Back to top

Важка дорога додому

Автор фото Василь Сосюк.

Батальйон «Донбас» став батальйонно-тактичною групою, повідомляє «Преса України». Окрім того, про це на своїй сторінці в Facebook інформує його командир Семен Семенченко. За його словами, зараз батальйон об’єднує 700 бійців, тому має намір добиватися для нього статусу полку.

Розповідає, почався активний приплив новобранців. Зараз вони приступатимуть до тренувань. Також очікують важку техніку: танків і БТР. А для боротьби з диверсійними групами, зазначив, сформована рота спецназу. Також Семенченко підсумував своє перебування в Києві. Повідомив, що всіх, кого вивели з оточення, відправив у відпустку. Полоненими займаються як державні, так і комерційні структури. Волонтери ж допомагають доглядати за пораненими, збирати гроші й оформляти державну допомогу. Також, за його словами, всім сім’ям загиблих держава виділяє квартири в районі проживання та 609 тис. грн. матеріальної допомоги. Крім того, підписано подання на понад сто посмертних орденів і медалей за участь у бойових діях.
Семен Семенченко закликає добровольців приєднуватись і захищати свою землю: «На Донбасі й рани швидше заживуть. Зі мною декілька десятків товаришів, з якими починав ще в березні та квітні, танк, відбитий у росіян, пара БТР і міномети з протитанковими керованими ракетами. Якщо хочете захищати свою землю, приєднуйтесь до нас у Маріуполі й Красноармійську, Краматорську та Слов’янську. Зброю знайдемо. Якщо зможемо самі захистити свою землю без всяких Міноборон, і земля горітиме в агресора під ногами, значить, житимемо. Не зуміємо - значить і недостойні», - пише він.
На Сарненщину повернувся в короткотривалу відпустку доброволець батальйону «Донбас» Василь Набухотний із села Люхча. 53-річний чоловік, який свого часу служив у внутрішніх військах, пішов захищати Україну з власної волі ще у квітні. Тепер додому, де його чекає старенька ненька Василина Яківна, приїхав командирським УАЗом. Снайпер поцілив у лобове скло автомобіля, що приваблює написом «Окремий батальйон спецпризначення «Донбас». Здолавши чималу відстань, за Києвом заклинив двигун. Зателефонував до сотника «Поліської Січі» Романа Захарчука, який звернувся до посадовців і працівників правоохоронних органів з проханням допомогти патріоту. На поміч поспішили й рідні брати Володимир і Яків.
Земляки, а саме працівники, інженерно-педагогічний колектив і учні Сарненського ВПУ-22, зібрали кошти на ремонт двигуна. Долучилися до благодійної справи також члени громадського формування «Случанський курінь», приватні підприємці Василь Крот і Володимир Куропій, як розповів заступник директора з навчально-методичної роботи професійного закладу Роман Городнюк. Тож спільними зусиллями відремонтували УАЗ.
Про свої почуття там, на війні, боєць говорити не хоче. Бо що можна сказати у випадку, коли не володієш повнотою інформації. Окрім того, важко судити, правильне чи неправильне рішення приймають генерали, хоча відповідальність за хід АТО лежить саме на них. Врешті-решт, ключ до перемоги в будь-якій війні - консолідація зусиль держави й суспільства, а також довіра до керівництва. Це незаперечна істина.
У батальйоні, розповів Василь Набухотний, поряд із воїнами західних областей пліч-о-пліч стоять молоді хлопці з Донецька й інших регіонів Донбасу, які так само б’ються з високо оснащеними російськими військами, десантниками, чеченцями, які воюють за гроші. До речі, серед добровольців у зоні АТО є й чимало членів «Поліської Січі», розповів Роман Захарчук. Наших солдатів усім забезпечують волонтери: провізією, військовою амуніцією. Один із них, волонтер спільноти «Армія SOS» Юрій Касьянов прогнозує, що «війна буде довгою й важкою». Мало кричати: «Путін – Х*ЛО», каже він, натомість закликає всіх українців брати до рук зброю й зупиняти агресію Росії. Прийшов час зашнуровувати берці й підніматися з колін.
Так, потрібно належним чином озброїти добровольчі батальйони й дати їм важку техніку. Ці хлопці вміють і хочуть захищати Україну, але йти з автоматами на ворожі танки – вірна смерть. Незабаром земляк Василь Набухотний знову повернеться на схід, на передову. Він теж переконаний, що жоден інший народ не прийде захищати нас, якщо самі сидітимемо вдома. Не розуміє й тих, хто кричить, що хай донбасівці самі воюють. «Всі мають іти, бо ми – єдині», - впевнений патріот.
Марія КУЗЬМИЧ.

Схожі матеріали

Доля кожної людини цікава по своєму. Тож, мабуть, про багатьох жителів Полісся можна писати цілі книги. Коли завітав до господи родини Ковальчуків,...
«Діти-сироти при живих батьках» - так кажуть жителі Кузьмівки про Марину й Ярослава Мельничуків, мама яких зникла безвісти, а тато, одружившись...
щиро вірить у таке народне прислів’я сімдесятирічна майстриня–вишивальниця з Любикович, ветеран праці Ніна СКИБАН. Жінка стверджує, що рушник...
На Сарненщині мешкає чимало людей з нелегкою долею, які пережили такі лихоліття, що нинішнє покоління може побачити лише на телеекранах чи прочитати...
В Яринівці живе найстаріша мешканка району, якій улітку виповнилось 104 роки і яка ще й нині намагається допомагати по господарству рідним...