Анатолій ОСТАПЧУК: «Головне завдання сьогодення – досягнути порозуміння з територіальними громадами, розвинути взаємостосунки вище споживацького рівня й залучити громадськість до вирішення суспільно-важливих справ…»

Добігає до кінця 2010-й. Рік непростий з огляду на соціально-економічний розвиток краю.
Відшуміли вибори до місцевих рад. Новообрані очільники громад уже занурилися у вир щоденних проблем, від вирішення яких залежить життєздатність населених пунктів району. 8 місяців обіймає посаду голови райдержадміністрації Анатолій ОСТАПЧУК, рішучий керівник, неординарна особистість, знаний у районі й далеко за межами Сарненщини як добрий господарник, що наперекір усім негараздам досягає успіху й доводить задумане до завершення. За підсумками року та 240-денного перебування на відповідальній посаді, позавчора Анатолій Остапчук провів прес-конференцію, на яку запросив працівників місцевих засобів масової інформації. Розпочав голова райдержадміністрації з аналізу роботи промислового комплексу краю:
- Приємно відзначити, що 80% підприємств нарощують обсяги виробництва вже впродовж одинадцяти місяців поспіль, а з початку року виробили промислової продукції на загальну суму 310,8 млн. грн., що на 58,3 млн. грн. більше до відповідного періоду минулого року, темп росту становить 23,1%.

Найбільш суттєвий вплив на результати роботи промисловості мають підприємства добувної галузі, які забезпечили приріст виробництва на 52,2%, зокрема, ТОВ ККНК «Технобуд» (+76,7%), ТОВ «Вирівський кар’єр» (+33,2%), ТОВ «Селищенський гранкар’єр» (+47,3 %). Ще важливо сказати, що за період від січня до вересня цього року підприємства промисловості освоїли 21,1 млн. грн. інвестиційних коштів. Всього ж обсяги інвестицій в основний капітал становлять 84 млн. грн.
Обсяг експорту зовнішньої торгівлі товарами за цей же період становить 33,4 млн. грн. Наведу цікавий та багатозначний факт, що засвідчує конкурентоспроможність виробничого потенціалу: зовнішньоторговельні операції район здійснював з партнерами 28 країн світу. Основна продукція, яку відправляємо на експорт, - лісосировинна та вироби каменещебеневих заводів. Позитивної динаміки росту виробничих показників, за рахунок раціонального та ефективного використання лісосировинних ресурсів, досягли державні лісогосподарські підприємства.
Та найбільш гострими й особливо болючими для мене залишаються проблеми агропромислового розвитку. Потенціал сільгоспвиробництва задіяний недостатньо, а хотілося б динамічного розвитку. Все ж приємно констатувати, що попри всі труднощі сільськогосподарська галузь у сьогоденні також має позитивний поступ до бажаних перемін. Є значні досягнення і в інших сферах діяльності.
Та менше всього хотів би галасу навколо успіхів, а більше конкретних, потрібних справ, за які люди скажуть спасибі. Зрозуміло, що всі проблемні питання для усіх населених пунктів вирішити водночас не можна, тож перш за все направляємо наявні ресурси на найбільш наболілі. Окремі проекти – короткотермінові, інші – розраховані на 2-3 роки, а є такі, що потребують років 5, а то й більше. Це, наприклад, потреби у будівництві, реконструкції й модернізації шкіл, адже більшість з них зводили ще в середині минулого століття. Так само й інші об’єкти соціально-культурної сфери, медичного обслуговування. Бо ж район за чисельністю один з найбільших, що відрадно, зростає народжуваність, тож проблем невпрогорт, особливо тепер: не вистачає місць для дітвори в дитсадках, окремі школи вкрай переповнені.
Не все задумане вдається здійснити. Трапляються і невдачі. Та головне, до чого прагну – це розуміння і підтримка людей, з якими працюю, для яких працюю. Дуже хотів би, щоб до усіх справ, як загальнорайонних, так і до тих, що важливі для окремих територіальних громад, долучалась громадськість. Громадські ініціативи та підтримка нині – дуже важливі складові досягнення успіхів. З приємністю наведу приклад такої співпраці. Довгоочікувана реконструкція колишньої військової казарми під терапевтичний корпус ЦРЛ відбулася саме завдяки величезній підтримці людей, які відгукнулися на моє звернення і переказували кошти, хто скільки міг. Щиро вдячний 800 громадянам-благодійникам, які внесли на позабюджетний рахунок понад 200 тис. грн.
