Опубліковано СН
Художник мріє про власне приміщення, де б міг виставити свої роботи
Від багатьох чула про геніальні здібності сарненського художника Олега ТРОПАКА, але поставила за мету будь-що побачити роботи особисто. Нещодавно випала нагода побувати на зустрічі з талановитою людиною й творцем чудових картин, яку провели й організували для учнів ЗОШ № 4 м. Сарни Валентина Александрович і Світлана Дорофеєва, після неї довго перебувала в піднесеному та схвильованому стані.
У гарній бесідці поруч із будинком нас зустрів митець. На її стінах висіло декілька полотен, і линула класична музика. Відразу подякували Олегові за прийом, адже розуміли, що заради нашого візиту згодився на певні незручності. Він натомість запропонував пройти в будинок, адже більшість робіт виставлені саме там у кімнатах.
Картини, картини, картини… Сконцентрувавши погляд на першій, не могли відірвати його до останньої. Кожна дивувала й зачаровувала по-своєму. Розглядаючи їх, постійно супроводжувала думка, що творила це людина в інвалідному візку, і це ще більше вражало… Попри те, що переглянули немалу кількість, навіть ті, що стояли у великих стосах під стінами, та все ж не всі. Як зізнався Олег, не вистачає місця, щоб їх розвісити.
Олег Тропак не публічна особа, не любить відвертих розмов. Після трагічного випадку в його долі живе трохи відсторонено. Контактує тільки з найкращими друзями. Але стан його душі, здається, відчула в прямому та відвертому погляді. В очах, ніби в дзеркалі, відбиваються почуття й світосприйняття. А мама, його ангел-охоронець впродовж життя, повсякчас поруч.
Біль… Він з’явився зненацька, неочікувано, але розрушив життя. Разом із тим саме він навчив тоді ще юнака думати серцем, а постійний душевний неспокій спонукав до творчості, як наслідок - величезна колекція неперевершених, насичених енергетикою творів, в яких є відчуття єдності зі світом. Отож, усі емоції Олег передає в малюванні, бій із хандрою веде фарбами. Художня натура Олега сприймає красу й ліричність. Він живе й малює у своєрідній атмосфері: класична музика, поезія (має немалу власну бібліотеку), спілкування з друзями, захоплення й розчарування. А внаслідок цього народжуються картини, сповнені професіоналізму й суворої краси, де немає ані крихти дешевого та легкого, поверхневого та декоративного. Вони, немов пропущені через горнило інтелекту й світовідчуття Олега, містять індивідуальне втілення буття. Кожне полотно, на мою думку, є своєрідним символом, ключем, що розкриває красу й філософську натуру художника. Сюжети прості й водночас завуальовані, різні фігури, темні й світлоносні, переповнені морськими глибинами…
І ось, виходить, маємо неперевершеного й обдарованого земляка, а побачити його неповторні роботи не можемо. Оскільки через стан здоров’я Олег Тропак не може приймати в будівлі поціновувачів живопису і, чесно кажучи, не зовсім зручно це і для гостей, та й господарі відчуватимуть себе некомфортно. Отож, шкода, що немає можливості побачити й оцінити те, що він зробив і продовжує робити. Хоча, виявляється, декілька років тому митець звертався до обранців громади попереднього скликання, аби надали приміщення під галерею. І нібито й підтримали його ідею, але хоча б кімнати так і не знайшли. А жаль. Бо його картини й малюнки, повірте, варті, щоб люди насолоджувались талантом сарненця. До всього, впевнена, якщо буде їх вільний перегляд, то Олег Тропак прославить наше містечко далеко за межами країни, а його ім’я стане поруч із такими видатними митцями як Делакруа, Айвазовський, Далі, Пікассо, да Вінчі…
Вікторія КОЛЯДИЧ.