Опубліковано Георгій Алексан...
Автор фото Василь Сосюк.
або Янтарній кімнаті в Сарнах - вже 9 років!
Здається ж, все розпочалося буквально декілька років тому. Тоді підприємець Микола Андрюшин, зачарований сонячним каменем Полісся, вирішив додати до його природної краси ще й талант і фантазію художників. Тож створив у березні 2003 року невеличку майстерню. А оскільки тоді вже активно вели мову про легалізацію старательського способу видобутку бурштину, навіть у Верховній Раді був відповідний законопроект, то предметно почав і оформляти необхідні документи на право займатися геологорозвідкою та промисловим видобутком загадкового мінералу. Що віками, та ні – тисячоліттями(!) зачаровував світ, полонив його не лише неймовірною красою, а й багатьма-багатьма справді цілющими лікувальними властивостями…
Про те, що відбувалося далі на шляху втілення ідеї в практику і що пережив, через які випробовування пройшов наш земляк, можна знімати гостросюжетний серіал чи писати захоплюючий детектив. Тут і страшенна корупція у високих чиновницьких кабінетах, які без хабара не видадуть жодного папірця. І продажність безлічі контролюючих та інспектуючих органів, неприховане кришування браконьєрського способу добування бурштину, а останнім часом і нелегального виготовлення виробів з нього, напади озброєних у масках «беркутівців» на працівників ТзОВ «Мінерал», які законно видобували сировину… Та це, мабуть, матеріали для окремих публікацій.
Наполегливий підприємець усе ж гідно пройшов через усі перешкоди й добився таки необхідних дозволів. А тим, що створив, мабуть, може пишатися й радіти за здобутки своїх підопічних і родини, яка в усьому підтримувала свого главу. Нині дружина Таїсія Миколаївна очолює приватне підприємство з продажу виробів, самостійно реалізовує продукцію їх дочка Ольга, а інша донька Оксана - директор ТзОВ «Мінерал-1», яке виготовляє справжні шедеври, пильно стоїть на сторожі високої марки підприємства.
Пригадаймо, які сувеніри даруємо зараз поважним, дорогим, почесним гостям на згадку про неповторний отчий край, його прекрасних людей. Зрештою, що купують приїжджі, які подарунки веземо з собою в далекі краї або вручаємо іменинникам, тим, кого любимо? Так, на першому місці таки перебувають вироби з бурштину. І зовсім не буде перебільшенням стверджувати, що картини, інкрустовані неповторними поліськими самоцвітами, яскраві панно, ікони святих, виготовлені талановитими виробниками художніх полотен з благословення священиків, стали візитною, презентаційною карткою району. Тож сарненські сувеніри зустрінеш у Рівному й Криму, на Донбасі і Слобожанщині, у Києві, Львові, Білорусі, Польщі, Італії чи Португалії. Хоч донедавна на згадку презентували добротні дерев’яні вироби різьбярів Сарненського або Клесівського лісгоспів. Це, зазвичай, були фігури звірів, казкових героїв, оригінальні шкатулки, кухонні вироби, портрети видатних людей нації та держави. У Катеринівці для неширокого кола виготовляли гарно оздоблені кинжали, ножі й навіть саблі, запальнички у вигляді пістолетів тощо, їх презентували гостям упродовж десятків років.
Тепер у сарненську янтарну кімнату, якою став спеціалізований магазин, що в райцентрі, батьки нерідко водять діток як у музей прекрасного, неповторну царину казкового поєднання сонячного каменю із фантазією високопрофесійних майстрів, своєрідний клаптик чарівного світу краси, лагідного тепла, заспокоєності й неземного блаженства. Це, без перебільшення, гімн природному багатству Полісся й таланту художників.
У кабінеті директора ТзОВ «Мінерал-1» побачив добрий десяток пам’ятних відзнак колективу за створену ним красу. Серед них почесні дипломи виставок-ярмарків Житомирської та Донецької торгово-промислових палат, диплом фіналіста регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції «Сто кращих товарів України», відзнака лауреата конкурсу «Лазурна хвиля» в Одесі з міжнародної ювелірної виставки-салону, Подяка міської ради за внесок у розвиток народних промислів Полісся та підприємництва в місті, Почесна грамота райдержадміністрації та райради за високі показники з розвитку промислового підприємництва й освоєння виробництва художніх виробів із бурштину.
Подружжя Миколи та Таїсії Андрюшиних, їх доньки мріють, що в майбутньому зможуть помітно розширити сферу своєї діяльності, створити десятки додаткових робочих місць, налагодити нарешті законний видобуток бурштину, створити в Україні та й, мабуть, за кордоном мережу спеціалізованих магазинів, опанувати ювелірне мистецтво, витіснити з ринку нелегальних виробників картин із бурштину. Які за рахунок зменшення витрат, спрощення технологій, що призводить до помітного погіршення якості продукції, можуть запропонувати її землякам за нижчою ціною. Ще й кажучи, що це ніби виріб визнаного в Україні та за її межами бренду ТзОВ «Мінерал-1»…
На такій мажорній ноті і хотів би завершити розповідь про славний колектив, гордість сарненців, ядро якого становлять представниці прекрасної статі. Й напередодні чудового весняного свята висловити їм своє захоплення й поклоніння та передати букет найтепліших побажань від усіх прихильників їх прекрасних талантів. Особливі привітання Таїсії Миколаївні, яка цьогоріч заслужено визнана в традиційному районному конкурсі жінкою року.
Однак, як з’ясувалося, між планами Адрюшиних, очолюваних ними колективів і реальністю виникає мало не прірва. Вже у 2012 році змушені на третину скоротити своє виробництво й частину колективу. Тому що оптових покупців бурштинової продукції по всій Україні, які давали підприємству основний дохід, податкове законодавство, як і продавців ювелірних виробів, перевело чомусь з єдиного податку на загальні умови оподаткування. Тож підприємцям тепер став невигідним цей бізнес. А додайте до цього нелегальне виробництво виробів, ось і виникла гостра проблема. Ті запаси сонячного каменю, що видобули на «Мінералі» раніше, незабаром використають. Закон по бурштину так і не прийнятий. Тож ніде в Україні немає законного видобутку мінералу.
Невже для того, щоб зберегти колектив, не поховати свою мрію, а примножувати здобутки, творити й надалі красу, треба йти в Київ, гучно мітингувати перед Кабміном, Верховною Радою, Адміністрацією Президента. Тоді чиновництво після наганяя Президента почне хоч щось робити. Цю проблему добре розуміють голови райдержадміністрації та облдержадміністрації Анатолій Остапчук і Василь Берташ. Однак і їх голос у столиці, поки що ніби як у пустелі.
Від редакції. А що з приводу проблем, порушених у цій публікації, думаєте ви, шановні читачі? Поділіться своїми роздумами, давайте разом візьмемося за їх розв’язання. Щоб Сарни швидше стали янтарною столицею Полісся. Чому б ні?