Опубліковано СН
Коли з Європи кролів завезли на континент Австралія, вони почали так активно розмножуватись, що до початку ХХ віку налічувалось майже 800 мільйонів. Наче якась пошесть, поїдали сади, поля, городи, ферми, аж допоки людям не довелось вжити заходів, інакше вони б померли з голоду. Нині ж далеко не кожен господар утримує довговухих. Копітка це справа, та тільки не для Олени СУСІД із с. Любиковичі.
- Найбільше, - розповідає господиня - тримали сімдесят тварин. Минулого року було понад сорок. Це є своєрідним хобі, адже в господарстві ніщо не буває зайвим.
Жінка зустріла мене біля ошатного будиночку. За ним височіє сад, поблизу - город. Цьогоріч зібрали великий урожай не тільки добірної картоплі, а й моркви, капусти, буряків. А для своїх «утриманців», котрих у хазяйки чимало, не шкода навіть найсоковитішого, найласішого шматка овочів. Кролів тримає вже давненько. Підводить мене до просторих, великих кліток, які розмістились біля хлівця, відкриває дверцята – і … якось раптово та несподівано виглядають звідти пухнастенькі симпатичні мордочки. Так і хочеться погладити, хоча б доторкнутись. А ось іще декілька чорненьких оченят заіскрились під яскравим промінням осіннього сонця, щоправда, зразу ж сховались: до господарки звикли, а от гостей не чекали.
Цю привітно облаштовану місцину воістину можна назвати справжньою сімейною кролефермою. Жінка відкриває другу, трохи меншу за попередню, клітку. Звідти ніхто не визирає: кролі натомість радісно поїдають велике листя капусти. Олена розповідає, що оце недавно поклала, годувала. Запитую з цікавості, як розпізнати самку та самця. Та відповідь на запитання дав уже господар, котрий вийшов з будинку. Іван Сусід пояснив, що в самців голова ширша та кругліша, аніж у слабкої статі, до того ж, і спина більша. А от колір очей і довжина, ширина вух відповідають окремій породі.
Наприклад, у сірого велетня зіниці червоні, а в білого кремезні вуха, наче локатори,- жартує обізнаний кролівник.
Тим часом Олена витягає довговухого й ледь утримує на руках. Важкий! Деякі до шести кілограмів доважують, а спритні які! Втримати важко. Господарка усміхається й кладе меткого сірого кроля назад до клітки. Натомість чоловік бере в кошику оранжеву морквинку й додає до звичного раціону домашніх тваринок. Важко з усім цим справитись, але ж… ввійшло у звичку. Вранці встаєш, приглядаєшся, рахуєш, годуєш, згодом по обіді, ввечері з заходом сонця. Бувало частенько, що й недорахуєш: село закінчується неподалік, може заглянути хижак, так і вхопить, приблудний пес чи інша звірина подушить, привідкривши лапами прохід. Отож, окрім того, що тваринки часто хворіють, ще й попит у звірів мають доволі непоганий. Треба бути насторожі, вночі вони абсолютно беззахисні.
Кролі, переконана Олена Сусід, – це спосіб не тільки дохідно витрачати вільний час, а й хороший засіб відволіктись від буденних проблем, телевізора чи якихось негараздів на особистому фронті. До речі, вчені доводять позитивний вплив домашніх тварин, зокрема кролів, на психіку людини, а значить, і на здоров’я. Дехто отримає пухнастих як домашніх улюбленців у будинках. Ні в Олени, ні в Івана Сусідів вільного часу немає «ні грама». Вона працює продавцем Стрільського спожичого товариства в с. Білятичі, він – у Сарнах. Обоє заклопотані та втомлені, але доля звела їхні шляхи недаремно, адже мають спільні заняття, як-от вирощування кролів, та об’єднують думки. Виростили хорошого сина й планують разом крокувати життям далі.
Петро КАТЕРИНИЧ.