Опубліковано Світлана Ляшко
Автор фото Василь Сосюк.
Будівлю, в якій розмістилися редакція районної газети «Сарненські новини» та районна друкарня, сарненці та й гості міста знають добре. Адже цьогоріч виповнюється вже 75 років, як газетярі саме звідси несуть людям слово правди, надії, віри в добро й милосердя…
Здається, тут і стіни дихають історією.
…Ніби все буденно, а переступаєш поріг якогось із кабінетів і мимоволі подумаєш про тих, хто років 10, 20 чи 50 тому тут трудився, і не на сучасних комп’ютерах, а ручкою на папері писав історію краю, не редакційним автомобілем, а попутним транспортом добирався до віддалених сіл району, аби повідати своїм читачам про життя найменших громад, людей працьовитих, про те, що їм болить, і якщо не в змозі допомогти, то вислухати й розповісти всім про наболіле, а когось і застерегти від необдуманого вчинку.
У «районці» працювали багато талановитих журналістів, відомих нині не тільки в районі, а й Україні. Саме їм завдячуємо добрим ім’ям газети. Адже «Сарненські новини» свято бережуть і примножують славні традиції й починання незабутніх майстрів слова і живих, і тих, кого вже, на жаль, немає серед нас. Щоб увіковічнити їх світлу пам’ять, цьогоріч в переддень Дня журналіста на приміщенні редакції відкрили меморіальну дошку, на якій викарбували імена всіх, хто багато років був причетним до випуску газети: журналістів, дописувачів, громадських кореспондентів, поліграфістів - які відійшли у вічність, віддали своє життя за Правду. Вже стало доброю традицією щирою молитвою вшанувати їх світлу пам’ять, поклонитися місцю вічного спочинку колег, покласти квіти на їх могили. А в третю п’ятницю вересня (цьогоріч уже біля редакції «Сарненських новин») зібралися працівники ЗМІ, родичі та друзі померлих, шанувальники їх таланту, представники влади та юні учасники літературної студії «Джерельце» НВК «Школа-колегіум» із наставницею, членом НСЖУ Надією Свищевською, щоб вкотре згадати й пом’янути тих, хто згорів на роботі, або тихо відійшов в інший світ, залишивши по собі глибокий слід. Цим вкотре підтримали ініціативу Національної спілки журналістів України, започатковану ще 2006 року.
Та тоді ще й уявити не могли, наскільки небезпечною стане робота журналістів у наш час. Коли треба виборювати право на професію вже зі зброєю в руках, а за правдиве слово можна поплатитися не тільки здоров’ям чи розбитою апаратурою, а й життям, коли донедавна «братня» країна воює на нашій території сучасною військовою технікою, а її так звані «журналісти» відкрили інформаційний фронт, забувши не тільки про честь і совість, а й поправши всі стандарти професії, покликаної служити тільки Правді, спотворюють істину й оправдовують зло, що несе нав’язана нам страшна війна. Але Україна – не Росія. Це вільна країна, і в ній живуть вільні люди, які понад усе цінують її незалежність і готові віддати життя за рідний край. І відважні українські журналісти – на передовій, у вирі подій, працюють, щоб люди знали тільки правду, можливо, й гірку, й невимовно болючу, але правду про все, що відбувається нині в державі. І не всім це подобається. Тож зростає число загиблих колег під час виконання службових обов’язків. Загалом, з початку року інститут масової інформації зафіксував 7 убивств, 265 випадків побиття та нападів на журналістів, 120 - перешкоджання законній професійній діяльності та 120 - цензури. Причини зростання кількості порушень свободи слова в порівнянні з попередніми роками – це протистояння влади і народу на Майдані та російська агресія на сході України й у Криму.
Відкриваючи мітинг-реквієм, колишній редактор «Сарненських новин», президент Сарненської асоціації вільних журналістів Георгій Александрович наголосив, що люди впродовж багатьох десятків років вірили газеті, слову журналіста і зараз навіть неправдиве, сфальсифіковане воно відбивається й стає страшною зброєю. Було щось знакове в тому, що проведення заходу співпало з днем, коли православний світ поминав чудеса архистратига Михаїла.
