Історія. Століттями її пишемо, змінюємо, вивчаємо, критикуємо… До кожної її віхи маємо своє бачення й думку. Комусь не подобається, а дехто гордиться нею. Нас ніхто не змушує любити її, але шанувати повинні. Адже самі її творимо. І головне - щоб наші нащадки, аналізуючи теперішній час, у майбутньому нами, принаймні, пишались.

Ось і дочекалася красуня-зима свого господарювання, одягнувши все земне в біле пухнате вбрання. Червонощокі дітлахи поспішають з санчатами на засніжену гірку чи ліпити Бабу Снігову. І хоча за вікном вирує засніжена хурделиця, та все ж думки не полишають золотава осінь, галявина «Синіх гір», наметове містечко…

Коли хтось думає про розваги байкерів, то уявляє, що це багато пива-дівчата-рок-н-рол. Допоки не трапилася нагода побачити все на власні очі, думала так само. Звичайно, є і одне, і друге, і третє, але це не мотозоопарк – це дружний відпочинок великої родини однодумців. Щороку на пагорбі...

Життя часом нагадує лабіринт. Ним снують кентаври – наші страхи, воно інколи заводить у тунелі, що не мають продовження. Та нитка Аріадни допомагає серед сплетінь доріг знайти ту, що веде до потрібних дверей.

Комусь вона лише метафора, а для Алли КОРЕНЬ нитка тісно вплетена у сторінки її долі. Блукаючи життєвим лабіринтом, саме любов до улюбленого захоплення веде цю жінку в необхідному напрямкові, надихає, сповнює сил навіть тоді, коли нездужає тіло. Варто заглянути в коридори її дитячих літ, родинного осередку, робочих моментів і творчих ідей.
У тунелях дитинства пробігає маленька...

У долі кожної людини є той куточок, з яким пов’язані її найкращі, наймиліші, найщасливіші роки життя.

Є те святе місце, звідки лине з далекої юності й до сивої старості ніжна пісня матусі, де білосніжний весняний яблуневий сад приворожує неповторною красою, де верболози купають свої віти в тихому плесі річки, а любовно стоптані стежки зелених лугів і поважних лісів завжди несуть у колиску родоводу – у твоє рідне село, зі своєю райдужно-барвистою красою, з прадавньою сивою історією, з тисячами людських доль. Усі ці слова м’ятою-барвінком уплетені у віночок життя села Мале Вербче. З цієї...

«А знаєте, чому село називається Гута–Перейма? - запитала мене його мешканка Галина Фесовець. – А то нашим дітям дали таке завдання в школі, й ніхто не знає…».

Намагаючись знайти відповідь, дізналась, що найменування населених пунктів Рудня, Гута, Буда, Папірня засвідчують поширення в минулому рудного, гутного, селітряного й паперового промислів. На польських скловарнях працювали потужні печі (гути), в яких видували різноманітні скляні вироби. Саме тому, за однією з версій, за селом і закріпилось наймення Гута. До слова, на території України гути будували ще за часів Київської Русі....

На традиційному мітинзі-реквіємі до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 14 грудня біля пам’ятника жертвам Чорнобильської катастрофи в Рівному відбулося представлення освяченої ікони «Чорнобильський Спас».

Обряд і поминальний молебень здійснив архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій, написав ікону відомий художник Олександр Лаворик, який двічі брав участь у ліквідації наслідків атомної аварії, один з ініціаторів та учасників створення картинної галереї в Сарненському історико-етнографічному музеї.
На зібранні вшанували пам’ять всіх, хто ціною власного життя...

Для дітвори Новий рік пов’язаний із багатьма яскравими та гарними подіями: це й Дід Мороз, який поспішає до них з подарунками, а ще новорічні ранки, на яких вони красуватимуться у феєричних костюмах. Щоправда, батькам доводиться побігати в пошуках маскарадного одягу.

І саме тут їм на допомогу приходить майстриня-рукодільниця, талановита швачка, бездоганний дизайнер неперевершених витворів Олена САВАТЄЄВА, яка створює в костюмах новорічну казку. Переступивши поріг затишного ательє, ніби поринаєш у країну з казковими героями, а в повітрі вирує новоріччя…
Не тяжко здогадатися, скільки труда,...

Коли сутінки скрадливо заглядають у вікно, досить просто натиснути кнопку вимикача, й оселю заливає світло та тепло. Нам навіть і на думку не спадає поцікавитися, завдяки кому їх маємо.

Й за всім таким звичним для нас – долі людські й ті, про кого варто знати.
У Степані біля витоків електрифікації стояла група осіб, очолювана молодим польським фахівцем Едуардом Вигановським. Серед них був і Володимир Боришкевич. Нелегко давалася нова справа. Самі будували електропідстанцію. Вручну лопатами копали ями, куди встановлювали дерев’яні стовпи, натягували дроти. Потім цілодобово чергували на...

