Back to top

Мікрофон у… «Маленьких долоньках»

000045.jpg

Фото Василя Сосюка.

Студія дитячої та молодіжної творчості «Слово і час», що діє при редакції радіомовлення м. Сарни, у черговий раз отримала високі нагороди на міжнародному фестивалі аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела».

У Сарни юні таланти повернулися із селища Штормове Сакського району Автономної Республіки Крим, де проходив фестиваль, із дипломами лауреатів за передачі «Кроком по уроках» (про життя дітей шкільного віку) та «Музична толока» (автор - молодий мистецтвознавець Яна Куришко, яка зростала й виховувалась на багатющій пісенній спадщині По-лісся й добре розуміє важливість передання набутку поколінь молоді), а дитяча передача «Маленькі долоньки» (автор і керівник Наталія Ткачук) стала дипломантом.
Успіхи сарненців не випадкові. Ще 2004 року, коли студійці вирішили вперше випробувати свої сили на конкурсах такого рівня, їх бліц-передача про роботу фестивалю отримала найвище визнання. А передувала цьому копітка багаторічна праця і учасників студії, і їх наставника й організатора, головного редактора районного радіомовлення Віри Шашук. Саме вона, педагог за освітою, самовідданістю обраному фаху радіожурналіста зуміла зацікавити дітей, побачити в них неабиякі здібності й всіляко допомагає розвивати їх. Адже, як зазначив відомий учений-психолог Леонід Виготський, навчити творчості неможливо, але можна дати вміння, навички та знання, які допоможуть дитині в її духовному й інтелектуальному розвитку. Можна сказати, що саме це й отримують ті, хто відвідує «Слово і час».
- Над усе в житті шанувати слово вчимо дітей у студії дитячої та молодіжної творчості, - каже Віра Шашук. - Якщо в кожного з нас воно буде доброзичливим, то світ наповнюватиметься позитивом і менше траплятиметься біди.
Переконатись у цьому може кожен, хто слухає передачі районного радіомовлення та КП ТРК «По-лісся». Звісно, не всі теперішні учасники студії стануть журналістами, та ці уроки життя допоможуть їм успішно реалізуватися в будь-якому виді життєдіяльності людини. Та й для дитини більш важливий не результат, а сам процес творіння.
До роботи з дітьми й молоддю долучився й весь колектив районного радіомовлення. Студійці за допомоги й підтримки фахівців створюють передачі «Маленькі долоньки», постійними ведучими яких є Катерина Сидорчук і Женя Ведєнєєв, «Шкільні роки» й «Студентські обрії» (автор і куратор Юрій Прозапас), «Із самобутніх джерел по-ліського села», «Музична толока», «Окрайці думок», численні рубрики, що відображають життя дитячих і молодіжних колективів, їх інтереси, захоплення, уболівання. Юні радіожурналісти залюбки беруть участь у передачах духовного просвітництва «Дорога до храму» та «Православне паломництво». Якість і змістове наповнення всього, що чує слухач, на досить високому рівні.
Саме на глибину висвітлення тематики, уміння володіти словом в ефірі, професіоналізм, чуттєвість і колоритність передач звернули увагу члени журі «Кришталевих джерел», оцінюючи роботу сарненців. Варто зауважити, що на підсумковому етапі проведення міжнародного дитячого, молодіжного фестивалю взяли участь 95 осіб, були представлені всі регіони України. Тим то значущою є перемога земляків. Ось що розповіли, повернувшись з Криму, дванадцятирічні юнки Дарія Наумович і Юлія Раковець: «Окрім нас, на фестиваль з’їхалися діти з усіх куточків України. Тож отримали багато цікавих вражень. Взяли участь в акції «Давай дружити», де познайомились з ровесниками різних національностей: росіянами, кримськими татарами, вірменами й, звичайно, українцями. Побачили їх національні танці, почули пісні. Також усі разом вчилися робити ляльку-мотанку й кожен з нас повіз свій виріб додому на згадку про незабутні зустрічі. А надвечір, коли сонце зайшло за обрій, нас запросили до багаття, де довкола вогню танцювали, співали та багато спілкувалися. Завдяки цій акції знайшли багато друзів, які живуть у різних містах України».
На фестивалі «Кришталеві джерела» пробули цілий тиждень. Змогли змістовно не тільки відпочити, але й попрацювати як справжні журналісти. Брали участь у майстер-класах, які проводили професори навчальних закладів, що готують журналістів і фахівців кіно й телебачення, а також артисти й діячі мистецтв. Багато пізнали цікавого й корисного для того, щоб творчо розвиватись. Приміром, з майстер-класу доцента кафедри радіо й телебачення Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка Юрія Єлісовенка під назвою «Культура ефірного мовлення» дізналися, що дуже важливо навчитися вірно дихати та постійно поповнювати лексичний запас, аби колоритно й грамотно вести «живий виклад думок» у ефірі. Директор ТВО радіопрограм «Голос Києва» Людмила Опанасенко вчила премудрості ведення репортажів. Було надзвичайно приємно почути з її вуст про те, що доробок Сарненської студії журі фестивалю визнало як один з найкращих, такий, що вартує на озвучення на загальнонаціональних каналах.
