Back to top

«Без віри жити не можна»

000166.jpg

Фото Василя Сосюка.

Читальний зал центральної районної бібліотеки, який ущерть заповнили студенти Сарненського педколеджу Рівненського державного гуманітарного університету, учні міських загальноосвітньої школи № 4 І-ІІІ ступенів, НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка, аграрного ліцею, раз-по-раз вибухав сміхом, розцвітав посмішками, гримів аплодисментами. Адже до завсідників літературно-мистецького клубу «Дивослово» завітав письменник-гуморист із Зарічного Роман Демчук

Коли господиня зібрання - провідний бібліотекар відділу обслуговування читачів Тетяна Лімонова - відкрила засідання і, як зазвичай, прозвучав гімн клубу у виконанні його автора, місцевої поетеси Людмили Таборовець, а затим представила гостя, то спочатку запанувала тиша. Нечасто ж бо перед прихильниками краснописьменства виступають відомі майстри слова, як-от переможець V Всеукраїнського фестивалю гумору, лауреат Нобельської премії, автор п’яти книг: для дорослих - «Катастрофа», «Книжка з сумним фіналом», «Шило в мішку з бляхи» та для дітей - «Де раки зимують», «Дружна рідня»… Твори гостя свідчать, що має своєрідне бачення навколишнього життя-буття, спостережливість, вправно володіє словом. Хоча за плечима й не філологічна освіта, та відчувається, що пише сміливо й вільно, а головне - залюблено.
От присутніх і зацікавило, як проходить традиційний фестиваль гумору в Нобелі, куди з’їжджаються творчі люди з усієї України. Неодноразово там бував і наш земляк, письменник-гуморист, учитель Кричильської ЗОШ І-ІІІ ст., нині покійний Леонід Куліш-Зіньків, з яким знався Роман Демчук. До слова, один з організаторів цього неординарного дійства. Разом з професором Київського державного університету Григорієм Штонем розробив і виготовив проект символічного призу фестивалю. Отож на прохання господині «Дивослова» та юних шанувальників розповів багато цікавого про цей захід. Поділився також проблемами книговидавництва. Ознайомив з нелегким шляхом рукопису аж до виходу у світ. З гордістю зізнався, що його твори друкує журнал «Перець», звучать вони й по національному радіо, яке підтримує й морально, адже нині йому це дуже необхідно, бо бореться з тяжкою недугою. Та, з усього видно, письменник з усіх сил намагається не підкорятися їй. Надійним другом і опорою, крім дружини, є перо, яке з часом усе гострішає: щороку Роман Демчук видає по книжці. Тож дай Бог, аби й далі була плідною та щедрою його письменницька нива.
А життєвий шлях митця простелився непросто. Оскі-льки батько й брат – шляховики, тобто працювали на будівництві й благоустрої доріг, то й він подався їх стежкою. Родом з Івано-Франківщини, навчався в одному з вищих навчальних закладів м. Львів. Інженер за освітою. Працював за фахом у Зарічненській ШЕД, певний час керував колективом. Деякі житейські ситуації підштовхували взятися за перо. Відтак і поклав їх на папір. Друкувався в газетах, журналах, «добрався» і до книжок. З приємністю та сумом згадав знайомство з Леонідом Кулішем, що згодом переросло в дружбу. Мимоволі в залі запанувала хвилина мовчання.
Декого з юних читачів цікавило, чи стовідсотково склалося життя, як загадував, чи вірить у Бога, чи є кохання й ін. На що Роман Демчук відповів правдиво та щиро. Хвороба багато що змінила, довелося розпрощатися з перспективними планами, натомість знайшов себе в літературі. Щодо кохання, то повчально зазначив, що це світле почуття робить людей кращими, спонукає до самовдосконалення і є «яскравим промінчиком, дороговказом». Вагомо прозвучали слова, що «Без віри жити не можна. Мої минулі роки й нинішній час засвідчують, що саме віра в Бога допомагає переборювати болі, труднощі, трудитися, бути оптимістом». Зізнався, що якось завітав до нашої ЦРБ і був вражений гостинністю її працівників. Відтак охоче погодився на запрошення директора Валентини Гольонко зустрітися з читачами. І ось…
Викладачі Надія Свищевська з міського колегіуму, Валентина Александрович із ЗОШ № 4, Олена Левшунова з педколеджу зі своїми вихованцями уважно слухають гостя. Надія Михайлівна, місцева поетеса, прозаїк, член національної Спілки журналістів України, прийшла з членами студії «Джерельце», які читали власні гумористичні спроби. Несподівано дебютував з російськими сатиричними мініатюрами поет з Клесова Володимир Громов, викликавши шквал оплесків. Довго не відпускали присутні відомого прозаїка, гумориста, вихованця Леоніда Куліша, вчителя Маловербченської ЗОШ Василя Титечка, який читав афоризми, сатиру. Між ним і письменником-гостем зав’язалася тепла розмова.
Про співпрацю з місцевими авторами, цікаві зустрічі з ними та читачами району повідала Валентина Гольонко. Поділилася планами подальших тісних зв’язків з творчими особистостями, які є гордістю краю, своїми творами виховують юне покоління достойними громадянами України.
Надовго затягнулася ця незвична зустріч. Учні розходилися щасливі, адже гість презентував календарики, охоче роздавав автографи. А завідувачка відділом автоматизації бібліографічних процесів Руслана Артемчук зробила на згадку чимало цікавих фотознімків. Це зібрання ще раз засвідчило, що наш край багатий такими особистостями, небуденними подіями, що залишають незгладимий слід на все життя.

Раїса БРИЧКОВА.

Новини: 

Схожі матеріали

24 учасники зразкового аматорського хореографічного гурту "Журавка" міського будинку культури "Залізничник" нещодавно повернулися з ІІ Міжнародного...
Він виріс за кулісами сцени, нині щорічно дарує землякам чудову музику, віртуозно граючи на фортепіано, вчиться у Львівській академії імені М....
Все ніяк не могли дочекатись зими, Що сиділа без візи десь там, на кордоні, Білосніжні сувої везла килимів І тримала морози міцні на припоні. Та...
Весна лишень крилом змахнула, Та я почула шелест крил. Ні! Не почула! Я відчула Прилив бадьорості і сил. О весно, подруго, сестрице! Лікуєш душу...
Багато жителів Карпилівки знімались у фільмі «Чекаю і сподіваюсь» у ролі радянських партизанів разом з майбутніми зірками кіно. Незабаром...