Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Кирил Черногубов.
помилуйтеся її талантом у Сарненському етнографічному музеї
Напередодні Міжнародного дня інвалідів у Сарнах відбулось урочисте відкриття виставки картин волинської художниці Валентини Михальської. Її полотна натхненні та справжні. Життя в інвалідному візку – не вирок. Творчі успіхи Валентини Михальської прямий доказ цьому. Тендітна, але мужня, ніжна й водночас сильна, з дуже красивою душею та непростою долею. Її серце сповнене любові до життя, доброти та людяності. Про таких, як Валентина Михальська, говорять: людина з великої літери. Народившись у селі Хворостів Любомльського району, вона летить життям на крилах, адже з дитинства Валентина Михайлівна інвалід І групи. І життя її – історія, в якій долею повінчані боротьба й талант.
Художниця вперше завітала в Сарни, і приємно, що причиною для цього стало відкриття виставки її картин. Валентину Михайлівну привезли племінник Юрій і подруга Антоніна Кравчук. Завідуюча Сарненським історико–етнографічним музеєм Раїса Тишкевич привітала гостей, затим вихованці дитячої музичної школи подарували композиції, виконані на бандурі, баяні та гітарі, а сама художниця на знак подяки вручила директору муззакладу ілюстровані нею дитячі книги. Коли ж розповідала про життя, перші успіхи на художній ниві, по-особливому відчувалась її внутрішня душевна краса. У словах Валентини стільки любові й доброзичливості, стільки щирості й правди, що присутні не приховували сліз.
А яка доля. Змалку життя випробовувало її на стійкість. У 1971 році пішла в перший клас, але через раптове погіршення стану здоров’я батьки відали дівчинку в Костопільську школу-інтернат. Однак дуже скоро через недугу, що прогресувала, Валентина перестала ходити, й тому змушена була припинити навчання й повернутися до батьківської оселі. Про пережите розповідала з трепетом у душі: «Мені було одинадцять років, як сталося лихо. Не могла ходити. Було дуже тяжко сидіти в чотирьох стінах. День тоді був схожий на вічність. Тому якось спробувала себе в рукоділлі. Почала шити, а згодом рідний дядько, нині покійний, Пилип Михальський підказав як можна робити гарні шкатулки з картону, прикрашати їх малюнками. Потім ще плела й вишивала. Пробувала малювати на папері, правильніше сказати, змальовувати зображення з книг. Це така моя маленька таємниця. Потім доля звела з Михайлом Найдьоновим, який навчив працювати з фарбами. «Працюй з натурою. Йди далі, вчися», – говорив мені. Ці його поради й стали початком моєї художньої творчості. Ось так мало-помалу й навчилася малювати».
Нині у творчому доробку майстрині майже 1000 робіт різних жанрів. Працює художниця здебільшого з акварельними фарбами, багато творів виконані пастеллю, кольоровими олівцями, олійними фарбами, в техніці туш-перо. Усі ці техніки художниця майстерно використовує в іконопису, написанні монотипій, книжковій ілюстрації. Її пейзажі, натюрморти, портрети – картини, що народились з життя. Твори Валентини Михальської високо оцінюють мистецтвознавці, галеристи, художники. Великої уваги вартий і її графічний альбом «Червоне і чорне», який поціновувачі прекрасного називають справжнім шедевром. На рахунку талановитої землячки понад 30 персональних виставок у районах Волинської області, а також у різних містах України. Крім того, Валентина Михальська брала участь у III Міжнародній виставці інвалідів, що проходила в м. Люблін (Польща), а також у XXVI та XXVII міжнародних конкурсах «Премія Миру», що відбувались в Італії. Була учасницею міжнародних конкурсів екслібрису, присвяченому Леонардо да Вінчі і Данте Аліг'єрі в Італії. У 2003 році на Волині заснували обласну мистецьку премію ім. Валентини Михальської.
Усіх здобутків і нагород художниці не злічити. Більше про неї сказали гості, які завітали на презентацію її виставки в Сарни. Зокрема директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, з яким художниця співпрацює багато років, разом мають низку спільних здобутків. Цьогоріч, до речі, в музеї відбулася виставка картин художниці, приурочена її славному ювілею – 50-річчю. Завідувачка Колодяжинським краєзнавчим музеєм Віра Комзюк розповіла про репринтне відтворення та осучаснений текст маловідомої поеми Олени Пчілки «Козачка Олена», написаної в 1883 році в с. Колодяжне на Волині та надрукованої в українському альманасі «Рада» (м. Київ) у 1884 році. Цього разу ілюстрації до книги писала Валентина Михальська. Журналістка й письменниця Валентина Штинько розповіла про співпрацю з художницею, а плоди їх спільної роботи – це чудові дитячі книжечки, ілюстровані Валентиною Михальською. Гостя продемонструвала збірки, зачитала декілька поезій. На зустріч приїхали також вишивальник Юрій Савка, директор Маневицького краєзнавчого музею Петро Хомич. Не приховувала вражень від того, яка чудова людина й талановита художниця Валентина Михальська й сарненська поетеса Тетяна Корнійчук, яка подарувала жінці з героїчною долею власний вірш. Привітали волинську художницю секретар міської ради Руслан Хомич, спеціаліст по роботі з молоддю й спорту міськвиконкому Віктор Хомич, а в подарунок про Сарненщину вручили бурштинову картину з зображенням герба нашого міста. Чудовий букет троянд, палкі вітання й плед подарувала героїні свята директор районного Будинку культури Любов Царук, а талановиті сарненки - фольклорні пісні.
Якось одному журналістові Валентина Михальська сказала: «Найперше здорові люди мають перейняти життєлюбність, енергійність, вміння жити не просто день до вечора, а від щирого серця намагатися зробити щось добре у цьому світі». Валентина Михальська - людина з особливими потребами, але її внесок у життя Волині й України не просто великий й красивий, а неоціненний. А який слід залишимо ми по собі?