Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Власниця приватної оселі в Кам'яне-Случанському прикрашає обійстя виробами з дерева й лози. Про це нам повідала сільський голова Галина Петровчук. Жителі глибинки в захопленні від виробів Катерини ВЕЛИЧКО. Кажуть, такого обійстя в селі ще не було.
Пройти повз нього просто неможливо: хочеться зайти й роздивитися декоративні аксесуари. Жінка вже звикла до уваги односельців і гостей села, тому нікому не відмовляє в задоволенні пройтися подвір’ям, ближче побачити красу, що створила власними руками у вільний від роботи час.
Гарне подвір’я – візитівка господаря. У складний для держави період облаштувати прибудинкові території, погодьтеся, не так уже й легко. Однак, як виявляється, іноді досить фантазії й умілих рук, щоб обійстя перетворилося на казку, а відтак і на зразковий приклад для односельців.
«Хороші господарі», - думають люди, які проходять повз прекрасні дворики. Кожен власник дбає про благоустрій подвір’я в міру своїх можливостей і фантазії. І всім це приносить задоволення. Зрештою, що може бути прекраснішим посиденьки допізна у власній альтанці? А скільки ще цікавинок можна придумати?! Скажімо, при вході в обійстя Катерини Величко вас зустрінуть дідусь з бабусею на дерев'яному возі, виготовлені руками 25-літньої майстрині. Стареньких дівчина зробила зі звичайної тканини. Для одягу героїв використала вишивані сорочки своєї бабусі. Віз змайструвала з тоненьких гілок, коня - з дерев'яної дошки, затим розфарбувала його. Побачивши їх, уявила такими Марусю й Омелька Кайдашів із повісті Івана Нечуя-Левицького. Дуже вже нагадує зображене минувшину: і герої, і транспорт, навіть глечик із кашею бабуся тримає в руках. Ось така уява в Катерини. А поруч із криницею дівчина поставила сіделечко з куркою. Недалечко, на верхівці навісу, зобразила півня. Куди ж садиба без когута? Трішки далі скульптури телички та чорногуза, зроблена руками господарів альтанка. І довкола всієї цієї краси багато розмаїтих, ароматних квітів.
- Мені подобається робити екстравагантні речі, - повела розмову майстриня. - Спершу захоплювалась квітами. Коли в обійсті багато різноманітних бутонів розпускають пелюстки й пахощі - атмосфера неймовірно приємна…
Проводила Катерина на клумбах весь вільний час. З ранньої весни й до пізньої осені радували рідних і друзів півонії, ромашки, троянди, лілії, айстри, чорнобривці, жоржини. Якось назріла думка зробити щось нове, незвичайне. Невдовзі з'явились в обійсті декоративні вироби з дерева. Майструвати дівчині допомагали чоловік і брат, затим розфарбувала їх звичайною фарбою, яку використовують будівельники. Й гадки тоді не мала, що її така незвичайна творчість западе в душу й іншим людям.
Катерину повсякчас підтримує мама Софія Ананіївна. За спеціальністю вона будівельник, трудилась у колгоспі, затим у сільській раді, а нині - на заслуженому відпочинку. Донька не приховує, що любов до цієї краси передала їй саме ненька. Бо все життя вчила дітей прекрасному. До речі, за професією Катерина Григорівна бухгалтер, наразі перебуває в декретній відпустці. Виховують з чоловіком Василем двох синочків. Як і всі селяни, тримають господарство, обробляють землю. Все тут гармонує, радує душу. Дуже багато яскравих барв. Здається, в садибі Катерини Величко заховалося літо. Життя чудове, коли віддаєшся з душею захопленню, несеш у світ прекрасне, те, що милує око, дивує, надихає.