Опубліковано СН
У Стрільську неподалік нового продовольчого магазину живе пенсіонер Артем Никончук. Чверть століття він трудився трактористом у Сарненській ПМК-81, де відданою працею заслужив шану та повагу. Про це досі нагадують почесні грамоти, подяки начальства, що зберігає вдома. Через декілька років роботи електриком у Стрільській школі Артем Кіндратович пішов на заслужений відпочинок і тоді в повній мірі згадав про своє захоплення технікою.
Особливість його полягає в універсальності знань, а головне - умінь у всьому, що стосується технічного обладнання в домашньому господарстві. І хоча вищої освіти чоловік не має (за плечима - восьмирічка та профтехучилище), однак захоплення машинами, природний дар до вивчення та глибокого засвоєння найрізноманітніших механічних схем, пристроїв, жива цікавість, що не минає з роками, зробили його дійсно спеціалістом широкого профілю. Він - чудовий водій, тракторист, комбайнер, слюсар, токар, зварник. А ще – столяр, тесляр, електрик, майстер з ремонту годинників, радіотелевізійної апаратури. Здається, немає такої роботи, яку б до тонкощів не знав Артем Никончук. Отож, наче до чарівника, йдуть до нього люди за поміччю. Причому не тільки з рідного села, а й навколишніх: Глушиці, Карпилівки, Любикович. Здебільшого звертаються за порадою щодо ремонту автомобілів, тракторів, мотоциклів. Утім, просять полагодити й водяні помпи, насоси, годинники тощо. Не вміє в селі ніхто краще за нього змайструвати вікно чи двері, постелити нову підлогу.
І майстерня умільця свідчить про його широкий діапазон захоплень й знань: різноманітні верстати й пристрої, зварювальний апарат й інше обладнання для виготовлення або ремонту речей, потрібних у домашньому господарстві. До того ж, за вдачею Артем Кіндратович доброзичливий, чуйний, товариський. Якось розбив я обуха й топорище сокири - мерщій до нього. За десять хвилин оновив знаряддя, стало ще краще, ніж з магазину. А то в старенької бабусі поламались окуляри – ще швидше відремонтував. І не знає власниця, як дякувати майстру. Недаремно односельці кажуть, що в нього золоті руки. І що їх приємно дивує – ні з кого плати не бере за дрібні послуги.
Артем Никончук виростив двох синів, які пішли батьківською стежкою в житті. Молодший Юрій має схильність до машин, а старший Анатолій знає, як відремонтувати електроприлади, радіо- й телевізійну апаратуру, годинники.
Разом з дружиною умілець дає лад чималому господарству. У хліві утримують корову, бичка, свиней, курей, качок, є хороший садок біля хати, великий город. Господар полюбляє вирощувати нові сорти огірків і помідорів, а Олена Лукашівна - пекти смачний хліб.
- Хоч роки беруть своє, - каже Артем Никончук, - однак маю намір сплести кошів для картоплі, коробок з кори на чорниці чи гриби, а ще – зробити триколісного велосипеда. Давно хочу, ще з молодих літ. Ось тільки зараз з’явився час, щоб задум втілити в реальність.
Шанують і люблять майстра земляки. Побільше б таких людей жило в державі – подолали б будь-які кризи.
Василь Зіневич.