Опубліковано СН
Фото Василя Сосюка.
У Стрільську живе чимало талановитих рукодільниць. З роботами однієї з них, пенсіонерки Ольги Смицької, ознайомився вперше 20 років тому на виставці в сільському Будинку культури «Народні джерела», присвяченій 175 річниці з дня народження Тараса Шевченка. Серед майже трьох десятків композицій вишиванок стрільських майстринь особливу увагу привернув її рушник, що обрамляв портрет Великого Кобзаря.
Нещодавно завітав до Ольги Смицької і знову був приємно вражений розмаїттям кольорів, узорів численних вишиванок в ідеально чистій, затишній оселі. Світлиця, наче царство українського мистецтва. Скрізь рушники, серветки, доріжки, килими, подушки, скатертини, на спинці крісла вишиті чоловічі сорочки. Усе свідчило, що тут живе людина великого таланту та працьовитості. Від творінь її рук, здається, віє щирістю душі та спокоєм, як у весняному квітучому саду. Потяг до традиційного українського мистецтва рукоділля перейняли в мами доньки Єва, Валентина, Галина та Ганна. Ольга Захарівна задоволена, як вони продовжують і примножують її улюблену справу.
- У селі люди займаються різними ремеслами, а ми любимо вишивати та плести, - каже жінка. – Дехто чомусь вважає, що це не сучасне заняття, не модне, мені ж і дочкам воно подобається, дає душі відпочинок. Як щось задумаємо, то робимо, не шкодуючи ні зусиль, ні часу. Найбільше захоплюється цією роботою Ганна. Взимку вишиває 7-8 рушників, зв’яже ще декілька потрібних у домі речей: рукавички, шкарпетки чи шарфики.
Свої вироби Ольга Смицька дарувала донькам на щастя, на долю, як ті виходили заміж. Тепер те ж робитиме для своїх онучок, яких у неї, слава Богу, чимало. І родичі охоче приймають у дарунок її вишиванки.
- Пам’ятаю, як дівчинкою 11 чи 13 літ крутилась біля своєї бабусі, яка чудово шила, в’язала, вишивала. Від неї й переймала перші навички. А тепер сама така, маю за плечима сімдесят п’ять років. Зараз, щоправда, зрідка вишиваю чи в’яжу, бо підводять очі й руки…
Слухав співрозмовницю і думав: такі жінки достойні глибокої пошани, бо не тільки творять красу, а й передають це вміння нащадкам, як цінну спадщину.
Василь Зіневич.