Як шиншила шубу шила,

або Хутрове захоплення Миколи Радька

Неодноразово доводилось чути, як фермери із західноєвропейських держав, побувавши в гостях в українського селянина, дивувалися, навіщо він займається всім і одразу, маючи при цьому мінімальну віддачу від своєї праці. Тож, розповідаючи про земляків, які вирішили взятися за незвичну, але досить прибуткову справу, хотілося б зацікавити жителів Поліського краю багаторічним досвідом людей, які працюють для своєї родини та приносять прибуток державі.

Позавчора завітав на обійстя до жителя м. Сарни Миколи Радька. Він працює начальником відділення Держенергонагляду північних районів області. У галузі енергетики - з 1971 року. До того доля закидала його в Монголію, Чехію. Постійно читаючи журнали «Дім. Сад. Город» плюс «Пасіка», зацікавився розведенням бджіл. 5 бджолосімей забезпечують родину запашним і корисним продуктом. Понад шість років тому довідався із видання про шиншилу. Відтак звернувся у звірогосподарство Львова, де вирощують їх понад тисячу голів. Придбав дві сім’ї, виклавши за них чималу суму грошей. З львів’янами Микола Григорович уклав угоду, ставши регіональним представником, і отримав господарський № 209.
Цікаво, що батьківщина шиншил - високогір’я Анд (Чилі, Перу). Живуть вони на висоті до трьох тисяч метрів над рівнем моря в суворих умовах існування з сухим кліматом і бідненькою рослинністю, мають унікальну будову хутра. Якщо в інших з однієї волосяної цибулини виростає лише один волосок, то в цих гризунів - 60-80 при висоті ворсу до трьох сантиметрів. У шиншил - суцільний шар найніжнішого, пружного, шовковистого пуху, що є ідеальним ізолятором. Завдяки йому вдається вижити в екстремальних природних умовах. Ці особливості хутра зумовлюють його постійно високу ціну ще з часів імперії інків до наших днів.
За словами Миколи Радька, розводити цих хутрових звірів ще простіше, ніж кроликів, хоча розмножуються вони повільно. Одна середньостатистична самка приносить четверо малюків у рік. Для повноцінної сім’ї потрібно чотири самки й один самець. Шиншили невибагливі в утриманні. Досвід переконує, що вирощувати їх можна де завгодно: у гаражі, на горищі, балконі чи в стайні.
Оптимальна температура в приміщенні має бути +5°-10°С, клітки - з оцинкованої сітки з коміркою 19х19 мм. Сухість, чистота, вентиляція, відсутність протягів, помірне освітлення, соснова стружка для підстилки, пісок для «купання», чиста вода – ось і все, що треба для нормального розвитку цінних гризунів. Годують їх сухими кормами, добре збалансованими за всіма складовими. Їх основа – комбікорм. На додаток – сіно, його Микола Радько дає по вівторках, у середу радує вітамінами, у четвер – ягідками шипшини. А ще тішить родзинками, різаними кружечками моркви та шматочками яблук.
Два рази в рік самка народжує від 1 до 6 малят. Обоє батьків з любов’ю доглядають своїх діток. Господар добре знає, що необхідно вчасно відселити спочатку самця, а згодом і малюків в окремі клітки, де вони виростуть здоровими з хорошим хутром, що є головним багатством шиншили, не линяє впродовж року.
На промисловому рівні цих тваринок давно розводять у всьому світі. Для прикладу, в Німеччині в 90-х роках було зареєстровано понад 2000 господарств. В Україні ж таких поки зовсім мало. Але час іде. Львів’яни вже працюють зі світовим хутровим ринком у Копенгагені, де збирається ділова еліта світу, щоб придбати вироби з шиншили. Як каже Микола Радько, шуба, виготовлена зі шкіри цього звірка, коштує нині на світовому ринку понад 150 тис. у.о. Власники Львівської звіроферми закупили німецьке технологічне обладнання для переробки шкурок. У найближчих планах українців - створити асоціацію шиншиловодів. Працювати на професійному рівні Миколі Радьку допомагають син Віталій і дружина Галина. Тож його захоплення поступово стає сімейною справою.