Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Фото Василя Сосюка.
Витвори жительки Сарн Тетяни Галах вражають неординарністю всіх, хто хоч раз бачив їх. Бо виготовлені не з ниток чи тополиного пуху, а звичайнісінької житньої соломи. У своєму доробку майстриня має десятки картин і сувенірів. Працює цінителька прекрасного майстром виробничого навчання у ВПУ-22. Понад 8 років прищеплює любов до цієї справи учням, які швидко переймають ази науки й охоче відроджують народний промисел.
Зростала майбутній фахівець у селі Нивецьк Дубровицького ра-йону в селянській сім’ї. На хуторі серед мальовничої природи минули безтурботні роки її життя. Непрохані сльози помітно зросили обличчя жінки, коли згадала як зимовими вечорами батько читав їй із сестрами «Кайдашеву сім’ю», «Харитю» чи «Кобзаря», співав українські народні пісні. Від нього й успадкувала любов до праці. Виконує як жіночу, так і чоловічу роботу. Майстерно вишиває та в’яже. З дитинства мріяла здобути спеціальність вчителя української мови, але по закінченні школи доля привела в Сарни, де працевлаштувалась на меблеву фабрику. Трудилась на підприємстві майже 20 літ, а в роки, коли фактично не платили зарплати, розрахувалась. Відтак, тодішній директор Сарненського Будинку дітей і молоді Галина Бікус запропонувала викладати гуртківцям ткацтво, або вчити їх робити вироби з соломи. Обрала перше, бо ця справа добре знайома ще з дитинства. Утім, через нестачу коштів у БДМ так і не придбали ткацький верстат. Тому довелося працювати з соломою.
- До цього знала лише, що таке аплікація, - зізнається майстриня. – Однак надії на те, що все ж зможу освоїти це ремесло не втрачала. Передусім придбала брошуру «Вироби з соломи». Позаяк заготовок ще не мала, застосувала еластичний дріт з в’язальних спиць. Так і народився перший виріб. Працювала творчо, діти активно відвідували гурток. Отож невдовзі організували першу виставку картин із соломи.
Влітку 2000 року Тетяну Галах запросили працювати у ВПУ-22. Погодилась. Відтоді й навчає учнів виготовляти з соломи вишукані речі.
- Діти - моя стихія, - каже співрозмовниця. – Легко знаходжу з ними спільну мову. Це сприяє тому, що вироби учнів досконалі, красиві. Отож їх з гордістю показуємо та даруємо гостям не лише з України, а й з-за кордону.
Заготівлею сировини Тетяна Романівна займається влітку. І хоч є різні види соломи, перевагу надає житній: вона міцніша й має багато відтінків. Тому матеріал не потрібно фарбувати.
- Живу своєю роботою, - наголошує, завершуючи розмову, майстриня. – Наразі готуюсь до творчого звіту, на якому будуть представлені мої витвори, які, до речі, виходять вдалими, коли беруся за роботу з чистими помислами на душі.