Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Минулого тижня в гарячу пору для господарників села, які закінчували посівну, працівники редакції завітали в СГПП «Случ» разом із заступником начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Петром Боротюком і начальником Державної районної інспекції захисту рослин Сергієм Євтушком.
Виконавчий директор господарства Петро Євтушин із гордістю показував зелені поля, що милували око. 420 га пшениці, 40 – ячменю, 28 – люцерни, такої густої, що миша не проскочить. А пшеницю посіяли на місці кукурудзи з мінімальним обробітком, без оранки та культивації, задискувавши площу (буде і зерно, і силос). Минулоріч її вистачило, незважаючи на тяжку для аграріїв засуху, якої не спостерігали впродовж останніх 50 років. Насіння, розповів Петро Іванович, закуповують у фірми, з якою співпрацюють і мають кредит довіри, в Одеській області.
Особисто мене вразила сівалка «KINZE». Головними її превагами є висока якість сівби, міцність і надійність конструкції, універсальність застосування (різні культури, умови посіву, в тому числі в непідготовлений ґрунт), висока продуктивність і різноманіття конструктивного виконання. Механічний посівний апарат не потребує постійного регулювання в польових умовах. Крім того, при використанні системи зменшення міжрядь «Interplant», є можливість проводити посів шириною 38 см з одночасним внесенням мінеральних добрив. Сівалка обладнана електронними приладами контролю висіву, пристроями для внесення рідких і сухих добрив. Тож у кабіні водій бачить на екрані, сіється рядок чи ні. Просто й надійно. Принцип як у картоплесаджалки: диск захоплює лише одну насінину (незалежно від її розміру) і викидає. У господарстві мають велике бажання і надію придбати ще одну таку машину. Коли купували першу, за один день об’їхали Крупець, Радивилів, Тернопіль. Трактористи Тернопілля порадили: «Беріть «KINZE», сіємо нею цілодобово». На користь цієї техніки свідчить і той факт, що 42% американських фермерів віддають перевагу саме їй. Тож із задоволенням керував машиною водій і сіяч в одній особі Володимир Булейко. Разом із бригадиром Віктором Котком виїжджали о 6–ій ранку. При встановленій нормі 15 за день засівали 25-30 га. «Слава Богу, добрив не бракує, - розповів виконавчий директор, - хоча цьогоріч – проблема з нітроамофоскою. ТОВ «Агрон», один із лідерів аграрного ринку в галузі реалізації мінеральних і виробництва комплексних мінеральних добрив у Дубнівському районі, єдине, яке виготовляє його».
Залишилось посіяти в господарстві просо і пайзу (на сіно, зелену масу, підніжний корм).
Мудра чоловіча істина
Володимир Корінець живе в Тинному і працює в колективному господарстві майже все життя - понад 30 років. Закінчивши школу та Сарненське ПТУ № 1 (ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей»), одразу став трактористом у рідному колгоспі. Згодом відслужив два роки в армії, далеко від дому (Читинська область), і знову повернувся до професії, яку обрав.
З чоловіком зустрілися в полі під час посівної, де разом із напарником мали зорати 24 га ріллі. Попросила на декілька хвилин залишити свій Т-150 і розповісти про себе та родину. З дружиною Галиною (нині на пенсії) народили й виховали 6 дітей. Тож їй нещодавно присвоїли звання «Мати–героїня». Найстарша Оксана вийшла заміж і живе в Житомирі. Ірина, також заміжня, - в Тинному, окремо від батьків. Подарувала вже троє онуків. Син Олександр їздить на заробітки. Донька Юлія з родиною мешкає в сусідньому Березнівському районі, працює на швейній фабриці. Наймолодші – Анастасія та Іван - навчаються. Донька в столиці здобуває фах фельдшера, а син – дев’ятикласник, найбільший помічник у батьків. І так у сім’ї було заведено змалку, розповідає її глава, - старші доглядали молодших, росли в любові й злагоді.
Багатодітність – це щастя та Божий дарунок. У цьому переконана кожна жінка, яка, народивши одну-дві дитини, на цьому не зупинилась. У квартирі чи будинку, де живе велика родина, ніколи не стихає дзвінкий сміх малечі, завжди весело та гамірно. А повсякденні клопоти батькам лише на радість. Головне правило, наголошує Володимир, – це хороше виховання. Діти не повинні заважати, а допомагати, ділиться секретом багатодітний батько.
І дорослим, і малим є з кого брати приклад. Володимир зберігає грамоти й подяки за досягнуті високі показники в роботі. Були й подарунки. А мама побувала на різних роботах – Рівненському льонокомбінаті, будівельній бригаді, сільськогосподарському підприємстві. Дітей з дитинства вчили, що кожна людина прийшла на Землю, аби творити добро й бути щасливою, а ще - як відрізнити добро від зла, світло від темряви, як зберегти в собі ті крихти любові до ближніх, які так часто губляться в цьому страшному життєвому вирі. Згадала, як моя мама завжди говорила: «Роби людям добро, якщо хочеш і від них отримувати його». Саме вона, навчаючи мене всіляким життєвим премудростям, не забувала й ту надзвичайно важливу істину: по життю потрібно йти усміхаючись, радіючи. І тоді отримаєш у відповідь заслужене сердечне тепло. Галина і Володимир Корінці, які 30 років прожили разом, одержують його від дітей, а вони пам’ятають не лише про ювілеї мами й тата, а й інші свята, коли обов’язково всі разом з’їжджаються додому.