- Сьогодні в Свято-Покровському кафедральному соборі міста Сарни відбулась панахида за всіма померлими журналістами, поліграфістами, які були причетні до випуску газет, хто працював у цьому приміщенні, якому вже понад 90 років, - сказав Георгій Борисович. – Тут, біля цього освяченого місця, помолимося за душі убієнних у далекому 1945 році одного з перших редакторів газети Георгія Залоги, ім’ям якого названа ця вулиця, і Галини Данько, коректора, яка могла стати прекрасним журналістом, висловимо слова вдячності всім, хто творив часопис, готував передачі районного радіо.
Нагадав, що на Сарненщині в одному з таких заходів взяв участь і легендарний голова НСЖУ Ігор Лубченко. Голова районної ради Микола Драганчук також багато років присвятив журналістиці, очолював районну газету, тому дуже добре знає ази цієї творчої праці й ціну слова. Впевнений, що покликання журналіста – подавати тільки ту інформацію, що відповідає дійсності, щоб люди вірили й знали, що це - правда.
- Мабуть, дуже важливо сьогодні бути журналістом з великої літери, насамперед патріотом своєї держави, - наголосив він.
А заступник голови райдержадміністрації Руслан Серпенінов, ушанувавши пам'ять померлих, подякував колективу «Сарненських новин» за нелегку працю, зауваживши, що кожне слово є іноді зброєю, випустивши яку важко втримати в руках. Передав слова вдячності від тодішнього голови РДА Сергія Євтушка, згадав тих, хто ніс правду до людей, зазначивши, що наше завдання - зберегти пам'ять про них у віках.
Долучився до виступаючих і директор КП «Сарненська районна друкарня» Володимир Старовецький, який поіменно назвав поліграфістів, які своєю працею допомагали робити газету привабливою, а від їх уміння залежала якість друку. Багато років наші колективи працювали, як єдине ціле, щоб читачі отримували не тільки змістовну, а й привабливу зовнішньо газету, для чого поліграфісти йшли в ногу з часом, освоювали нові технології. Надія Свищевська поетичними рядками розповіла про нелегку роботу журналістів, а її вихованці повідали про те, чому в майбутньому хочуть пов’язати своє життя саме із цією непростою, але такою цікавою професією. Тримаючи в руках портрети славних земляків, учні читали власні вірші, дарували присутнім патріотичні й ліричні пісні. А ветеран журналістики, справжній майстер слова, автор декількох збірок Раїса Бричкова згадала колег, з якими пліч-о-пліч багато років трудилась у районному часопису.
Тож того вересневого дня пом’янули керівників редакційного колективу Пилипа Гліщенка, Лаврентія Кравцова, Антоніну Никончук, Олексія Реву, Бори¬са Бобера, Івана Кузьменка, Миколу Степанчука, їх заступників і провідних фахівців Ганну Фрегер, Георгія Ваганова, Марію Войтович, Петра Радчука, Йосипа Давигору, Володимира Лєснічука, Лідію Пивоварову, Івана Дубенка, Євгена Шепітька, Сергія Мельничука, Галину Жилінську, Володимира Чернігівського-Садовенка, Володимира Кобися, Марію Бабенко, Леоніда Куліша-Зіньківа, Павла Чеберяка. У пам'яті й ті, хто творив часопис: Семен Тумановський, Олександр Лебедєв, Микола Гунько, Марія Шарапова, Валерій Стеценко, Ростислав Варжель, Микола Мирко, Сергій Гіль, Андрій Ше¬кель, Володимир Кузьменко, Тетяна Ваганова, працівники технічного складу - Галина Островська, Віра Магрело, Олексій Гриневич, Ма¬рія Охрімчук, Галина Савицька, Олена Лаурінг, Варвара Кедрич, Марія Хомич, Євгенія Охрім¬чук, складачі, верстальники та друкарі, керівни¬ки друкарні Д.Д. Шапірко, М.А. Лопатюк, В.Ф. Потапович, В.М. Камзьол, Г.І. Церешко, Л.О. Лопата, Є.К. Ядришніков, М.І. Михновець, Г.А. Петрукович, Л.Ф. Пупко, М.С. Сибікіна, М.П. Усачик, Л.С. Дука, П.П. Ляшко, Ф.Ф. Деркач, Є.І. Ареф'єва, Л.Л. Христопалова, А.Я. Вайнбрандт.
