Родина митців

На березі тихої Горині, у мальовничому поліському селі Тріскині під щасливою зіркою народився голубоокий хлопчина. З раннього дитинства він помічав те, що дорослі за буденними клопотами бачити не могли: павука, який плів сріблясту павутину, як світліє небо на світанку чи заходить сонце, як жовтіє восени листя, яким буває небо перед грозою...

Усе це маленький Сергійко вдало відтворював на папері, розкривав сіре життя в різнокольорових фарбах, що додавало йому стимулу й наснаги. Коли пас корів на лугу, думав про красиві пензлі, розмаїття фарб і великі мольберти. Вже тоді зрозумів, що це буде його натхненням, досягненням, змістом життя.
Картини Сергія Захарчука дихають народною поезією, чимось рідним і близьким. У його доробку - пейзажі, портрети, натюрморти, картини з натури, ікони - всього понад 500 робіт. Те, що Сергій любить душею, серцем і словом, вимальовує його рука на звичайному полотні. І вже потім робота стає незвичайною. Адже в ній він втілив свої роздуми, пензлем передав те, що встиг зрозуміти в непростому житті, що любив, страждав і сказав про це безкомпромісно й свіжо. Художник уміє мислити образно, має великий запас фантазії та мистецької уяви, власний почерк. Він скромний на вигляд, але повен енергії й бурхливої пристрасті в душі. Його роботами захоплюється кожен, хто знайомий з творчістю митця.
Розум, доброта й посіяний талант зійшли рясно: п’ятеро дітей Сергія Денисовича закохані в полотно та пензлі. Дружину Аліну привіз із Одеської області, тут вона прижилася, пустила коріння. Щороку ж відвідує батьків і сестер, заодно оздоровлює дітей біля моря. Подружжя викохало їх скромними й працьовитими. З ранку до вечора можуть малювати, вирізати, клеїти, фантазувати на втіху батькам. Тож росте їм хороша зміна. Старша Ірина - студентка Київського педуніверситету ім. Драгоманова, Анна навчається в сільськогосподарському ліцеї і вже здобула практичні навички перукаря. Ян, Діана, Дем’янко - школярі місцевого колегіуму. У доробку старшого сина Яна - понад сотню пейзажів, і жоден не повторюється. Ще з раннього віку батьки вчили дітей самостійності, що в подальшому житті формуватиме власний духовний світ, їхні потреби та можливості. Велика й дружна родина завжди разом. А ще Сергій Захарчук веде гуртки «Палітра» й «Арт-студія» в позашкільному закладі, де навчає юне покоління розкритися і творчо працювати. Діти із задоволенням відвідують заняття наставника.
Нехай у суспільстві буде більше таких людей, які бачать красу в усьому, використовують її в повсякденності, живуть нею. Недаремно існує вислів, що краса врятує світ. А ми й надалі будемо захоплюватися художніми полотнами пана Сергія та його родини.

Інна МАСЬ.