Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
На просторих случанських плесах у Тинному будь-якої пори можна зустріти рибалок. Серед аматорів старовинного заняття найбільшим авторитетом користується Людмила Омельковець – єдина жінка-рибалка, за плечима якої вже 7 сезонів любительської риболовлі.
Чоловіки, з якими щоденно зустрічається біля річки, заслужено поважають її, називають азартною й везучою. Лише те, що жінка ловить рибу по п’ять годин поспіль, погодьтесь, дивує. Людмила Іванівна, коли чує компліменти від представників сильної статті на рахунок своїх здібностей, ніяковіє та посміхається. «Не лише рибалити, а й приготувати можу смачно будь-який улов», - каже. А ловити їй вдавалося найбільше лящів, окунів і жерехів. Без вудки й Случа дні були, згадує, довгими та нецікавими, а риболовля стала і приємним, і корисним хобі.
До чоловічого захоплення в Людмили Омельковець з’явилась пристрасть, коли їй було вже далеко за тридцять. Дитинство її минуло на берегах мальовничого Случа, сюди часто приїжджали чоловіки з усього села на щуку чи сома, спостерігала за ними, але за снасті не бралась – не було тоді ще палкого бажання. Серйозно порибалити вперше вирішила, коли захворіла тітка із Сарн, їй дуже потрібна була річкова риба. І чого тільки не зробиш для рідної людини? Отож, не гаючи часу на пошуки рибалок, Людмила сама взялася за справу. Рибацькі місця на річці їй були вже трохи знайомі. Першого разу, таланило впіймати декілька верховодів, а потім і окуні траплялись. З гарним уловом поверталась додому не завжди, але це заняття все більше припадало їй до душі.
- Колись у Случу було дуже багато риби, - ділиться жінка. – Нині, щоб упіймати трофей, треба мати талант і витримку. Але ніколи не засмучуюсь, якщо довго не фортунить. Рибалити для мене не значить постійно ловити велику рибу, буває, цілий день клюють тільки верховоди. На риболовлі відпочиваю, набираюсь здоров’я. Ще з 20-ти років мені дошкуляє остеохондроз, лікарі виявили анемію і, не повірите, ніде так добре не почуваюсь, як на риболовлі. Люди не розуміють мого захоплення, але його не проміняю на жодне інше, бо тут набираюсь сил, черпаю снагу для життя.
- А чоловік ходить з вами рибалити? - запитую.
- Ні, але дуже любить смакувати рибою, особливо в’яленою на грилі. Діти, а в нас їх троє, також чекають з нетерпінням, поки подам її до столу. Коли захопилась риболовлею, вони довго не могли змиритись з таким незвичайним захопленням мами (сміється), але вже звикли. Що стосується чоловіка, він у мене приватний підприємець, займається роздрібною торгівлею. Донька Ольга вже заміжня, маємо онука Миколку.
…У молодості Людмила Омельковець працювала на хлібозаводі, а відтоді, як вийшла заміж, постійно вдома. Щоранку, поклопотавшись по господарству, йде туди, де знаходить здоров’я та приємно проводить своє дозвілля. Завітали до случанських плес і ми, щоб зустрітися з Людмилою Іванівною, саме в розгар риболовлі.
- Клюють поки що тільки верховоди, - ділиться жінка, наживляючи черв’як на гачок. – Сьогодні, можливо, й не поталанить упіймати щось більше, хоч може брати окунь, погода сприятлива. З нетерпінням чекаю гарних весняних днів, коли зійде крига, тоді обов’язково клюватиме краще.
- Як вам ловити рибу поруч із леді? - запитую в чоловіків, які сиділи неподалік над прорубами.
- Приємно, - гукнув один із них. – Жінка ця дуже азартна. Хоча в нас і більший досвід рибальства, буває, ловить краще, ніж ми. Мабуть, причаровує рибу, - сміються.
Посміхнулась на почуте й Людмила Іванівна. Якихось особливих секретів, ділиться, при ловлі риби не використовує, вважає, що головне - не найсучасніші снасті, а вміння й хист, тоді обов’язково таланитиме. І ловить вона лише вудками, має й спінінг, яким щуки жодного разу так і не впіймала, тому надає перевагу простішим снастям, з ними надійніше й легше впоратись.