Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Цей музичний інструмент був дуже популярний декілька десятиліть тому. Яке ж нині ставлення до неї?
Кажуть, що інтерес повільно згасає. Це правда, та й не кожен може сказати, чим відрізняється вона від баяна чи акордеона. Крім того, старих гармоністів, які знають наспіви початку XX століття, залишається все менше.
На Сарненщині живе чоловік, який не тільки грає на баяні й гармоніці, а й ремонтує їх. Зі старих електробаянів може скласти абсолютно новий, ще й відремонтувати при потребі. Навчився всьому Григорій КРИЖИК самотужки, не маючи спеціальної музичної освіти.
Уперше Григорія Павловича побачила серед аматорів художньої самодіяльності й майстрів декоративно-вжиткового мистецтва Ремчицького сільського культурно-дозвіллєвого комплексу «Краяни». На території Сарненського історико-етнографічного музею вони брали участь у районній мистецькій акції «Мистецтво одного села». Разом із присутніми полинула тоді в часи весілля своїх предків, бабусь і дідусів, ставши свідком самобутнього українського дійства. Ходін¬ня біля діжі - період, коли молодий збирається їхати до молодої, аби привезти її до своєї хати. Продемон¬стрував його народний аматорський ансамбль української пісні «Крини¬ця» села Яринівка під керівництвом Катерини Мінчук. Мабуть, жоден виступ колективу не обходиться без запальної гри на гармонії Григорія Криженка, з якою він не розлучається і в житті. Як же познайомився з цим інструментом?
Свою розповідь почну з того, що народний фольклор хлопець пізнав із раннього дитинства. Народився в Будимлі Дубровицького району. Нелегко жилося в селі без електричного освітлення, що з’явилося лише в 1970 році. До населеного пункту й дістатись було непросто. Вже потім стало можливим заїхати на вантажному таксі грунтовою дорогою (з Удрицька ще 30 кілометрів).
Батько-самоучка й усі брати грали на цьому музичному інструменті. Григорій, ще коли ходив у школу, вже став популярним завдячуючи саме гармоні. З дозволу вчителів грав у клубі. А навчився, коли пас корови в селі (з ранньої весни до осіннього свята Дмитра) - у лісах, на болотах, обутий у постоли. Отримував і плату: за теля 5 рублів, за корову - 20. Так назбирав грошей на першу власну гармошку.
Покласти старовинні мотиви на ноти, кажуть спеціалісти, не так просто. Гармоністи запам’ятовують мелодію на слух, тому манера їх виконання завжди індивідуальна, й вони абсолютно не схожі між собою. Два гармоністи в одному населеному пункті грають зовсім по-різному. Якщо ж вони це роблять для себе, мотивів виходить той самий. А, скажімо, на весіллі, коли гості танцюють і співають під гармонь, музикант починає вигравати зовсім по-іншому — чітко, відповідально, яскраво.
Так сталося, що в армії потоваришував із тутовицьким юнаком Володимиром, на той час уже одруженим. Разом служили в ракетній військовій частині в Сіверськодвінську, разом і демобілізувалися. Заїхав у гості до друга, де й познайомився з сестрою його дружини, Надією. Сподобались один одному. Незадовго й побралися.
Тепер у подружжя Крижиків дорослі дві доньки й син. Оксана – перукар, Алла – продавець, Віктор перейняв захоплення й хист до гри на музичному інструменті в батька. Він – бажаний гість на весіллях, куди його часто запрошують. Вже й онуки скоро виходитимуть заміж, яких є п’ятеро.
Григорій Крижик виріс у селі, добре знає, як легко тут почуваєшся, а під час відпустки гриби, ягоди, риболовля, город замінюють Інтернет та інші розваги. Чоловік уже 6 років на заслуженому відпочинку, але фольклор став частиною його життя. В його оселі -2 баяни, 2 гармонії в ідеальному стані. Проте не кожен може зіграти на п’ятирядному концертному «Орфеї». А той, хто з інструментом на «ти», переконана, із задоволенням натиснув би на кнопки гармоні Тульського виробництва. Григорій Павлович розповідає про традиційну російську гармонь. «Мінорка», наприклад, поширена на північному заході. Її особливість у тому, що при стиску чи розтягуванні вона звучить по-різному, тому грати на ній доволі складно.
Зараз молоді люди все частіше організовують весілля за українськими традиціями, що роблять його оригінальним і запам’ятовується надовго. Прагнемо до модернізації всіх сфер життя, та в погоні за інноваціями іноді забуваємо звичаї наших предків. А тим часом у процесі історичного розвитку залишається найцінніше, значиме, на що якраз і варто звернути увагу. Наприклад, цінності подружнього життя. Як відомо, розлучень не було взагалі. І в шлюбі рівень відповідальності був вищим, ніж зараз. Недарма в давнину на весіллях не тільки співали й танцювали, але й плакали, голосили, проводжаючи наречену в іншу сім’ю. А нині наречених не налаштовують на проблеми.
Змінилась і роль батьків при одруженні. Раніше молоді могли побратися тільки з їх благословення. Сучасні тата й мами часто дають синові чи доньці повне право вибору другої половини й по суті знімають із себе всяку відповідальність. Звісно, мова не йде про те, що треба проявляти середньовіковий деспотизм. Але, поважаючи рішення свого чада, вони також повинні брати участь у цьому виборі.
Можна не завжди дотримувати стародавніх традицій, переконаний Григорій Павлович, та знати власні - обов’язково для кожного. Приймати сучасне життя таким, яким воно є, також поважати чужу культуру. В той же час важливо зберігати нашу національну самобутність.
Відзначив також, що виступи деяких естрадних колективів, що представляють свою творчість як фольклор, не мають нічого спільного з народною культурою. В погоні за популярністю вони спрощують народну музику та пісні, орієнтують їх на середньостатистичного глядача. Звісно, на весіллі фольклорному ансамблю навряд чи варто розкривати багатство, різноманіття цієї культури для людей необізнаних і незацікавлених. Це буде просто смішно. Краще вже представити елементи обрядів у сучасній обробці й чітко розрізняти шоу й фольклор.
Григорій Крижик живе за принципом: якщо мати народила тебе веселим, будь таким. Завжди посміхається широко й відкрито. Незважаючи ні на що, яринівський самородок залишається оптимістом, віддає перевагу такому виду транспорту, як велосипед, і продовжує вірити в те, що гармонь звучатиме, поки живі та здорові люди, котрі люблять, цінують і бережливо ставляться до традицій своїх дідів і прадідів.
Марія КУЗЬМИЧ.