Опубліковано Зоя Тимцунік
Фото Василя СОСЮКА.
У довгожительки з Кам’яне-Случанського символічне ім’я прародительки роду людського. А велика родина 92-річної Єви КУЗЬМИЧ нараховує 14 онуків і 9 правнуків.
Дізнавшись про мету візиту кореспондентів «районки», Єва Денисівна спочатку віднікувалась, мовляв, ні до чого це, та врешті-решт погодилась, позаяк «Сарненські новини» - улюблена газета. Іноді часопис забирають у поштовому відділенні самі, а зазвичай доставляє листоноша, пояснює донька Надія, яка разом з чоловіком й онуком доглядають маму та бабусю. Втім, незважаючи на поважний вік, вона зберегла ясний розум, чітку пам’ять і гострий зір. Погодьтесь, розмінявши десятий десяток, засилити нитку в голку без окулярів не кожен зможе.
- Мама і корову видоїть, - з гордістю розповідає Надія Миколаївна, - і свиням винесе, індиків погодує, ясної днини й одяг випере.
- Я лежати не люблю, - підхоплює розмову Єва Кузьмич, - не звикла без роботи. Кажу дітям й онукам – не можеш працювати головою, роби руками, тільки не сиди без діла.
Таке кредо жінки, яка на віку напрацювалася, як на довгій ниві. Коли чоловіка мобілі-зували на війну, на шість з половиною років залишилась на хуторі одна з двома дітьми. Довелось молодиці самій і волами орати, сіяти, косити, гребти сіно, допомоги чекати не було звідки. У хатину, розташовану в лісі, навідувались партизани й лісові хлопці. Достеменно не знає, хто в ті неспокійні роки спалив хліва, зате пам’ятає, як облаштувала такий-сякий прихисток від негоди, щоб худоба не ночувала під відкритим небом. Пригадує, як прийняла до себе сусідку, хутір якої теж згорів невідомо від чиїх рук…
Після війни на працьовиту господиню знову очікувала нелегка праця в колгоспі.
- Що саме робили? – пригадує довгожителька. – Пололи льон, бульбу копали, заліснювали площі в лісгоспі.
…Народила Єва Кузьмич сімох дітей. Живими зостались чотири доньки, які й продовжили рід працелюбів: Ольга – у Рівному, Зося – у Кам’яне-Случанському, Галина – у Чудлі, а Надія – біля мами. Її сина Миколу бабуся найбільше пестить, зізналась Надія, адже назвали його на честь дідуся, який двадцять років пропрацював лісником і загинув на службі внаслідок нещасного випадку – так пояснили вдові.
Вочевидь, секрет довголіття Єви Денисівни полягає не тільки в материних генах, яка прожила сто років, а в непосидючості та працьовитості, адже жодного дня не сиділа без роботи, та й досі перебуває в русі, у труді для дітей, онуків.