Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Художник — це не лише професія, це Божий дар, поклик душі. Кожна робота давніх майстрів - унікальна, життєва й не залишає людей байдужими. Саме до цього прагне Олеся ЛУК’ЯНЧУК із с. Ясногірка. З-під рук умілої молодої художниці народжуються бездоганні картини природи, персонажі з казок… А найвдаліше – портрети.
Як майбутня художниця Олеся формувалася змалку – мимоволі, несвідомо, абсолютно природно, бо левову частину свого дитинства радо проводила з дідусем Григорієм. Він був умілим митцем. Хоча в родині гарно малювала й мама, та, мабуть, ключові крихти ремесла внучка перейняла саме від дідуся.
- Разом із ним багато малювали простим і кольоровими олівцями, фарбами, - пригадує Олеся. - Дуже цікаво було спостерігати за його роботою. Він навчив мене розкреслювати клітинки, аби точно передати портрет. Намалюю щось - і хутчій до нього, щоб показав і пояснив, що зробила не так. Та коли навчалася в десятому класі, дідусь помер. Спочатку було важко, адже запитати й порадитись уже не було з ким. Мало-помалу почала працювати самотужки. Дивлюсь журнал чи книжку, бачу світле, радісне обличчя, яке хочеться передати на полотні до точності в деталях, і приступаю до втілення задуманого.
Олеся Лук’янчук після закінчення у 2003 році Ясногірської ЗОШ опанувала курси крою та шиття в м. Сарни. Адже має хист й отримує задоволення від пошиття власноруч чи то шароварів на новорічне свято, чи модної спідниці, які, до речі, виготовляє й на замовлення. Недарма ж трудове навчання та образотворче мистецтво, за словами дівчини, були улюбленими шкільними предметами. Нині Олеся вдосконалює свої вміння вдома, її вироби стають усе кращими. А ще допомагає Олені Абрамчук, місцевому приватному підприємцю, виготовляти картини з сонячного каменю-бурштину. Каже, що їй до душі таке заняття.
Олеся Іванівна малює здебільшого гуашем. Та на цьому не зупиняється, пробує використовувати масляні фарби, якими, мовить, писати подобається навіть більше. Хоче оволодіти комп’ютерною технікою. Запитуючи, скільки часу витрачає на написання однієї картини, аж ніяк не очікувала почути: день, два. Здавалось, такій справі митці присвячують місяці…
- Дуже вимоглива до себе, - з гордістю розповідає про доньку мама Любов Григорівна. – Коли щось задумає намалювати, може день не їсти. Фантазує доти, поки не отримає бажаного результату.
Майстри образотворчого мистецтва творять сучасний образ рідної землі. Їхня унікальність полягає в тому, що лише їм притаманно одночасно бачити світ у всіх його вимірах і зупиняти мить одним мазком пензля. Олеся Лук’янчук ніби живе в прекрасному художньому світі, з усіма його кольоровими барвами.
- Правду кажуть, що краще виходить те, що робиш з охотою, від душі, - ділиться юна художниця. Більше люблю малювати портрети. Природу не так. А ось гарне обличчя хочеться перенести на полотнище до найменшої деталі.
Картини Олесі прикрашали стіни історико-етнографічного музею в м. Сарни під час мистецької акції «Мистецтво одного села», які представляв на розсуд глядачам Селищенський культурно-дозвіллєвий комплекс «Мрія». До речі, це була перша виставка митця. Про дівчину так і хочеться сказати: «На всі руки майстер». Адже окрім малювання та шиття, Олеся ще й полюбляє поекспериментувати з рецептами смачненького торта чи печива. Та найбільше Олеся Лук’янчук прагне виставити на показ і розсуд свої художні шедеври широкому загалу. Бо в іншій професії себе й не уявляє.
На щастя, в країні творять багато митців, які прославляють Батьківщину в усьому світі. І це не дивно, тому що в Україні з такою мальовничою природою, багатою історією та традиціями можуть народжуватися лише творці.
Наталія МАЛЕЙЧИК.