- Анатолію Миколайовичу, Ви зазначаєте успішне освоєння підприємствами району інвестиційних коштів. Хотілося б більше почути про залучення іноземних інвестицій в економіку району.
- Залучення інвестицій в економіку району – основа основ розвитку промисловості. Зазначу, що обсяг залучених прямих іноземних інвестицій до 1 жовтня ц.р. становить 12,8 млн. доларів США (118,7% до 1 січня 2010 року). За січень-вересень суб’єкти господарювання, за рахунок усіх джерел фінансування, освоїли 103,4 млн. грн. капітальних інвестицій. Переважають інвестиції в основний капітал, тобто в капітальне будівництво та придбання машин і обладнання (76,2%). Зокрема, у Клесові відкрили цех з обробітку блокового каменю, що виробляє брущатку з граніту різних розмірів для тротуарів і площ. Це – унікальне виробництво, де є трудовий ресурс, спеціалісти. Вкладено великі іноземні інвестиції в розвиток Вирівського гранітного кар’єру, як наслідок - запрацював сучасний цех і збільшили випуск продукції в 2 рази. Підприємство з вирощення курей, що працює в Немовичах, закупило новітнє обладнання, побудувало комбікормовий цех.
- Анатолію Миколайовичу, одним із пріоритетних напрямків роботи райдержадміністрації є реалізація проектів, фінансування яких проводять Міжнародні фінансові організації. Які основні напрацювання у впровадженні грантових проектів у районі?
- На Сарненщині успішно діє проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», який фінансує Європейський Союз та співфінансує Програма розвитку ООН. Завдяки цьому 6 територіальних громад (Селище, Корост, В. Вербче, Тинне, Клесів, Цепцевичі) вирішують найважливіші проблеми своїх населених пунктів. Чотири проекти уже відбулися, шість - на стадії завершення. Загальна їх вартість - понад 1,5 млн. грн., із них 836 тис. грн. - кошти міжнародних організацій, 335 тис. грн. - районного бюджету.
У березні відкрили інформаційно–комп’ютерний центр у селі Цепцевичі Тутовицької сільської ради в рамках плану дій «Міжнародної інформаційної мережі з питань Чорнобиля». Для покращення доступу населення до інформації через мережу Інтернет громада отримала 5 комп’ютерів, 1 принтер-сканер і підключення до Інтернету.
На виконання домовленостей між Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) і Тутовицькою сільською радою в 2010 році у співпраці з райдержадміністрацією та ОГ «Зоря» створили Сімейний центр у селі Цепцевичі, який став результатом впровадження інноваційної моделі комплексних послуг родинам з дітьми і працює в єдиному комплексі з інформаційно-комп’ютерним центром. Загальна сума проекту становить 476,8 тис. грн. Крім того, Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) додатково в серпні та листопаді доставив до пологового будинку ЦРЛ медичне обладнання на загальну суму 146,885 тис. грн.
Співпраця між ЮНІСЕФ і районом продовжиться і в наступному році. Зокрема є наміри поширити позитивний досвід функціонування Сімейного центру Цепцевич і в інших селах. Головне в цій роботі те, що жителі - безпосередні учасники вирішення болючих проблем свого ж населеного пункту, які їх добре знають, тож зуміють правильно розпорядитися коштами. Бо ж важливо якнайефективніше їх використати задля спільної користі.
- Анатолію Миколайовичу, це перша Ваша прес-конференція з часу призначення на посаду голови РДА, тож доречно пригадати ключове твердження, що пролунало під час представлення з вуст першого заступника голови ОДА Анатолія Юхименка: «…Обласна адміністрація віддала перевагу кандидатурі Анатолія Остапчука, щоб забезпечити суспільну, політичну, економічну рівновагу…». Ці слова передавали не лише сподівання, а й стали настановою в діяльності керівника району. Тож, скажіть, будь-ласка, чи вдається Вам досягати такої бажаної рівноваги?
