Оазис живої краси

Марію АРТЮШОК, що з Любикович, дійсно можна назвати не лише умілою та майстерною господинею, дружиною, дочкою та матір’ю, а й дбайливим садівником. Здається, кожна квітка чи деревце буквально наділені щедрим променем душевної доброти жінки. Звісно, в усьому їй допомагають дві дочки та двоє синів, котрим змалку прищепила любов до прекрасного.

оли підійшов до воріт ошатного подвір’я, мене зустріла наймолодша та найвеселіша з усіх Іванна, їй недавно виповнилось п’ять років. Молодший син Денис перейшов до третього класу. Гідною помічницею матері є шістнадцятирічна Марія, котра постійно старається допомогти, адже роботи вистачає. Не обходиться без підтримки й помочі найстаршого сина – Миколи.
Садівництвом жінка активно займається вже десять років. Тож не дивно, що сад і клумба відрізняються від інших не лише розмаїтою веселкою барв, а й широким спектром щонайрізноманітніших квіткових назв. Біля великого будинку дивують ніжні пуп’янки троянд, поцяцьковані в жовті, червоногарячі, червоні, білі кольори… Марія Артюшок говорить, що ці квіти любить особливо, адже вони певною мірою підносять настрій, а аромати навіть корисні для здоров’я. За широкою долиною троянд розгорнули росисті пелюстки жовті та білі лілеї. Господиня жваво коментує вибір тим, що ці амбітні квіти зачаровують безпосередністю та тендітністю, посилюють позитивні емоції, збагачують внутрішній світ. Певна річ, не обійшлося без рожевих і буро-червоних суто українських квітів – мальв, що гордо виглядають сонця. Історія їхнього походження насичена легендами, отож і мають у собі щось таємниче. Марія Артюшок каже, що кожна квітка чимось особлива, а ще кожен пуп’янок має не лише зовнішню, а й глибинну чистоту, багатство краси, створене для того, щоб ним милуватись. Звісно, серйозно займатися са-дівництвом – справа нелегка, однак завжди приємна. Як тут не згадати слова письменника Жака Деліля, який у поемі «Сад» писав: «Художниками быть пристало садоводам!..». Ці слова зринають у пам’яті, коли дивишся на дійсно геніальний витвір природи – лілею королівську. Вона мерехтить, переливається на сонці рубінами та кличе до себе. Певно, цей поклик і заклала до себе в душу Марія Артюшок.
Цьогоріч весною прийнялися підсніжники, нарциси. Проходячи повз декоративний тин, важко не помітити сузір’я роз-квітаючих гладіолусів. Фантазії та багатій уяві садівників можна тільки дивуватися. У наші дні будинки, квартири, парки, сади стали прикрашати щедро, однак у більшості випадків природний скарб десь губиться. Треба, щоб між людиною та рослиною відчувався певний баланс, навіть любов.
Гордий тюльпан при-йшов до Європи з Туреччини, зараз є поширеною декоративною квіткою, хоч і потребує певної уваги та турботи. Квітнуть червоні та жовтогарячі пуп’янки навесні в саду господині. Перецвіли вже синьоокі іриси, але згодом пані Марія планує створити для них невеличку клумбу. Говорить, що вони мають загадкову зовнішність і приємний аромат, чим приваблюють до себе бджіл. У саду на початку літа квітло трохи білодзвіночних конвалій, оспіваних багатьма поетами та письменниками. Ці квіти не тільки стали рідкіснішими, а й активно застосовуються в медицині, адже багаті цілющими властивостями, з них виготовляють препарати, які стимулюють роботу серця й кровообіг, заспокоюють нервову систему. Але, повчає господиня, не слід ставити букет у невеличкій, тісній кімнатці, краще – у просторій. Адже в них багато ефірних масел, що у великих дозах шкодить здоров’ю людини. За тином височіють яскраві та пишні жоржини, біля них плетуться в’юнкі сині іпомеї, що цвітуть з другої половини літа. Неподалік кухні в’ється ще поки невеликий плющ.
Марія Федорівна з чоловіком просто обожнюють екзотику у власному саду. Отож мають чимало дивних кущів і насаджень, яких ще ніколи не бачив. Господарі люб’язно провели невелику екскурсію. Біля будинку росте гібіскус, котрий зацвітає величезними червоними та бузковими квітами. До слова, його назва означає «квітка чарівних жінок». Також вирощують декілька видів вейгел, чотири - спірей, форзицію, що має яскраво-жовте забарвлення пелюсток, колквицію (світло-рожеві дзвіночки, дуже приємні на вигляд), керію, котра цвіте жовтими зірочками, ростуть також різні види гортензії. Має сімейство насадження курильського чаю (жовті та світло-рожеві квіти цвітуть аж до морозів). Господар особливо вихваляє сніжноягідник (великі білі ягоди-кульки, котрі тримаються практично всю зиму, але неїстівні) та кущ махрового чубушника (білі пахучі квіти). Серед ягід виділяє шовковицю, гумі, жимолость їстівну, котра, до речі, корисна для біоенергетики, а соком із ягід кизилу захоплювався сам Єсенін. За екзотичними насадженнями, неподалік від фруктових дерев, росте корисна обліпиха та кущики бузку… Якби вийшло за допомогою чарів усе це одразу побачити у цвітінні, то, мабуть, було б не гірше, ніж у справжньому ботанічному саду.
Подружжя має ще багато планів, творчих ідей, але те рослинне диво, посаджене їхніми руками й виплекане душами, залишиться в моїй пам’яті назавжди. «Садівництво - це в першу чергу майстерність і любов до того, що робиш», - каже Марія Артюшок. Важко не погодитись.