Незабутні враження справило й спілкування із справжнім майстром слова, заслуженим діячем мистецтв Василем Довжиком. Його творчий шлях повниться багато-гранністю, бо він - поет, прозаїк, гуморист, перекладач, автор шістнадцяти книжок для дітей та юнацтва, член Спілки письменників України, лауреат літературної премії імені Лесі Українки, артист театру й кіно (знявся в тридцяти кіно й телефільмах), а ще улюбленець слухачів програм Національного радіо. Часто чуємо його голос на каналі національного й духовного відродження радіо «Культура», разом з яким на одній частоті 106.6 FM веде мовлення радіо «Полісся». Дуже цікаво було виконувати творчі завдання, наприклад, брати інтерв’ю чи самим відповідати на запитання. Фестиваль запам’ятався саме тим, чим відрізняється від інших дитячих зібрань. Адже на кожному кроці його учасник може потрапити в кадр фото-, телевізійного чи відеосюжету. А ще багато часу провели біля моря, теплі хвилі вітали нас приязними обіймами. Досвід і враження, які отримали там, ніколи не забудемо, а вміння, які набули, будемо намагатися реалізовувати в майбутньому».
Відрадно, що дехто з талановитих дітей, які свого часу прийшли в студію, нині вже здобули, а деякі здобувають фахову освіту. І радіо-слухачам, і читачам «Сарненських новин» відомі імена Наталки Міхнової, Олени Чиченіної, Інни Царук…
- Мені випала гарна можливість відвідувати студію «Слово і час», що діє при КП ТРК «Полісся», - розпові-дає Інна. - Працівники радіомовлення доброзичливо допомагали пізнати тонкощі їх професії. Ще раніше, впродовж трьох років, дописувала до районної газети «Сарненські новини». Щороку головний редактор радіо «Полісся» Віра Шашук за-прошує до співпраці молодь, яка має інтерес до сфери мас-медіа. Очевидно, що студія відіграє важливу роль у становленні журналістів-початківців. Підтвердженням цього є цікава творча доля Наталії Міхнової, яка вже зі студентських років досягла успіхів і тепер обіймає високу посаду в мерії Львова. До університету Наталка вступила з професійними навиками, яких набула у творчій студії в рідному місті. Після першої студентської практики їй за-пропонували роботу на одній із популярних радіостанцій Львова. Так від репортера пройшла сходинками опанування різних складових роботи в журналістиці. Ще навчаючись на останніх курсах університету, керувала прес-службою міської управи. Тепер очолила відділ внутрішньої політики тамтешньої ради. А ми стали її послідовниками: Марія Шепель - студентка другого курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка, та я, першокурсниця цього ж закладу. Бажання працювати й творче натхнення ведуть нас стежками пізнання найцікавішої та найнеспокійнішої на світі професії.
Особисто в моєму житті студія «Слово і час» відіграла неабияку роль, і не тільки тому, що радіомовлення набуває все більшої популярності. Адже основне те, в якій атмосфері формується світогляд і встановлюється творчий шлях і чи є взаєморозуміння поміж людей. Бо ж не на кожному кроці можна зустріти однодумців. Завдячуючи працівникам радіо «Полісся», декілька місяців мого життя набули особливої колоритності та креативності. Та мушу сказати, що основним інгредієнтом у праці журналіста все-таки є бажання творити, яке необхідно поєднувати з порадами досвідчених наставників.
У доповнення варто сказати, що в роботі студії активно допомагають відділ освіти РДА, педагоги загальноосвітніх і дошкільних закладів, багато небайдужих людей, зокрема народний депутат України Микола Шершун. Нещодавно, наприклад, за його сприяння студійці відвідали Костянтинівське лісництво, у вольєрах якого побачили диких кабанів і плямистих оленів, у Клесові познайомились із майстром з озеленення Олексієм Вороном, побували в парку, створеному його руками, який називають Поліським Версалем, відвідали Рівненський природний заповідник.
Важливо також додати, що доробки дітей, які долучаються до радіотворчості, часто розміщує на своїх сторінках і «районка». Отже, можна розраховувати на те, що підростає гідна зміна юних журналістів, роботи яких уже нині варті уваги й цікаві читачам.
…І знову в ефірі позивні районного радіо. Слухаючи дзвінкі дитячі голосочки, бачачи їх ентузіазм, прагнення до творчої реалізації ідей, фантазій, емоційну безпосередність, коли маленькі долоньки міцно тримають мікрофон, віриться, що з часом свої навики вони ще більше удосконалять. Це допоможе їм уже в дорослому житті свідомо обрати професію. А сходинкою до цього і є «Слово і час».
До речі, до професійного свята Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення нагородила колектив дитячої студії грамотою, а керівника КП ТРК «Полісся» Віру Шашук - подякою за вклад у розвиток дитячої творчості.

Схожі матеріали

Про талановиту рукодільницю Галину Камардіну, дізнались з листа, якого написала в редакцію її сусідка Яна Шпак. «Поруч зі мною живе бабуся, яка...
Чотири роки поспіль займається в гуртку «Бісероплетіння» Будинку дітей і молоді м. Сарни Тамара Добродій. Наполегливість і трудолюбивість дівчини...
Кажуть, життя пройшло недаремно, якщо ти збудував дім, виростив сина, посадив дерево. У 72-річного жителя села Мар'янівка Адама Шкодич такий план...
Полісся завжди славилося своїми умільцями, які працювали з деревом: теслярами, столярами, стельмахами, бондарями. На жаль, зараз залишилося дуже мало...
Це вбрання – прообраз багряниці Ісуса Христа, символізує, що душа ієрея має бути правдивою. Тому такий убір має кожний священик, здебільшого вони...