Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Київ. Майдан. 20 лютого 2014 р. Горе і смерть прийшли в українські родини. Того дня, здається, весь світ здригнувся від побаченого: беззбройних протестувальників, які прикривалися лише дерев’яними щитами, безжально розстріляли снайпери.
Кулі, випущені руками холоднокровних убивць, вирвали з життя ще зовсім юних і вже сивочолих воїнів світла. Вони були різного віку, професій, але їх об’єднала безмежна любов до України, прагнення змінити життя народу на краще. Вони за нашу свободу й оновлення країни, в якій не буде корупції, свавілля чиновників, а пануватимуть справедливість, рівність усіх перед законом, заплатили страшну ціну: віддали свої життя… Їх нарекли Небесною сотнею.
Минув рік. Вбивць ще не покарали… А Україна знову у вогні. Знову, взявши в руки вже справжню зброю, її сини ідуть у бій за волю, незалежність, суверенність. Плаче Україна, вмивається сльозами над загиблими героями, сотнями мирних жертв агресора-сусіда, що ще донедавна називав себе братом. А сам боїться одну тендітну жінку – нашу легендарну Надію Савченко. Він оточив її кремезною охороною, не дозволяє розмовляти рідною мовою, проте вона, навіть голодуючи вже понад 60 днів, сильніша від усієї його знавіснілої орди, що ринулась на нашу землю вбивати й нищити міста та села. Адже в її очах горить вогонь Майдану, пломеніє любов до свого народу, до свободи. І це полум’я патріотизму, віри у справедливість настільки сильне, що Надія готова скоріше померти, ніж скоритися ворогам. Ось таких героїв родить земля українська…
У ці лютневі, не по-зимовому теплі дні в усіх куточках України згадують героїв Небесної сотні. А в Києві минулої неділі відбувся марш Гідності, в якому взяли участь представники 10 зарубіжних країн - глави держав і урядів. Зокрема президенти Німеччини Йоахім Гаук, Польщі - Броніслав Коморовський, Європейської Ради - Дональд Туск, Литви - Даля Грібаускайте, Молдови - Ніколає Тімофті та інші високопосадовці.
Сарненщина ж вшанувала пам’ять Героїв Небесної сотні у п’ятницю, 20 лютого. У парк Героїв Майдану прийшли юні й старші мешканці та гості міста з квітами й прапорами. Злетіли в небо слова літературно-музичної композиції «Небесну сотню, Господи, прийми». Схилили голови присутні…
Відкрила мітинг-реквієм міський голова Світлана Усик, яка закликала всіх вшанувати пам’ять загиблих, не забувати їх. Від імені в.о. голови РДА Ярослава Яковчука, голови районної ради Миколи Драганчука, народного депутата України Сергія Євтушка подякувала всім причетним до облаштування парку, цього священного місця, куди вдячні нащадки зможуть прийти, щоб поклонитися героям, згадати трагічну сторінку нашої історії, тих славних синів, імена яких навіки вписані на її шпальтах золотими літерами. Серед них і активісти Євромайдану з Рівненщини: Олександр Храпаченко, Георгій Арутюнян, Іван Городнюк і Валерій Опанасюк… Відтепер вони завжди споглядатимуть за нами, нашими вчинками з небес.
…Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла.
Краплини духовної мудрості піднесли учасникам мітингу протоієрей Андрій Гаврилюк, настоятель Свято-Покровського храму УПЦ КП м. Сарни, о. Владислав, настоятель римсько-католицького костелу Преображення Господнього м. Сарни, та благочинний Сарненського району отець Олександр.
Сльозою за невинно убієнними на Майдані стікала хвилина мовчання. Давня лемківська пісня «Пливе кача по тисині» линула над парком, містом, Україною. Вона стала тугою, смутком, неофіційним жалобним гімном країни. Під його багатоголосся тисячі українців прощалися з Героями, які навічно впали на Майдані за наші волю, незалежність, за наше життя. А до пам’ятного знаку на честь борців за європейську квітучу Україну лягли квіти, біля його підніжжя запалали лампадки…
Нині, коли над країною нависла примара повномасштабної війни з Росією, маємо пам’ятати, що Небесна сотня передала нам заповіт зберегти Україну, віднині її доля вже в наших руках.