Опубліковано Світлана Ляшко
Понад 50 років працює ко-мірником Мотрона ПЕТРОВЧУК.
Автор фото Василь Сосюк.
Спека в ці липневі дні ніби й не заважає хліборобам, які зранку до пізнього вечора збирають зернові на хлібних нивах. Робота кипить на полях, на токах. Нинішня холодна морозна зима, літо з частими дощами завдали й чимало прикрощів. Проте в селян є надія, що врожай усе ж буде вагомим, хоча, можливо, й трохи меншим минулорічного. Тож коли минулого четверга навідалися на тік Кам’яне-Случанського відділення СГПП «Маяк», там працювали із завзяттям. Це й не дивно, адже потрібно до негоди просушити, очистити зернові, закласти на зберігання. От і стараються селяни.
Понад півстоліття трудиться в цьому господарстві Мотрона Петровчук. Прийшла сюди (тоді це був колгосп «Перемога») відразу після закінчення семирічної школи в 1956 році. А вже в 1962-ому їй запропонували посаду комірника. З того часу господарство декілька разів реорганізовували, нині його приєднали до СГПП «Маяк», а Мотрона Сергіївна так само сумлінно виконує свої обов’язки. А їх чимало. Особливо в спекотні жнивні дні. Це ж треба і з зерном розібратись, і приготувати корми худобі, і… Та клопоти й поважний вік, адже невдовзі справить 70-річний ювілей, не наклали відбиток на її струнку поставу, не додали й зморшок на обличчя. Разом з чоловіком Михайлом, на жаль, він уже 5 років, як покинув цей світ, виростили троє діток, дали їм гарну стежину в життя. А як же інакше, коли перед очима батьківський приклад працелюбства. Галина очолює місцеву громаду, Надія – головний бухгалтер відділення держказначейства в Сарненському районі, а син Юрій живе в Дрогобичі, підприємець. Мотроні Сергіївні ж дома не сидиться.
- Домашніх клопотів небагато, - посміхається, - а дома нікого, всі по роботах, от і собі поспішаю до комори…
Такі от славні люди живуть у Кам’яне-Случанському.
І на току СГПП «Случ» у Тинному теж багатолюдно. Відразу ж помітили юнаків, які закидали зерно в машину для очистки.
- У нас трудяться 16 юнаків, яким по 15-16 років, - розповів завідуючий током Володимир Булейко. – Працюють у дві зміни, хлопці старанні. Їх роботою задоволений, але поблажок їм не даю. Усе таки з технікою справу мають. А за зміну кожен з них перекидає до 10 т зерна. Найстаранніші - В’ячеслав Бакунець, Іван Дорожко, брати Онісковці.
Тут уже заклали на зберігання 200 т насіння пшениці, планують по 100 т жита й вівса. Цим займається окрема ланка: Світлана Яремчук, Світлана Коток та Олена Омельковець.
- Ех, такого врожаю, як минулого року, навряд чи досягнемо, тоді зібрали понад 2500 т, – зітхає Володимир Булейко. – Зима люта, та й з добривами проблемно було. Рівненський «Азот» не працював, їздили в Черкаси, інші міста. Та все ж урожай у господарстві непоганий.
- За зміну, буває, і 160-180 т збіжжя приймаємо, - розповіла вагар Валентина Омельковець. – Усьо-го до четверга завезли на переробку 709 т.
А лад техніці на току дає механік з багаторічним стажем Петро Царук.
Тож хлібна пора в розпалі. Селяни, не зважаючи на понад тридцятиградусну спеку, збирають урожай-2010. У ці дні для них головне, щоб протрималася погода, щоб дощі не зашкодили комбайнам вийти в поле, щоб не пропала жодна зернина, в яку вони вклали свою душу, адже жнива – підсумок їх важкої цілорічної роботи.