На долю цієї жінки-трудівниці випало чимало тяжких випробувань:пережила війну, голод, втратила чоловіка...

Давно літа на зиму повернули в Єфросинії Похозей із с. Цепцевичі, однієї з найстарших жителів району, влітку їй виповниться століття. Єфросинія Сергіївна народилась у сім’ї, де батьки, крім неї, виховували ще шестеро дітей. Була найстаршою, тож змалку в усьому допомагала їм у небагатому селянському господарстві. Дівчина росла працьовитою, меткою. Коли прийшла пора, зустріла гарного парубка, й молодята вирішили одружитися.
…Не знала, коли побралася з Яковом Кушніром, що їх щастя буде...

За гроші, і за владу, і за мову -
Куди не подивися – всюди бій.
А він до нас приходить знову й знову
Всевладний, вічно-юний рік Новий.

Без винятку дарує всім надії,
Постукавши тихенько в кожен дім.
І оживають приспані вже мрії,
Так радісно і легко стане всім.

Пухнастим снігом небо салютує,
Фатою огортає кожну річ,
В душі бентежжя і любов нуртує,
Настала Новорічна диво-ніч.

Два місяці зустрілись серед ночі -
Й оселі враз наповнились теплом.
Мов діаманти-зорі, сяють очі,
Прощально рік старий
змахнув крилом.
Хай завиває люта хуртовина,
Нехай тріщать морози...

Засідання чергової тридцять четвертої сесії районної ради відбулось минулого понеділка. Розпочався робочий день депутатів із приємної події. Окремим з них голова райради Микола Добриднік з нагоди Дня місцевого самоврядування вручив почесні нагороди. Подяку та почесні грамоти обласної ради отримали Олексій Хомич, Микола Драганчук, Іван Тотовицький і Володимир Хомич. Крім того, грамотами районної ради відзначено Івана Царука, Руслана Серпенінова, Віктора Буйного, Зоре-слава Романіва, Богдана Лазарчука й інших.

Після цього обранці громади перейшли до розгляду питань порядку денного.
Уже...

Мені довелося працювати журналістом і керівником редакції районної газети в критичні історичні періоди нашої держави: так званого застою, потім перебудови, розпаду СРСР і в перші десятиліття незалежності України, тобто на зламі епох і тисячоліть.

З комуністичних часів подобалося ставлення влади до свого друкованого органу, створення нею журналістам належних умов, у тому числі житлово-побутових для творчої роботи. На всі критичні виступи райком партії та райвиконком – співзасновники газети – вимагали обов’язкового реагування, відповідей перших керівників і покарання винних.
Люди вірили...

Наша газета – то моя доля, адже практично весь трудовий шлях пройшла в складі колективу редакції, щодня, щороку пізнаючи й відтворюючи на папері багатогранне життя. Загалом мій журналістський стаж - майже чотири десятиліття – на 90 відсотків присвячений районному часопису.

Пам’ятаю літній день 1973-го року, наче вчора було, коли вперше переступила поріг редакції в якості штатного кореспондента. До того працювала в газетах Березного, Дубровиці, але таку ауру творчості, розуміння один одного, взаємопідтримки та простої товариськості, як у Сарнах, не зустрічала. І це не могло не...

Того осіннього ранку в перший день виходу на роботу в редакцію мене розбудили дзвінкі сарненські півні. Тому й згодом боязні проспати не було – вони жили у дворі невеликого приватного будиночка навпроти моєї кімнати в гуртожитку.

Звичайно, хвилювалась, як зустріне колектив. Але, як виявилося, даремно. Так само, як даремно побоювалася заступника редактора Георгія Ваганова. Він мав командирський голос і здавалося, що постійно ходить сердитий. Проте насправді це був вимогливий, справедливий керівник і глибоко порядна, добра людина. Взагалі колектив поставився до мене дуже доброзичливо. Можливо...

Як швидко летить час! Усе змінюється, змінила назву й сарненська районна газета «Будівник комунізму», в якій працювала. І ось нинішній творчий колектив редакції «Сарненських новин», яким керує Микола Драганчук, відзначає 70-літній ювілей.

Щиро бажаю всім колегам звершень і натхнення в цій нелегкій, але такій захоплюючій праці.
У наш час не кожна людина й не кожна газета доживає до 70 років. Сарненській районці це вдалося, вона стала літописом становлення й розвитку економіки, соціальної сфери, культури району, непростої історії Поліського краю. А нині гідно виконує свою головну функцію:...

Так розпорядилося життя, що в журналістику прийшов, закінчивши фізико-математичний факультет педінституту. Ще на службі в армії, потім студентом дописував у різні видання, і мене помітив редактор Сарненської районної газети «Будівник комунізму» Борис Бобер.

Зустрівшись якось зі мною, на той час студентом-випускником, запропонував у майбутньому роботу, звичайно ж, творчу в редакції. Усі мої сумніви: «Чи зможу?» блискавично розвіяв. «Душу журналіста відчуваю на відстані», - отак і сказав.
Тож мені залишилось лише отримати направлення з інституту в Сарненський район. Звичайно ж, на...

«Сарненським новинам» виповнилося 70. Вік і для людини, і для періодичного видання – солідний. Приємно, що й мені довелося, як кажуть, залишити свої «автографи» на сторінках районного часопису.

Правда, на сьогодні це вже регіональне видання, яке передплачують у шести районах області та Кузнецовську. А читають у багатьох куточках міст і сіл України. Адже сарненці, яких доля закинула далеко від рідного дому, приїжджаючи у відпустку, як сувенір, везуть із собою наш часопис. Знаю це від своїх друзів, рідних…
«Сарненським новинам» віддала 40 років. Помиляється, напевно, той, хто вважає, що в...

Її роботи прикрашають чимало приміщень. Та й не тільки. Галина ГЕНЬКО в’яже спицями картини, іграшки, вишуканий одяг, плете макраме, вирощує чудові кімнатні рослини, а ще гарна мама для доньки Яни. Встигає й порати велике господарство.

Мешкає майстриня в селі Немовичі. Свою освітянську діяльність розпочала в 1990 році в Карасинській школі, де працювала вчителем трудового навчання та фізики. І вже тоді всіх, хто бажав, навчала улюбленій справі – в’язанню. Та все ж роботою свого життя Галина Генько вважає ту, де трудиться ось уже 10 років. Другою домівкою для неї став Будинок дітей і молоді,...