Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Подружжя Надії та Георгія Германів виховало три донечки. Георгій Іванович нині на заслуженому відпочинку, а Надія Іванівна майже три десятиліття, з початку відкриття підприємства, трудиться у ВАТ «Сарненський хлібозавод».
Чоловік усе життя мріяв про сина, тож тепер свою любов віддає внуку Артемку. Старша Альона з родиною живе окремо, подарували з чоловіком батькам уже двоє онуків - Артема й Софійку. Перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Наймолодша Іванка навчається в 7 класі Сарненської ЗОШ № 6 І-ІІ ступенів. А сьогодні розповім вам про середню - Вікторію, чиї вироби побачила випадково в кав’ярні «Карамель і шоколад» на маленькому ринку, що дуже гармонійно вписалися в інтер’єр закладу.
Вікторію ж знайшла в магазині меблів «Незабудка», де зараз працює. За фахом дівчина бухгалтер-обліковець, освоїла його в ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей». Трудову доріжку розпочала в Борисполі в компанії «Art Foods», де з-поміж інших товарів виготовляли цукор-рафінад. Продукцію відправляли в Польщу, Німеччину. Через рік повернулася в Сарни й тепер, як продавець, пропонує відвідувачам меблі. Про рідне місто, в якому живе, говорить найтепліші слова. Бо немає, каже, іншого місця на землі, яке було б ближчим за те, де народилась. Любить будиночок, у якому мешкає з батьками, й яблуні, що радують спочатку цвітом, а восени спілими плодами. А ще квіти, турботливо доглянуті біля оселі. Обожнює гуляти з хрещеником Артемом, який живе з дідусем і бабусею.
У дівчини чимало захоплень. Скажімо, у вільний час створює вироби з кавових зерен - оригінальні сердечка, підсвічники, навіть дитячий автомобіль, а вітряк, виготовлений її руками, став окрасою кав’ярні «Карамель і шоколад», де Вікторія купує кавові зерна для своїх витворів. Використовує також натуральні лляні нитки.
Останнім часом вироби ручної роботи набувають великої популярності. На сьогодні хендмейд вважають модним хобі. Особливо ним захоплюються молоді жінки, які доглядають за маленькими дітьми. Якщо жінка самореалізується в творчості, вона стає щасливою, переконана Вікторія Герман. А найпрекрасніше в рукоділлі те, що воно несе красу та радість у життя людей. Оскільки світ ручної роботи прекрасний, неозорий і захоплюючий, дівчина постійно вивчає, пробує щось нове і, звичайно ж, прагне вдосконалювати те, чому вже навчилася.
Почалося все зі звичайної цікавості, ще коли працювала в Борисполі. Пригадує, що й раніше доводилося зустрічати кавові витвори в кафе, магазинах, Інтернеті, але про сам процес виготовлення ніколи навіть не задумувалася. Коли ж почала вивчати його, зрозуміла, що хоче спробувати й сама. Придбала клей, спеціальний пістолет для нього. А робить з усього, що потрапляє під руку. Просто треба включити фантазію. Найголовніше, що дома її підтримують і тато, й мама.
Для прикладу, якщо надумали виготовити кавове дерево, можете, звісно, купити й глечики, й палички, на яких воно тримається, каже дівчина. Але вона це виготовляє сама. Адже в кожного вдома, напевно, є купа непотрібних речей, що шкода викинути. От у мене теж, розповідає. Тепер прибирати в шухлядах марно, бо там ніколи немає сміття – як матеріал, згодиться все. Тож купує тільки необхідне: каву, клей, гіпс. Ідеї Вікторія бере також із Інтернету – там досвідчені майстрині виставляють фото своїх робіт. Але буває, що й чужих задумок не треба: в голові стільки всього – встигай лише втілювати. Першим було сердечко, яке подарувала тітці на день народження. Презент їй дуже сподобався, адже шпалери в оселі родички, як і орнамент постільної білизни, також прикрашали зображення сердечок.
Полюбляє дівчина дивитися по телевізору футбольні поєдинки, а також бокс, особливо, коли виступають українські спортсмени. І в неї на те є свої серйозні причини. Ще з дитинства гралася в усі хлоп’ячі ігри, бо на вулиці дівчаток майже не було. Згодом тато завів Вікторію в Сарненське ВПУ-22 до тренера з боксу й кікбоксингу Вадима Євтушка. До наставника із задоволенням ходили на заняття і 7-річна малеча й 35-літні молоді люди. Згодом, у травні 2008 року, команда з 4 дівчат, у складі якої була й Вікторія Герман, поїхала на перший чемпіонат із боксу серед жінок-юніорів. Звідти привезли три «срібла» й одну «бронзу» (моя героїня). А вже через рік Вікторія виборола перше місце й отримала золоту медаль у поєдинку з кікбоксингу. Тепер вважає заняття корисними для себе. Переконана, що особливо в нинішній тривожний час такі спортивні секції необхідні, аби не тільки хлопці, а й дівчата могли захистити себе.
Але, як уже сказала, захоплення у Вікторії не одне. Нещодавно для мами вишила бісером ікону святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Цікаво було дізнатися, що Вірою звати мамину сестру (мама - Надія), Любов - бабуся по маминій лінії, а Софійка - перша племінниця. Розшиває бісером ще картину під назвою «Янголятко» для свого хлопця, з яким зустрічається вже не один рік. Роман отримав поранення в зоні антитерористичної операції, куди пішов добровольцем. Тож повернувся, щоб полікуватися в госпіталі.
На завершення розмови попросила Вікторію розповісти читачам, як можна виготовити декоративне дерево самому. «Все дуже легко, - запевнила. – Для цього знадобиться горщик, паличка, на якій буде триматися верхівка (може бути дерев’яна гілочка), основа (пінопласт або скручені газети), клей. Основу обклеюємо кавовими зернами, в горщику розводимо гіпс, вставляємо туди дерево й чекаємо, поки він затвердіє. Потім можна прикрашати стрічками, бісером – чим завгодно. Головне – щоб вам подобалося!».
Марія КУЗЬМИЧ.