Опубліковано СН
У Сарненському історико-етнографічному музеї є величезний архів документів і фотографій, переглянувши який, подумки повертаємось до подій 65-річної давнини, коли визволяли Сарни та ра-йон від німецько-фашистських загарбників.
Ці матеріали зібрали наукові працівники під час зустрічей з ветеранами-визволителями. Адже були ювілеї визволення міста, коли до нас приїжджали майже 150 колишніх воїнів. У школах, організаціях, на підприємствах відбулись зустрічі з ними. Знайомились гості і з нашими здобутками.
У перших числах січня 1944 року часто чувся гуркіт артилерійських залпів, що сповіщали про наближення радянських військ до міста, де пролягав залізничний вузол, що мав стратегічне значення для проведення військових дій. Операція з визволення Сарн тривала три дні. Рівно о 9 годині 10 січня перші артилерійські залпи сповістили про початок наступу. Вся сила піхотного й артилерійського вогню обрушилась на бойові порядки ворога. Артпідготовка тривала годину. О 10.00 гвардійські мінометники дали сигнал до початку атаки. Воїни 143 та 397 стрілецьких дивізій почали наступ. Головні сили 800 стрілецького полку під командуванням В.В. Рубінського вийшли від с. Люхча на північну та північно-західну околицю міста, долаючи відчайдушний опір противника.
Тільки до 17.30, згадує командир 143 стрілецької дивізії М.М. Заїкін, ворожий вогонь став слабшати. 1-й і 2-й стрілецькі батальйони полку підійшли ближче до Сарн. 3-й перерізав шосе Сарни-Яри-нівка й продовжував рухатися на південь, маючи за мету з’єднатись із 487 стрілецьким полком. Із заходу на місто просувався 635 стрілецький полк, яким командував Г.С. Синченко.
487-й до ранку здійснив обхідний марш через Зносичі, Немовичі, по льоду переправився через р. Случ і одночасно з іншими частинами дивізії наступав з півдня для з’єднання з підрозділами 800 стрілецького полку. До 20.00 між 800 та 487 стрілецькими полками лишився проміжок до 1,5 км. Тому командування дивізії приймає рішення ввести в бій резерв - два батальйони 635 стрілецького полку. Тоді розпочали загальний штурм Сарн. Підрозділи частин з усіх сторін ввійшли в місто, почалась жорстока битва. Німці, оточившись колючим дротом, змусили радянські війська вести бої за кожен будинок, вулицю, чинили величезний опір. Їх засипали шквалом вогню зі станкових кулеметів, автоматів, закидали гранатами. Незабаром німці стали метушитись, шукаючи вихід з міста.
О 22.00 піхота противника з обозом під прикриттям двох бронепоїздів кинулись у паніці вздовж залізниці та шосейної дороги на південний захід, на бойові порядки 2-го батальйону 487 стрілецького полку. Бронепоїзду вдалось прорватись, але піхоту з обозом відрізали. Ворожий гарнізон оточили повністю, продовжували знищувати окремі вогняні точки.
І вже о 3 годині 11 січня 1944 року воїни Радянської армії повністю оволоділи важливим стратегічним пунктом на Поліському напрямку - містом і залізничним вузлом Сарни. Рештки розбитого противника в кількості 300 чоловік продовжували опір. Їх оточили в передмісті, с. Доротичі. Великих втрат зазнав і 487 стрілецький полк. До 8.00 12 січня гітлерівців повністю знищили.
12 січня 1944 року за наказом Головнокомандуючого Збройними силами СРСР Й.В. Сталіна Москва на честь визволення м. Сарни салютувала 12 артилерійськими залпами із 124 гармат. Але німці не хотіли віддавати цей важливий стратегічний об’єкт радянським військам. Вони бомбили станцію Сарни, щоб знести з лиця землі. Тому радянське командування прислало на допомогу авіацію. Прибувають воїни 148 гвар-дійського та 72 окремого авіаполків, які ведуть розвідку та винищувальні бої, захищаючи місто та залізницю від ворожої авіації. За мужність і героїзм, проявлені в боях за місто, льотчики С.Г. Іванов, В.П. Іванов, Є.Ф. Трофімов, М.Л. Часник були удостоєні високого звання Героїв Радянського Союзу. 1116 радянських воїнів за визволення міста та району отримали урядові нагороди. 397 стрілецькій дивізії присвоєно почесну назву «Сарненська». 143 нагороджена орденом Червоного прапора, а її командир М.М. Заїкін, Г.С. Синченко та Г.М. Єрьомін стали Почесними громадянами м. Сарни.
У пам’яті сарненців назавжди лишаться імена 985 воїнів різних національностей, які загинули за визволення міста і району й захоронені на меморіалі Солдатської слави.
Раїса ТИШКЕВИЧ.