-птахів – канарок.
Наталія МАЛЕЙЧИК.

Схожі матеріали

Про талановиту рукодільницю Галину Камардіну, дізнались з листа, якого написала в редакцію її сусідка Яна Шпак. «Поруч зі мною живе бабуся, яка...
Чотири роки поспіль займається в гуртку «Бісероплетіння» Будинку дітей і молоді м. Сарни Тамара Добродій. Наполегливість і трудолюбивість дівчини...
Кажуть, життя пройшло недаремно, якщо ти збудував дім, виростив сина, посадив дерево. У 72-річного жителя села Мар'янівка Адама Шкодич такий план...
Полісся завжди славилося своїми умільцями, які працювали з деревом: теслярами, столярами, стельмахами, бондарями. На жаль, зараз залишилося дуже мало...
Це вбрання – прообраз багряниці Ісуса Христа, символізує, що душа ієрея має бути правдивою. Тому такий убір має кожний священик, здебільшого вони...