- Тут варто акцентувати на здатності пошуку порозуміння між різними суспільними групами, політичними об’єднаннями, якої б направленості вони не були. Маємо турбуватися за спільні блага, завдання влади – їх забезпечувати, організовувати територіальні громади діяти разом задля суспільних інтересів. Найскладніше – шукати компроміс з людьми, кардинально налаштованими на супротив, яким не подобається все, що б не запропонував. Тут на допомогу стає життєвий досвід за роки непростої роботи на керівній посаді в найскладнішій із галузей – сільськогосподарській. Дати лад землі, організувати сільгоспвиробництво – справа непроста. Успішно вести її може тільки колектив однодумців. У пригоді стали й уроки 2003-2005 років, коли очолював виконавчу владу району. Безперечно, як і в кожного, за плечима маю гіркий досвід невдач, непорозумінь, який тепер допомагає уникати помилок. Тож головна ставка - на досягнення порозуміння. Тільки за суспільної підтримки можлива стабільна, виправдана, результативна робота влади й рівновага у всіх сферах діяльності.
- З огляду на інформацію, яку озвучили, цифри засвідчують суттєвий позитив, різновекторний розвиток Сарненщини. Водночас, звідусіль чуємо нарікання на діяльність влади, на суспільно-політичні несприятливі фактори. Тож хотілося б почути з Ваших вуст, Анатолію Миколайовичу, про ті реалії, що засвідчують впевнений поступ вперед.
- Завжди зауважую на особистісному факторі. Якщо людина береться за будь-яку справу з почуттям відповідальності, то тільки тоді має надію на успіх. Повернімося до цифр і фактів, які вже навів. За успіхами кожного з підприємств, кожної із складових економічного результату – висококваліфіковані, віддані справі керівники, непересічні особистості, які формують довкола себе дієздатні колективи. Так з маленьких позитивних зрушень на місцях, з окремого підприємства, з життєздатного населеного пункту із розвиненою інфраструктурою складається успіх району, області й держави. Що спостерігаємо: зуміли підприємства району заробити кошти на потреби виробництва, колективу – забезпечили і соціальні блага для багато більшої кількості соціально незахищених людей. Звідси й розпочинаються сприятливі суспільно-політичні фактори. Якщо на керівних посадах будуть справжні патріоти в широкому значенні цього слова, то неодмінно досягатимемо розвитку й стабільності в усіх сферах.
- Назвіть, будь-ласка, найсприятливіші складові, що допомагають у роботі, направленій на життєзабезпечення стотисячного району, не обійдіть увагою й труднощів…
- Знову ж таки – найсприятливіші складові, що допомагають у роботі, – людські стосунки. Завдячую колективу райдержадміністрації, який у діяльності завжди керується основним кредо - чітко дотримувати законодавства України та поважати людську гідність. На згуртованість у роботі та дотримання таких принципів націлюю і себе, і кожного співробітника. Думаю, це і є та основа, що забезпечує ефективну роботу керівника, апарату працівників та дає в майбутньому бажані результати.
Щодо труднощів, то в кого їх не буває, а надто в керівника, який несе найбільшу відповідальність за усе й за всіх поміж ста тисяч населення району. Найскрутніше буває, коли опиняюсь перед усвідомленням факту, що неможливо вирішити проблему чи територіальної громади, чи окремої людини через об’єктивні фактори. Адже не раз доводиться шкодувати, що бажання й потреби не співвідносяться із можливостями. Прикро, коли не можна досягти компромісу під час ділових зустрічей. Та таке, на щастя, трапляється рідко.
Бентежать факти, які підтверджують, що велика кількість працездатних людей отримують пільгові виплати через соціальні служби. Це, звичайно, засіб для прожиття, але, водночас, вважаю, і фактор, що принижує людську гідність. Бо самодостатня особистість прагне самовираження через професійну діяльність, через вдосконалення вмінь і навиків. Здатність до створення благ на особисті та суспільні потреби власними силами – ось основа для повноцінної особистості, яка має свою роль у житті держави. Та, на жаль, одна із найбільших проблем сьогодення – безробіття, що приводить людей до єдиного виходу - соціального забезпечення. А хотілося б, щоб кожен мав роботу до душі – гарантовану державою основу матеріального забезпечення. Бо легко знайти порозуміння саме із фахівцями тієї чи іншої справи, які не на словах, а на ділі доводять патріотизм і відданість. На таких людей хочеться рівнятись, почерпнути від них снаги, з їх допомогою віднайти раціональне зерно й використати в роботі.
