Опубліковано СН
Минуло чотири десятиліття відтоді, як став у солдатський стрій, прийняв військову присягу на вірність Вітчизні, але й досі з гордістю згадую про перші кроки в нелегкій науці перемагати.
18 листопада 1969 року разом з однолітками-земляками йшов в армію, попрощавшись з рідними, колегами. З обласного збірного пункту нас відправили в навчальну військову частину в місто Бердичів на Житомирщині. Через два тижні ми, курсанти 254 окремої танкової бригади, урочисто й хвилююче клялись бути мужніми захисниками рідної землі. Затим почалися тяжкі будні вишколу бойової майстерності.
Друга танкова рота, де служив, майже повністю була сформована з призовників нашого району. Її так і назвали – «сарненська». Всюди: у водінні бойових машин, стрільбах, караулі, політичній підготовці тощо – друга рота показувала най-кращі результати. До того ж, земляки відзначались товариськістю, вміли постояти один за одного, гідно представляли свою національність серед інших у бригаді. Завжди гордився, що служив пліч-о-пліч з Володимиром Куропієм, Адамом Сосюком, Миколою Соловйом, Іваном Нестеровичем, Петром Давидюком і багатьма іншими.
Непомітно пролетіли шість місяців навчання. За успіхи в бойовій і політичній підготовці отримав знак «Відмінник Радянської армії». Сумним було розставання з рідним підрозділом, товаришами, коли роз’їжджались по військових частинах для подальшого проходження служби.
«Сарненська» рота залишила добрий слід у гвардійській танковій бригаді, а ще - в моїй душі й спогадах. У День захисника Вітчизни хочу щиросердечно привітати всіх однополчан – бійців «сарненської» навчальної роти зі святом. Вірю, що й у трудових буднях вони з честю та гідністю йшли, не ховаючись за спини інших, виконували свій громадянський обов’язок так, як колись військовий. Хай щастить вам у всьому, дорогі друзі!
Василь ТРУНОВ.