Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
У Селищі та довколишніх селах мало яке весілля відбувається без широко знаної багатьма людьми, авторитетної коровайниці Павліни ЖЕЛЕЗНЯК. Вона багато років своїми золотими руками творить диво-короваї, бажаючи молодятам щастя-долі. Адже весільний хліб – ознака сімейного затишку, злагоди, вірності та розуміння між ними.
Павліна Антонівна майже три десятки років пропрацювала в пекарні в рідному селі.
- Раніше, - розповідає жінка, - не кожен мав можливість здобути професію. Освоювати нове ремесло мені довелося самотужки. З роками прийшло вміння, досвід, отож постійно експериментувала, додаючи до рецептів якусь свою родзинку.
70-річна коровайниця каже, що універсальних рецептів, як і рецептів щастя, бути не може. І в те, і в інше потрібно вкласти працю та душу. Лише тоді коровай обов’язково буде смачним і пишним, а життя щасливим і добрим. Займатися такою святою справою, напевне, дано не кожному. Це насправді люди, благословенні Богом. Павліна Железняк – одна із них: щира й добра жінка, в погляді якої не помітиш ні заздрощів, ні образ. За її словами, випікати коровай треба з піднесеним настроєм і добрими помислами, аби він гарно підійшов, не осів і не потріскався в печі. До речі, прикрашає найголовніший весільний хліб майстриня житніми колосками, які переплітаються із гронами калини, розквітають на ньому диво-квіти, як живі, тріпочуть крилами лебеді.
Вироби з тіста Павліни Желєзняк нещодавно милували око відвідувачів Сарненського історико-етнографічного музею, які представив Селищенський культурно-дозвіллєвий комплекс «Мрія» в акції «Мистецтво одного села». Тут, крім духмяних короваїв, можна було побачити й дізнатися, що таке парові пироги, які обрядово випікали на весілля. Це дві булочки, переплетені косою з тіста, з якими молодята ішли до вінчання, а наступного дня пригощали ними гостей.
Минуло декілька років, як Павліна Желєзняк зосталася вдовою. Тому нині не так часто береться випікати молодятам весільний хліб.
- Та коли приходять, уклінно просять, то як же відмовити? – посміхається жінка. – Знову беруся за улюблене ремесло.
Мало хто знає, що випікання короваю – справа не з легких, адже потребує не лише вміння, а й забирає чимало часу. Проте Павліна Желєзняк, здається, створена для такої роботи, бо випромінює життєву наснагу, добро, радість. Тому й пахнуть її випічки рум’янцем хатньої печі.
Наталія МАЛЕЙЧИК.