- В управлінській діяльності важливу роль відіграє доброзичливе партнерство та порозуміння в ділових колах. Тож скажіть, будь-ласка, якою є суспільно-політична ситуація в районі?
- Запевняю жителів Сарненщини, що суспільно-політична ситуація в районі керована і стабільна. Перебіг соціально-політичних процесів - у полі зору органів місцевого самоврядування та координується районною державною адміністрацією. Конфліктних протистоянь між діючими політичними силами, релігійними громадами немає. Це свідчить про те, що досягнуто порозуміння між об’єднаннями громадян.
Тут зауважу, що задля налагодження тісних контактів, довірливих стосунків населення з районною владою, за кожним населеним пунктом закріплений відповідальний працівник адміністрації. Разом органи виконавчої влади та місцевого самоврядування постійно сприяють поліпшенню стану справ у всіх сферах суспільного життя, що в свою чергу не дає підґрунтя для виникнення соціальної напруги в районі.
- Хотілося б почути Вашу думку, Анатолію Миколайовичу, стосовно загальнодержавних перемін. Що скажете про реформи, які проходять в Україні, про нововведення, які впроваджують Президент та Уряд?
- Реформи – це завжди складно. Але з приводу того, що робить Президент, маю однозначну думку - зміни треба робити. Люди негативно ставляться до влади, зокрема, саме через величезну кількість різноманітних чиновників. Тому, глибоко переконаний, що адміністративна реформа, що проходить у державі, хоч і не дасть відразу бажаних результатів, але впорядкує роботу управлінь і відомств. Зараз лише знайомимося із першими серйозними нововведеннями – Податковим кодексом. Впевнений, що і він принесе користь щодо справедливого оподаткування в Україні. А звільнення працівників управлінських структур, на мою думку, може прислужитися розвитку економіки. Бо в основному це висококваліфіковані працівники, і бажано, щоб вони перейшли у виробничу сферу і здійснили бажані переміни в промисловості, сільському господарстві, будівництві, в розвитку таких напрямків, які для України є вкрай важливими і необхідними. Загалом, настане чимало складних моментів, бо за кожним звільненням чи переведенням працівника на іншу посаду - людські долі. Та пропозиції і попит, думаю, зрештою зрівняються. Щодо району скажу, що великих змін не відбудеться. Бо маємо сто тисяч населення і апарат управління має бути більшим, ніж там, де 12–15 тисяч жителів. Усвідомлюю, що процес реформування покладе великі труднощі на плечі районних керівників. Та, переконаний, що все з часом врегулюється. Скрупульозне вивчення нововведень, роз’яснення їх основних положень жителям – ось наші основні завдання. З особистої точки зору хочу запевнити, що всі кроки влади направлені на бажаний, хоча й віддалений результат. Тим і особлива «велика» політика, що бачить далеку перспективу. А люди, впевнений, цю реформу підтримують.
- Якої динаміки в сьогоденні зазнають основні субстанції, що визначають стабільність влади, такі як суспільна підтримка й довіра людей?
- З цього приводу скажу, що час непростий. Ще з часів древніх філософів існує вислів: «Нікому не бажай жити в часи перемін». Та саме на нашу долю випадає найбільше нововведень, результат від яких варто очікувати не відразу. У цьому й полягає найбільша складність. Важливо переконати людей, запевнити, що в державі впроваджуються продумані, виважені реформи і влада ці дії запроваджує не заради власних амбіцій чи благ. Тож загальну підтримку й довіру громадян отримати непросто. Але в районі все відбувається на засадах порозуміння.
- Анатолію Миколайовичу, поділіться, будь ласка, вашими думками стосовно відродження сільського господарства.
