Back to top

Сімейна сторінка «Віночок»

Не можна впіймати вітер

Під час тридцятихвилинної обідньої перерви Іра аналізувала причини своєї самотності. Ні, вона, звичайно, може бути коханою дівчиною, ще є змога поїхати на морське узбережжя з рюкзаком за плечима, порожніми кишенями та хорошим настроєм разом з Віталиком. Саме він і сниться їй щоночі, тільки з ним пішла б, не вагаючись, під вінець.

Та все так складно! Історія бере початок ще в далекому дитинстві, де світ був яскравим і блискучим. Батьки розлучилися, коли дівчинка тільки починала розуміти, що означають загадкові слова «любов» і «сім’я». Матір-одиначка, брак грошей, постійна економія, ворожість...

За гріхи треба платити

За вікном багатоповерхівки вже третій день періщить холодний осінній дощ. Зіна приготувала обід, пішла до магазину. Під ногами прогиналося мокре листя. Було дуже холодно. Вирішила повернутися додому й одягтися тепліше. Коли підходила до квартири, відчула щось недобре. Під дверима стояли двоє молодих чоловіків і дзвонили у двері.

Тремтячими руками відкрила, гості без запрошення зайшли:
- Скажи своєму чоловікові, щоб негайно повернув те, що належить нам. Інакше опинишся з ним на вулиці. Скажеш, два тижні даємо. Це останній строк.
Жінка вже не відчувала холоду. У голові роїлися думки: «Що ж...

До моря

do-sea.JPG

До моря! До моря! Запросив мене Дмитрик з’їздити до моря! І я вже рада, я невимовно рада, бо не була там ніколи.

Кинула все: свою кляту роботу, хазяйство на сусідку - і піддалася раптовій спокусі побувати в обіймах теплих і лагідних морських хвиль...

Поїзд мчав нас із Дмитриком на південь, здавалося, цілу вічність. І хоч він усю дорогу розважав мене різними розповідями, водив у вагон-ресторан, я нетерпляче чекала кінцевої зупинки...

Ми поселилися в якоїсь одинокої тітки в однокімнатній квартирі. Кинувши всі речі, швидко переодяглася в купальник і потягла Дмитрика показувати мені море.

Я...

Інша половинка

insha-polovinka.JPG

Хоч як нелегко це чути, але ваша бабуся і справді тяжко хвора. На жаль, їй уже нічого не допоможе, але полегшити страждання можете. Необхідно лише знайти потрібні препарати. Думаю, відважитесь на цей крок», - ці слова Олександра перекручувала в голові декілька разів, адже після зустрічі з лікарем її вже ніщо не цікавило. Єдина рідна людина, яка залишилась, і та незабаром покине.

Дівчина прийшла додому з болем у серці. Повільно перекладала документи, переглядала рецепти, а в голові промайнуло: «Пів на десяту. Потрібно лягати спати, щоб завтра якомога раніше прокинутись і поїхати за ліками…»....

Сторінки

Підписатися на RSS - Сімейна сторінка «Віночок»