Світ захоплень

Єдиний в Україні вокально-інструментальний ансамбль незвичайного складу створили сарненські депутати.

Співочий куточок Полісся – Сарненщина - завжди був багатим на талановитих композиторів, поетів, співаків, різних творчих у душі людей, тяга до прекрасного в яких сіяла радість поміж шаленого виру життя інших. З року в рік, століттями люди обирають музику своїм захопленням. Для когось вона стає професією та покликанням на все життя, для когось залишається лише приємним відпочинком від напружених буднів, а комусь - справжнім храмом мистецтва.
Мабуть, у душі кожного на землі висіяні Богом зерна...

а ще вдягає чистий одяг, добре миє руки й звільняє душу від усяких злих помислів костянтинівська майстриня Любов БОРОДАВКО перед тим, як приступити до виготовлення пасхальних писанок-дряпанок.

Писанка - не просто сувенір чи народна мініатюра. Вона несе в собі високий заряд енергетики. Любов Іванівна згадує, як у дитинстві її мама розписувала яйця воском лише в гарному настрої та з добрими побажаннями. Пояснювала, що тоді їх можна подарувати іншим на щастя, здоров’я, багатство, вкладаючи в це душу. Писанка, створена під час хвороби чи поганого самопочуття, обов’язково лусне на останньому...

Вочевидь, іскра таланту жевріє в людині з дитинства, як-от в Іванові Гамзі з с. Цепцевичі. І лише за сприятливих умов спалахує яскравим сяйвом.

Певно, таким лакмусовим папірцем для виявлення здібностей цепцевицького лозоплета стало випасання корів: під час відпочинку хлопчина вирізав дубці, вигинав, сплітаючи геометричні фігури: овали, круги, ромби.
Хіба відав тоді, що згодом навчиться з’єднувати їх в єдине гармонічне ціле і стане визнаним майстром з виготовлення різноманітних кошів, дитячих колисок (щоправда, зараз молоді батьки надають перевагу підшипниковим) тощо.
Нині народний умілець...

Чомусь беручкі та вправні руки заведено величати золотими. Та не повертається язик назвати цим металевим словом безвідмовні та спритні руки вчительки початкових класів Цепцевицької ЗОШ І-ІІІ ст. Надії Леончик.

Бо лише майстерні та чудодійні руки здатні створити таке фантастичне диво: коли дивишся на курчат і грибочки, не відразу віриш, що їх можна виплести зі звичайних ниток. А зі швидких і досвідчених рук майстрині виходять і серветки, і сукні, і светри. Крім в’язання гачком і спицями, пані Надія захоплюється ще й вишиванням: гаптує картини, складними орнаментами прикрашає одяг. З 1975...

Цей музичний інструмент був дуже популярний декілька десятиліть тому. Яке ж нині ставлення до неї?

Кажуть, що інтерес повільно згасає. Це правда, та й не кожен може сказати, чим відрізняється вона від баяна чи акордеона. Крім того, старих гармоністів, які знають наспіви початку XX століття, залишається все менше.
На Сарненщині живе чоловік, який не тільки грає на баяні й гармоніці, а й ремонтує їх. Зі старих електробаянів може скласти абсолютно новий, ще й відремонтувати при потребі. Навчився всьому Григорій КРИЖИК самотужки, не маючи спеціальної музичної освіти.
Уперше Григорія Павловича...

У наш час не так уже й багато залишилося справжніх майстрів із лозоплетіння – одного з найдавніших ремесел, сліди якого знайдені археологами ще в неоліті.

Адже мало хто хоче присвятити себе цій копіткій справі, знаючи, що вона буде більше захопленням, аніж прибутковою, спроможною стати основним фінансовим джерелом у сім’ї. Але, попри це, знаходяться народні умільці, які свято бережуть цей вид ремесла, плекають його природну оригінальність і оберігають від вимирання. Одним із таких його охоронців є житель Рудні-Карпилівської Володимир ФЕСЯНОВ, який, можна сказати, випадково освоїв науку...

Днями в навчальний заклад місцевої ЗОШ № 4 І-ІІІ ступенів на цікавий і корисний захід «Зустріч з українським романсом» гостинно запросили його поціновувачів.

Адже серед багатьох жанрів і форм української народної творчості пісня-романс посідає одне з найважливіших місць, а його характерні риси - це перевага особистих інтимних мотивів, психологічно-заглиблене, деталізоване відображення почуттів і настроїв.
У дверях затишного й відповідно прикрашеного кабінету всіх зустрічала господиня й ведуча дійства Ольга Старовецька, яка розпочала його народною приказкою: «Гість у хату – радість у хату»....

Що спонукає людину до творчості? Літератора - писати книгу, поета - римувати вірші, композитора – складати пісні, співака – повертати їх співвітчизникам у новій красі, поміж якими вони й народжуються, живописця – зафіксувати навіки мить, коли з яблуні спадає білосніжний квіт, і тоді трава немовби оживає другим цвітінням…

Поклик серця, душі, якийсь потаємний внутрішній голос, жадання людям добра, потреба утверджуватися, духовного самовираження?..
Творчість здавна покрита невидимою таїною, певною недоступністю. Чи не так? І бере початок, мабуть, ще з прадавніх часів, відколи людина сягнула...