- Питання дуже серйозне. Перспективи на сьогодні більше пов’язані зі сподіваннями, ніж із упевненістю щодо швидкого настання стабільного розвитку. Але хочу сказати, що для того, щоб розвивалось сільське господарство, в першу чергу, потрібно створити умови, щоб працівники галузі комфортно почувалися, могли забезпечувати достойний рівень життя своїм родинам. Вірю, що сільське господарство відродиться, бо це передумова розвитку і важкої, і легкої промисловості. Це – основа основ. Якщо не буде розвитку сільських територій, не буде майбутнього в держави. Україні Богом дана найкраща земля, яку ми не навчилися навіть елементарно використовувати собі на благо. Та в нас на Поліссі є ще одна проблема – розпайовані землі, що утруднюють обробіток полів сільськогосподарською технікою. Багато таких земель роками пустують. Варто звернути на це увагу сільським головам. А там, де тримаються на плаву господарства, виробляють сільгосппродукцію, там працюють і фермери. Тому врегулювання земельних відносин – найнагальніша із проблем сьогодення. Цікавий досвід у цьому має, наприклад, Польща. Тож якщо сприятливо зміниться законодавча база – за сільськими трударями справа не стане.
Окремо хотів би сказати і про льонарство. «Маяк» чи не єдине підприємство на Рівненщині, що вирощує льон, переробляємо його на льонозаводі, на жаль, на застарілому обладнанні. Вивчав розвиток льонарства і в Україні, і за кордоном, передусім у Білорусі. Площі, задіяні там під цю культуру ще з Радянських часів, становлять 8-10%, працюють 26 насіннєвих станцій, два науково-дослідні інститути, заводи виробляють техніку для льонарства і все ж результативної прибутковості галузь не має. У нас, в Україні, льонарство практично відсутнє. Основна причина в тому, що багато людей не зможуть придбати вироби з льону через високу їх вартість. І поки середній клас не сформує бодай 70% населення, не покращиться платіжна спроможність громадян, на відновлення виробництва льону та речей і одягу з нього годі й сподіватися. Перспективи пов’язані з надіями. Але як би на сталося, підприємство «Маяк» не відмовиться від вирощування цієї сировини. Чому? Розповім такий випадок. Одного разу, коли мені було років сім, влітку, в пору дозрівання льону, дідусь якось запитав: «А ти чув, як співає льон?» Тоді було трішки дивно осмислити це малому хлопцеві, тільки згодом справді почув пісню льону. Під час дозрівання на високих майже півтораметрових стеблах потріскують округлі коробочки (кожна з яких розділена на п'ять частин і містить по 10 насінин). Оцей шерхіт під подувом вітерцю й створює справжню неповторну мелодію. І чути її – велике щастя. І досі згадую дідові слова, не можу їх забути і, мабуть, лише за спогад про той випадок ніколи не втрачу бажання сіяти цю дивовижну культуру.
- Наостанок, Анатолію Миколайовичу, поділіться будь-ласка основними планами в напрямках подальшого розвитку району.
- Основним завданням залишається збільшення обсягів виробництва промислової продукції. Продовжуватимемо роботи з оновлення основних виробничих фондів шляхом впровадження новітніх технологій з поліпшеними техніко-економічними показниками, зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, який матиме довгостроковий потенціал зростання.
Окрім того, докладемо зусиль для збільшення обсягів інвестицій. Є, звичайно, багато й інших планів, будемо прагнути втілити їх всі в життя. Приємно, коли за виконану роботу люди дякують. Хотілося б, щоб кожна сільська, селищна рада підвищували добробут мешканців за рахунок створення нових робочих місць, розвивали виробництво, тоді й проблем буде менше. Не варто чекати готових благ. Потрібно з усіх сил розвивати економіку як гарант розвитку й соціальної сфери. Та найголовніше, ще раз наголошую, – щоб ми зуміли всі разом - влада і люди, знайти гармонію в порозумінні, баченні перспектив розвитку Сарненщини.
***
Обговорювали під час прес-конференції і питання створення в районі єдиного меморіального комплексу історичної пам’яті з ініціативи громадської організації «Наше місто» і районної організації Партії регіонів, реконструкції залізничного вокзалу, доріг й інші, на які також прозвучали ґрунтовні відповіді.
Світлана ЛЯШКО,
Віра ШАШУК,
учасники прес-конференції.