Внаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції радіоактивного впливу зазнали величезні території.

Тільки в Україні їх забруднено на площі понад 50 тисяч квадратних кілометрів у 74 районах 12 областей. Найбільш постраждало Полісся: окремі його райони настільки забруднені радіонуклідами, що будь-яка господарська діяльність та проживання людей там неможливі (зона відчуження). На решті ведеться обмежена або повноцінна господарська діяльність.
Проте після катастрофи минуло 25 років, внаслідок природніх процесів розпались майже половина довгоживучих радіонуклідів цезію та стронцію....

Якось одразу настала весна. І день 26 квітня видався таким же спекотним, як і 25 років тому.

Саме тоді ми почали жити в атомній ері. Атомні електростанції виявились зручними й надійними в експлуатації. Атомні реактори готувались узяти на себе теплофікацію міст країни. Для Чорнобильської АЕС завершальний рік одинадцятої п’ятирічки був надзвичайним – тут діяли на повну потужність всі енергоблоки одразу. Подібного ще не було за всю експлуатацію атомного велетня. Але ніхто не звернув увагу на одкровення святого Іоанна Богослова: «Третій ангел просурмив і впала з неба велика зірка, що горіла...

Ліда повільно брела сільською вулицею, обминаючи весняні калюжі.

Навкруги весело щебетало птаство, наливались бруньки на деревах, подекуди біля хат розцвітали підсніжники та крокуси, нагадуючи перехожим про те, що нічого У світі немає постійного. На зміну холоду приходить тепло, пітьмі – світло, печалі – радість. На зупинці не було нікого. Автобус до райцентру ще буде не скоро, і думки переганяли одна одну. Ось і все. Ніхто більше не чекає її тут, лише дві могили найрідніших людей. На душі тяжко й сумно. Майже все життя її ростила й виховувала баба Марта, царство їй небесне, доброю була. Все...

Так назвав свою першу збірку поезій Володимир ГРОМОВ з Клесова

, закоханий у життя, в людей, прекрасну половину людства – жіноцтво, у чудовий світ природи…
«Моя любовь, моя печаль»… Любов з печаллю переплетені. Наче повінчані ці два поняття на все життя – такі непередбачувані, несподівані, вщерть переповнені випробуваннями та труднощами, що сплітаються в тугий клубок, який, здавалось би, ніколи не розплутати.
«Моя любовь, моя печаль»… Однак любов Володимир поставив на перше місце! Домінує ж бо любов у житті талановитого майстра слова, тонкого лірика, беззавітного патріота – людини складної...

Народна мудрість свідчить: «У невмілого руки не болять».

І це таки правда. Адже, коли немає ні зацікавленості, ні хисту, то навчитися робити щось корисне дуже важко. Та є люди, в яких є величезне бажання домогтися успіху самотужки. Як, приміром, у Анатолія МАЛЕЙЧИКА із с. Велике Вербче, який освоїв ремесло плетіння з лози – найпоширенішого природного матеріалу - й нині робить чудові коші, корзини, які доречні та практичні в домашньому господарстві.
- Одного разу, ще учнем восьмого класу, погнав на пашу корів, - розповідає Анатолій. – Поруч випасав худобу дід і плів коша. Зацікавлено...

Всесвітній день охорони праці стосується кожного з нас. Проте згадуємо про це в кращому випадку раз у рік, 28 квітня. А є люди, які щодня дбають про безпеку праці, створення належних умов для неї. Серед представників цієї славної когорти - завідувач сектором профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, відшкодування шкоди потерпілим – страховий експерт з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сарненському районі Олег Зіньковський. Він і розповів про...

Не пара
Сергію було майже 30, коли прийняв для себе досить виважене рішення.

Не можна сказати, що був обділений жіночою увагою, але серце обрало Олену. У неї була дитина від громадянина Німеччини. Можливо, дівчина сподівалась, що той колись повернеться неї, тож на пропозицію Сергія відповіла згодою, але на приживання в громадянському шлюбі. Спочатку все йшло добре. Згодом Олена і Сергій вирішили мати власну дитину. Хлопець вдень і ночі опікувався своєю коханою, виконував усі її забаганки. Почуття настільки затьмарили йому розум, що не звернув уваги, коли Олена вперше підняла на нього руку....

«Вірю йому навіть тоді, коли сплю», - так говорить про свого секретаря Віктора сільський голова Великовербченської сільської ради Віра Кузьмич.

