«А найбільше люблять ласку…»

Економісти прорікують, що незабаром почнеться масове переселення міських жителів у сільську зону: зарплатню урізають, отож оплачувати квартиру зі зручностями скоро не всім буде по кишені, а в селі, посадивши картоплі та буряків, завівши кілька курок, з голоду не пропадеш… Вочевидь, так вважають багато громадян, отож закономірно, що останнім часом дедалі більшою популярністю користуються в’єтнамські свині. Принаймні підприємець із Костянтинівки Микола КРАТ, який уже рік займається розведенням цих екзотичних тварин, не має відбою від бажаючих придбати чорних поросяток.

Уперше про в’єтнамських свиней почув від знайомого, друзі якого мешкають на Волині й утримують цих тварин. Уже тоді зацікавився, а згодом прочитав статтю на цю тематику в «Сарненських новинах». Щоправда, сумнівався, чому надати перевагу: чорним льохам чи перепелам. Обрав заморських свиней і досі не пошкодував. Першу свиноматку, прочитавши оголошення в «районці», придбав у господаря з мікрорайону Доротичі.
Своїми вихованцями задоволений. Ще б пак: невибагливі, охайні, у хліві немає специфічного запаху. До того ж, неперебірливі в їжі. «Нічого не варю, не подрібнюю, - розповідає Микола Крат, - їдять сирі буряки, картоплю, навіть огудину з гарбузів, кабачків. Восени скосив суницю. Ніяка живність її не стане їсти, а мої чорнявки посмакували. Ні, ніяких преміксів не даю, лише подрібнене зерно, заготовляю сіно». Свиноматки радують плодовитістю, приводять по 17 нащадків, хоча для них, ділиться співрозмовник, і двадцять – не межа. До того ж, не потребують сторонньої допомоги: під час опоросу заходиш у хлів, а він уже повен чорненьких поросяток. Виношують приплід три місяці, три тижні та три дні.
В’єтнамські свині дуже люблять гуляти, залюбки пасуться, та при цьому – ще одна позитивна якість – не риють, отож приказка «Риє, як свиня під дубом» щодо цих тваринок не виправдана. Щоб свинки почувалися привільно, навесні дбайливий господар планує облаштувати вольєр, щоб досхочу попоходили на свіжому повітрі. «А найбільше люблять ласку, - продовжує новоспечений свинар, - якщо за різними клопотами не вдається днів зо два з ними порозмовляти, починають непокоїтися». Доводиться вірити: поросна чорнявка довірливо треться об ноги господаря, як грайливе кошеня.
М’ясо міні-свиней за смаковими якостями нічим не поступається «справжній свинині», а печінка, запевняє господар, вишуканий делікатес. Що стосується сала, то воно, звісно, не з долоню завширшки, та все ж є. Певно, співвітчизники оцінили переваги невеликих свинок, яких можна заколоти по мірі потреби, не очікуючи новорічно-різдвяних свят, отож і звертаються до Миколи Крата бажаючі займатися розведенням цих невибагливих свійських тварин.