Back to top

Замінила онукам батьків

P9080681.jpg

Фото Василя СОСЮКА.

Коли Іван Ралло одружувався з Людмилою, ніхто й гадки не мав, що чаша їх сімейного життя розіб’ється так швидко, бо здавалось, що почуття відверті та щирі. Не знали, що наречена, яка вирізнялася з-поміж інших душевним характером і вміла справити на людей добре враження, пристраститься до алкоголю. А згодом, промінявши сім’ю на горілку, жінка зникла, куди - рідні не знають і понині. Мабуть, через хвилювання та труднощі, що звалилися на плечі Івана, він також піддався спокусі лукавого й потрапив у тенета зеленого змія, а вибратись звідки вже не має ні сили, ні бажання. Двійко дітей, яким на той час було 2 та 4 роки, лишились сиротами при живих батьках. Їх виховує бабуся Катерина Ралло, яка за-мінила онукам і маму, і тата.
…Довга, як мотузка, вулиця потопає в зелені, квітах. Милують око осінні сади, де повно червонобоких яблук, ароматних груш і слив. Довкола дороги стоять добротні будинки, серед них господа Катерини Кузьмівни. Коли зайшли до оселі, побачили двох русокосих дівчаток, які, певно, нещодавно повернулись зі школи і якраз готували домашні завдання. На кухні клопоталась господиня. Срібний іній покрив її волосся, обличчя помітно вкрилось зморшками, а в очах - смуток, сльози. Жінка запросила до вітальні й розповіла про біль душі, непоправне горе, що спіткало на життєвому шляху й принесло в сім’ю печаль.
- Ми з чоловіком жили гарно, належно виховували дітей, раділи їх успіхам, мріяли, щоб були щасливі. Старшенький Іван ріс трудолюбивим, завжди й у всьому допомагав, добре закінчив школу, відслужив у армії. Одного дня сповістив, що одружуватиметься, отож невдовзі справили скромне весілля. Молоді мешкали окремо, знімали квартиру, планували накопичити коштів і придбати власний будинок. Здавалося б, усе в них було добре, син трудився помічником маши-ніста, Людмила теж працювала. Однак тривожило те, що невістка часто заглядала в чарку, неодноразово зустрічала її напідпитку. Мабуть, вона ще до весілля захоплювалась спиртним, а ми про це не знали, бо поселилась у Сарнах нещодавно.
Саме через горілку в молодій сім’ї й почались перші серйозні суперечки. Адже весь вільний час жінка проводила з подругами, які вели не зовсім здоровий спосіб життя. Радісна для всіх звістка, що Людмила вагітна, вселила надію на те, що зупиниться, задумається над життям, зрештою, покається. Іван з нетерпінням очі-кував на первістка, бо дуже любив дітей. І, як батьки, сподівався, що після пологів дружина більше присвячуватиме себе сім’ї. Коли народилась донечка, його радості не було меж, але не ра-діла материнству Людмила. Її більше цікавили подруги, чарка. Тільки-но повернулась з пологового будинку, взялася за старе. Цілком імовірно, що саме через вживання алкоголю в неї зникло молоко. Аби донька не плакала, з двомісячного віку годувала так званим бульйоном з кубиків «Галіна бланка». Це змусило Катерину Кузьмівну купити козу, щоб годувати дівчинку молоком і вберегти від хвороб. Невдовзі Людмила знову завагітніла, народила другу доньку, яку назвали Катрусею. Свекруха в усьому допомагала невістці, проте повернути її до нормального життя не змогла.
Якось Іван поїхав на заробітки, де трудився півроку. Людмила ж тим часом не нудьгувала, приводила додому всіляких п’яниць. Напивалась так, що й про дітей забувала.
- Іноді приходила до них о восьмій годині ранку, вони гралися в пісочку брудні ще звечора, голодні й холодні, - згадує, плачучи, Катерина Ралло. – Просили: «Бабусю, скажіть дядьку-міліціонеру, щоб вигнав з хати поганих дядьків» і, вчепившись за руки, не відпускали додому. Коли син повернувся, змусила їх переїхати в інший будинок, що звільнився неподалік від нашого. Платила за нього сама, аби тільки зжилися. Людмила влаштувала діток у дитсадок, але жодного разу не водила їх туди й не забирала. Сама ж працевлаштувалась техпрацівницею, але довго не пропрацювала - не дали подруги. Якось дала їй гроші, щоб купила дітям фрукти, а вона навіть додому не прийшла. З’явилась лише через дві чи три доби. А згодом і взагалі зникла.
Минуло відтоді вже вісім років, про маму доньки згадують рідко. Збайдужіли вони й до батька: відколи Людмила покинула сім’ю, ще півроку тримався, заробляв і приносив додому гроші, а потім почав заглядати в чарку все частіше й частіше, за що й звільнили з роботи.
По-різному жилось Катерині Ралло з онуками. Нестатки дошкуляли, але пережити скрутні часи допомогли добрі серцем люди. Два роки тому під час стихії згорі-ла майже вся побутова техніка, довелось оформляти кредит. Треба було перекрити дах, встановити нові вхідні двері, у чому допоміг директор ВАТ «Райдуга» Антон Василець. Від місії «Братерство без кордонів» надали продуктовий пакет, одяг, подарували дівчаткам велосипед.
Шанують покинуті діти бабусю, бо вона замінила їм батьків. В усьому допомагає дівчаткам тітка Наталія. Але їх серця стискаються від болю за двома згубленими оковитою людьми…

Схожі матеріали

Доля кожної людини цікава по своєму. Тож, мабуть, про багатьох жителів Полісся можна писати цілі книги. Коли завітав до господи родини Ковальчуків,...
«Діти-сироти при живих батьках» - так кажуть жителі Кузьмівки про Марину й Ярослава Мельничуків, мама яких зникла безвісти, а тато, одружившись...
щиро вірить у таке народне прислів’я сімдесятирічна майстриня–вишивальниця з Любикович, ветеран праці Ніна СКИБАН. Жінка стверджує, що рушник...
На Сарненщині мешкає чимало людей з нелегкою долею, які пережили такі лихоліття, що нинішнє покоління може побачити лише на телеекранах чи прочитати...
В Яринівці живе найстаріша мешканка району, якій улітку виповнилось 104 роки і яка ще й нині намагається допомагати по господарству рідним...