«Славія» (Рівне) – «Маяк» (Сарни) – 1:2 (1:0). 25 листопада 2012 р. Стадіон «Хімік» м. Рівне.

600 глядачів. Голи: Юрій Гриценко, 43 – Ігор Алімов, 48; Олексій Бриж, 53. Судді: Павло Кравцов (Рівне), Валерій Морозов (Рівне), Олег Фурманець (Костопіль).
«Славія» (Рівне): Роман Попов, Олександр Полончук, Сергій Чепик (Михайло Тивончук, 57), Роман Ядчишин, Олексій Грицак, Роман Сьох, Олександр Ткачук, Дмитро Жигудін, Андрій Давидюк (Юрій Гуменюк, 88), Віктор Каращенко, Юрій Гриценко (Роман Волох, 75). Тренери: С. Дьомушкін, Р. Байрашевський.
«Маяк» (Сарни): Олександр Симонович, Костянтин...

З–поміж найбільших зимових свят у давнину чи не найвеселішим і найочікуванішим було 13 грудня – празник Андрія Первозванного.

За українською традицією сільська молодь збиралася в одній хаті, на так званих великих вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища. Хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди мають древніше, дохристиянське походження, звідти ж і ворожіння, що були популярні серед молоді. До того ж, враховуючи, що андріївські вечорниці припадали на період Пилипівського посту, духовенство всіляко намагалося зупинити цю позацерковну звичку....

височіє пам’ятник у міському парку «Залізничник».

Тим, хто став жертвою наймасштабнішої техногенної катастрофи людства – аварії на Чорнобильській АЕС. Найприкріше, що вона є чорною міткою країни, її ідентифікаційним кодом у світовій спільноті. Бо французьку націю визначають завдяки сиру, англійців – Біг Бену, угорців – «Унікумум». А нас знають не через любов до сала, а через підступні атоми Чорнобиля.
Кого тільки не звинувачували в цій трагедії: радянську владу - за згубне бажання перегнати всіх у технічному забезпеченні, працівників електростанції – бо хтось не виконав належним чином свою...

10 квітня 1987-го запам’яталося колишньому водієві ПМК-129 Анатолію ЛУКОВЦЮ на все життя. У цей день, уже майже рік після катастрофи на ЧАЕС, ще продовжувалася ліквідація її наслідків. Чимало сарненців із багатьох трудових колективів за покликом громадянського обов’язку та серця побували на зраненій розгнузданим атомом території, доклавши неабияких зусиль, аби згорнути руйнацію, втамувати стихію.

Та цього було замало. Ліквідаційні роботи, набираючи розмаху, вимагали нового поповнення, адже довго там працювати було неможливо, давали знати непізнані підступні бери.
10 квітня Анатолій зі своїм...

День місцевого самоврядування в Україні встановили 13 років тому.

Це свято всієї держави, кожного села, селища, міста, кожного їх мешканця, сказав голова районної ради Микола Драганчук, відкриваючи урочисте зібрання, на яке запросили лідерів територіальних громад, депутатів рад усіх рівнів, гостей. Це – люди, які щодня на своїх робочих місцях дбають про те, аби мешканцям населених пунктів жилось комфортно в їх власних домівках, а для цього необхідно, щоб розвивалась економіка краю, держави, а значить зростатиме добробут її громадян. Саме вони довірили своїм обранцям право відстоювати їх...

«Щороку 7 грудня в Україні відзначають День місцевого самоврядування. Його розвиток має надзвичайне значення, адже воно є невід’ємною складовою процесу організації життєдіяльності громад на місцевому рівні, атрибутом демократизації суспільства, однією з форм реалізації прав і свобод людини.

Місцеве самоврядування повинно стати інструментом із організації життєдіяльності територіальних громад і засобом реалізації ініціативи, практичного здійснення суспільної діяльності, відповідальності населення за своє село, селище, місто. Надії громадян на поліпшення умов можуть справдитися лише за високої...

Микола ДРАГАНЧУК свого часу здобув освіту в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю «журналістика».

Відтоді працював за фахом практично увесь час у районній газеті «Сарненські новини» на різних посадах, згодом очолив «районку». За журналістським покликанням побував у всіх куточках краю, спілкувався з людьми, цікавився їхніми досягненнями й переймався проблемами. З-під його пера вийшло чимало цікавих, актуальних і злободенних статей, журналістських досліджень, інтерв’ю з посадовими особами й простими мешканцями району. Відкритість, щирість журналіста імпонували...