Ірина Міхнова народилася в Карпилівці, в багатодітній родині Степана й Федори Никончуків. Коли була в 9 класі, помер батько. Мама тяжко працювала на фермі. А всі шестеро дітей щосили намагалися їй допомагати.

Самі косили, ходили збирати чорниці в ліс, доглядали 2 коней, що були в господарстві. Дівчинка вміла сама їх і запрягати. Незважаючи на невеликі родинні статки, брати й сестри тягнулися до знань і професій. Найстарший Володимир став пічником. Валентина працює в Житомирі акушер-гінекологом, а Мар’яна – юристом у суді. В рідному селі залишився Сергій, який навчався в ВПУ-22. Наталія –...

Гостя сарненських теренів Наталія ГЛІЖИНСЬКА має професію, на перший погляд, далеку від витончених мистецтв – вона кухар-кондитер. Та це не заважає їй писати неординарні вірші, в яких – злети й падіння, успіхи та невдачі, туга й – пропри все! – непереможна любов до життя. Зрештою, суди, читачу, з її поезій.

Янтарные слёзы
Янтарь-это слёзы сосны…
Тягучие вечности слёзы…
Какие запомнились сны?
Какие привиделись грёзы?

Защиту и мудрость даря,
Могучею властью владея,
Храните надёжно меня,
Как верные мне чародеи.

Четыре сезона жизни…
Весны прекрасной легкий вздох,
Реки оттаявшей журчанье,
И...

під таким девізом працюватиме об’єднання «Самоцвіти Сарненщини»

Погодьтесь, що не кожен із нас може робити те, що й інші. Хтось випікає смачніші паляниці, у когось вірші складаються наче самі собою, а комусь не вистачає фантазії, щоб узагалі хоч щось зліпити: на столі, в голові чи деінде. Часом люди нарікають на власну бездарність, але один відомий португальський письменник сказав, що в кожної людини є дар і життя дано для того, аби його в собі відшукати.
Деяким жителям Сарненщини вже вдалося віднайти свій талант, і тепер у них є достатньо часу, щоб його розвивати. Цьому сприятиме й...

Сьогодні в'язання спицями дозволяє розкрити свою індивідуальність, відійти від традиційних поглядів на моду як у костюмі, так і в домашньому інтер'єрі. А вироби - найстабільніші й можуть довго прикрашати гардероб. Вони задовольнять примхи найвибагливіших модниць.

Адже пуловер, який носила ваша мама, за фасоном і структурою візерунка може бути й тепер досить актуальним. Тому навіть старі журнали доречно використовувати для своєї творчості.
Заступник директора з виховної роботи Немовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Тетяна ЖУК, незважаючи на вчительську зайнятість, досить швидко виконає класичні речі...

Ось і дочекалася красуня-зима свого господарювання, одягнувши все земне в біле пухнате вбрання. Червонощокі дітлахи поспішають з санчатами на засніжену гірку чи ліпити Бабу Снігову. І хоча за вікном вирує засніжена хурделиця, та все ж думки не полишають золотава осінь, галявина «Синіх гір», наметове містечко…

Коли хтось думає про розваги байкерів, то уявляє, що це багато пива-дівчата-рок-н-рол. Допоки не трапилася нагода побачити все на власні очі, думала так само. Звичайно, є і одне, і друге, і третє, але це не мотозоопарк – це дружний відпочинок великої родини однодумців. Щороку на пагорбі...

У долі кожної людини є той куточок, з яким пов’язані її найкращі, наймиліші, найщасливіші роки життя.

Є те святе місце, звідки лине з далекої юності й до сивої старості ніжна пісня матусі, де білосніжний весняний яблуневий сад приворожує неповторною красою, де верболози купають свої віти в тихому плесі річки, а любовно стоптані стежки зелених лугів і поважних лісів завжди несуть у колиску родоводу – у твоє рідне село, зі своєю райдужно-барвистою красою, з прадавньою сивою історією, з тисячами людських доль. Усі ці слова м’ятою-барвінком уплетені у віночок життя села Мале Вербче. З цієї...

Мало хто знає, що Олена СИЩИК народилася в Усть-Ілімську Іркутської області. Батько Іван Мішков поїхав туди на заробітки, де й познайомився з майбутньою дружиною, яка подарувала спочатку сина, а потім доньку.

От тільки хорошою матір’ю стати для них не змогла.
Пам’ятаєте, як в одному фільмі: «Детей пополам и проваливай!». Тож Іван Павлович забрав 5-річного Сергія й повернувся на батьківщину в Немовичі. Оленці, яка залишилася з мамою, тоді було 4. Незадовго в горе-дружини з’явилася ще одна дитина, тільки вже від іншого, але доля їх чекала одна. Про виснажених сестричок, які втрачали свідомість...