Чоловік повернувся до роботи, бо не могла забирати такого дорогого для нього часу, а сама після розмови з ним задумалась: що означає бути жінкою? І чи справді чоловік повинен «бути паном і господарем сім'ї»? А якщо це й так, то чому жіноцтво так вперто намагається протистояти сильній половині? Не знаю, чи варто звертатися до Біблії, але хоч би ким ви, шановні читачі, були, не зможете не погодитись з відповіддю Володимира Корінця: «Бути жінкою означає бути матір’ю».
Радіє душа, як робота кипить
Сергій Трофимець - агроном з 10-літнім стажем у сусідньому господарстві «Маяк». Зі знанням справи розповідає, що вже посіяли 60 га вівса (і 38 у Кам’яне–Случанському), 45 – ячменю, 40 – пшениці, 450 – кукурудзи, 40 – гречки, 15 – редьки олійної. Веселий, доброзичливий спеціаліст родом із Тинного, але працює в Зносичах, звідки родом дружина Ганна. Професії навчався впродовж 5 років на агроекологічному факультеті Житомирського агро–екологічного університету. І тепер живе нею. Для Сергія Леонідовича кожна пора: і посівна, і жнива - приваблива по-своєму.
- Посієш, а потім з нетерпінням чекаєш, яка буде врожайність, що збереш, - розповідає, переплітаючи мову українськими прислів’ями й сільськими приповідками. – Найтяжче в жнива, коли треба встигнути все зібрати в оптимальні строки за хороших погодних умов. А після жнив – заготовити сіно та сінаж. А взагалі, душа радіє, коли робота кипить.
Сергій Трофимець на роботі трудівник і вдома господар. Тримають із дружиною власне господарство – свині, корову, кури, гуси. Виховують синочка, другокласника Владислава, і донечку Даринку, яка цьогоріч піде в підготовчу до школи групу.
Представники компанії «Райз» - у Зносичах
Працівники сільгосппідприємства «Маяк» вже готуються до наступного сезону, перевіряють плугову техніку. На полі ж побачили легковик відомої фірми - компанії «Райз», лідера ринку оригінальних запасних частин, яка пропонує найширший асортимент та надає гарантійне сервісне обслуговування сільськогосподарської техніки «John Deere». З останнім сталася поломка під час роботи, тож технічний радник фірми Микола Тарасюк і сервісний інженер Іван Денисюк, переодягнувшись у робочі комбінезони просто на полі, зі спеціальним обладнанням почали оглядати машину, на якій встановлено 12 комп’ютерів. Їхнє завдання, сказав технічний радник, знайти причину, перевірити коди поломок і що призвело до них. Може бути й перегрів трактора, і використання неякісного пального. Розповів, що ПАТ «Компанія «Райз» забезпечує гарантійне та післягарантійне обслуговування сільськогосподарської техніки різних виробників, як іноземних, так і вітчизняних, маючи висококваліфікований технічний персонал. Зручне розміщення сервісних центрів дозволяє швидко та мобільно реагувати на потребу клієнта. До слова, після телефонного дзвінка зносичан представники фірми приїхали одразу ж з Білої Криниці, де розташований один із сервісних центрів. «Якби побували в нас, то змогли б побачити чимало техніки як для великих підприємств, так і фермерів: трактори, сівалки, плуги, культиватори, диски, борони, обприскувачі тощо», - відвівши погляд від електроніки, продовжив Микола Тарасюк. Після завершення сільгоспробіт, самохідну та причіпну, яку придбали їхні клієнти, радять зберігати в господарствах відповідно до рекомендацій заводів-виробників. Це є одним з важливих чинників, запорукою її відмінного робочого стану.
Необхідно також, як сказав, приєднавшись до розмови Ігор Остапчук, голова СГПП «Маяк», звернутися і до представників сервісної служби (дилера) для проведення технічної інспекції, аби виявити деталі, що потребують заміни та вчасного замовлення запасних частин і підготовки машини до сезону. «Цей трактор вперше вийшов з ладу, - сказав Ігор Анатолійович. – Взагалі, гарантія становить 1 рік для самохідної техніки». Господарі залишились на полі вирішувати свої проблеми, поки сприяла погода.
Повертаючись до редакції, попросила Петра Боротюка, який разом з Сергієм Євтушком уважно оглядали посіви в господарствах, прокоментувати побачене під час поїздки. «Колись казали, що земля тримається на трьох китах, - мовив Петро Миколайович. – Тепер на них тримається сільське господарство району. Це – СГПП «Случ», «Маяк» і підприємство «Журавушка». Якщо говорити про побачені посіви, у Тинному попередником пшениці була кукурудза, під яку вносили гній, гербіциди. Тож відповідно і родючість краща, і менше засмічені. Одне поле відрізняється від іншого. Залежить не лише від культури–попередника, як уже сказав, а й від погодних умов. Останні чи не найважливіші. Начебто і дощик пройшов, а потім, неочікувано, 30–градусна спека, після неї вночі - +6, що для рослин уже стресовий стан».
Що ж, попри складні погодні умови, сподіватимемося на оптимістичні прогнози. І буде хліб на столі, а радість у домі.
Марія КУЗЬМИЧ.