Потім поклали квіти до меморіальної дошки й запалили свічу нетлінної пам’яті про колег, пообіцяли бути їх гідними послідовниками.
Свобода слова,
або Чи стане міф реальністю?
Зараз нам, як повітря, потрібна незалежна журналістика, аби громадяни отримували повну інформацію про те, що відбувається в державі. Кращим механізмом для цього є створення суспільного мовлення, про яке так багато говорять, але втілити в життя проект чомусь не вдається, та роздержавлення друкованих ЗМІ. Але народним обранцям, мабуть, дуже не хочеться прийняти відповідальне рішення й допомогти журналістським колективам самим будувати редакційну політику, без вказівок і тиску влади. Думаєте, що після революції Гідності працювати журналістам стало легше, зникли цензура й втручання в роботу редакцій? Помиляєтесь. За даними інституту масової інформації, лише цьогоріч сталося 840 порушень свободи слова. Тут враховані і погрози, і юридичний тиск, і цензура. Медіа-юристи стверджують, що їх розслідуваннями ніхто не переймається, не бачать вони й системного діалогу з владою, а ЗМІ продовжують використовувати і влада, і політики у власних інтересах.
Бачимо, як не подобається правдиве слово корупціонерам від різних галузей. Як переслідуються автори критичних статей. І тут нам потрібні і ваші підтримка й допомога, шановні читачі. Не будьте байдужими. Тільки разом, не боячись називати й викривати ганебні факти й вчинки державних службовців, високопосадовців, різного роду хабарників зможемо побороти і корупцію, і бюрократію, й інші неподобства сьогодення, що заважають нам гідно жити й вільно працювати.
На власному гіркому досвіді сарненські газетярі добре знають, що таке переслідування й тиск. Прикро, що навіть громадяни, які спочатку просять про допомогу, а потім під тиском чи з якихось інших причин відмовляються від своїх заяв. Не можемо їх звинувачувати, не маємо права. Але саме це на руку тим, хто безсовісно використовує своє службове становище з корисливою метою, хто забуває про клятву Гіппократа, інший про те, що його наділили владними повноваженнями не для того, щоб через рік-два побудувати величезний будинок, придбати автомобіль, що коштує декілька річних зарплат державного службовця, а дехто так і не дочекається належної йому виплати чи хоча б доброї поради…
Та все ж і тут зрушення на краще є. І це, перш за все, прийняття Верховною Радою закону про очищення влади. Але запрацює він тільки тоді, коли кожен із нас візьметься втілювати його в життя. Не зверху, а знизу маємо боротися з корупціонерами й хабарниками. І якщо робитимемо це разом, все вдасться. А журналісти «Сарненських новин» завжди готові допомогти всім, хто цього потребує.
Славний ювілей у сумний час
Уже й красуня-осінь впевнено вступає в свої права. Та не радують нас нині її золотаві барви. З острахом чекаємо приходу холодів, співпереживаємо тим, хто на сході країни залишився без даху над головою, нашим відважним воїнам, які щодня дивляться смерті у вічі, молимося за них і прагнемо, чим можемо, допомогти.
У такий важкий для всіх нас час районна газета зустрічає своє 75-річчя. Заснована далекого 1939 року, змінила декілька назв, але зуміла завоювати прихильність читачів, які, передплачуючи часопис, висловлюють йому свої довіру й підтримку. Сподіваємось, що й надалі залишитесь з нами попри те, що змушені були дещо підвищити вартість передплати. А компенсуємо її цікавими й злободенними статтями, розповідями про життя громад, славних краян. Згадаємо журналістів, які впродовж семи десятиліть жили й творили на теренах Сарненщини, імена яких багато хто з вас ще не забув. А щоб відзначити ювілей разом із вами, шановні читачі, оголосимо цікаві конкурси, переможців яких і передплатників чекатимуть призи.
Тож чекаємо вас у редакції газети, де можна вже передплатити «Сарненські новини» на 2015 рік, як і в поштових відділеннях району. Сподіваємось, що закінчиться війна, країна повернеться до мирного життя, відбудує зруйноване й у ній пануватимуть тільки мир, злагода й на повну силу звучатиме слово правди й свободи.