Віктор Климець пройшов гідний трудовий шлях до свого професійного становлення. Після закінчення Житомирського сільськогосподарського інституту п’ять років працював у Тутовицькому господарстві «Шлях до комунізму», яке згодом було перейменоване в СГПП «Горинь». Разом з молодим агрономом-насіннєводом, який займався також і захистом рослин, у Тутовичі приїхала його нинішня дружина Тетяна. Разом навчались у вузі, розпочинали трудову кар’єру. Економіст...

- Ну, Мусію Федоровичу, вибирай: на дві доби в Чорнобиль, або пиши заяву на розрахунок, - прозвучали, як грім з ясного неба, слова бригадира ПМК-81, де йому до пенсії залишалось працювати ще якихось три роки.

Зібралась бригада з восьми чоловік на велику раду і вирішили монтажники розділитись на дві підгрупи, а потім змінити одна одну. Не так склалося, як гадалося. «Відрядження» затягнулось на півмісяця. Згадує Мусій Красовський, як привезли їх у село Грезлі Полісянського району за 20 кілометрів від Чорнобиля. Висадили, ніби парашутистів, і поїхали геть. Видали протигази. Село не видавало...

З творчістю Оксани ПУТІЛО познайомилась під час районної акції «Мистецтво одного села»

, де свої історичні надбання, вироби народних умільців представляв Зносицький культурно-дозвіллєвий комплекс. Присутнім на святі одразу запали в очі її вишивані ікони та картини, які гордо представляла ведуча дійства, зауваживши при тому: майстриня має в доробку стільки образів, що можна було б прикрасити в храмі весь іконостас. Гості високо оцінили майстерність рукодільниці. А все тому, що кожен виріб створює терпеливо й натхненно. Бо важливо, зауважила при розмові, щоб люди отримували від побаченого...

Роки, як казкові легкокрилі птахи, яким ніколи зупинитися.

Мчать, розсипаючи іскри-пір’їни, аби нам світити, нагадувати про швидкоплинність і непередбаченість життя, яке подеколи підкидає такі несподівані віражі, що, здається, не кожному під силу витримати. Чимало на життєвому шляху пізнав і Василь ДОБРИНСЬКИЙ…
Стриманий і скромний, тож мало хто з сарненців знає, скільки йому довелося пережити. Народився у звичайній сільській родині, де, зазвичай, змалку привчають дітей до всілякої роботи, труднощів, терпіння й наполегливості. Коли після школи прийшов час служити в армії, охоче вдягнув...

Щороку 26 квітня, після опівночі, розливаються тривожні удари дзвону, встановленого в діючому храмі у зоні відчуження.

Вони лунають стільки ж разів, скільки років минуло від часу катастрофи. Цьогоріч він вдарить 25… 25 років, як на наші землі прийшла ця біда. 25 років із тих квітнево-травневих днів, коли тривала битва незахищених людей із радіацією. 25 років, як «мирний» атом завдає непоправної шкоди здоров’ю людей не тільки в Україні. 25 років між життям і смертю перебувають ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС. Волею долі досі живемо в державі, де епіцентр атомної катастрофи –...

На порозі квартири Харитини КОВАЛЬЧУК зустріла її невістка Наталка, зі щирою посмішкою запросила в оселю, де почула дитячий щебет і зрозуміла, що в цій родині панують мир і злагода.

Харитина Григорівна назустріч не вийшла, а сиділа на ліжку в одній із кімнат. Відразу ж здогадалась, жінка слабує. І не помилилась. Чорний біль 1986-го залишив відбиток на її долі. Через хворобу ніг не може ходити, останнім часом усе тіло зводять судоми, не кажучи про руки, серце, а головне – душу, яка болить найбільше.
У Сарнах Харитина Григорівна мешкає вже 49 років. З них 34 віддала сумлінній праці на посаді...

коли є розуміння й бажання працювати на користь громади

Минулої п’ятниці депутати районної ради зібралися на пленарне засідання чергової шостої сесії. Як зазвичай, питання порядку денного, яких цього разу винесли 48, розглянули постійні комісії, а перед початком сесії провели їх спільне засідання, в якому взяли участь 31 обранець громади. Вів його Михайло Мартинюк, голова постійної комісії з питань освіти, культури і духовності, молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму.
Голова районної ради Микола Драганчук повідомив про формування порядку денного, зазначив також, що 9 травня...

Золотаво-багряна осінь завітала в підніжжя Карпат, край мальовничих краєвидів, цілющих мінеральних вод, кришталевих дзвінких струмочків і в’юнких доріг.

Білі вершини задумливих гір, оповиті сивим туманом, ховаються в кудлатих хмарах. А на схилах ростуть стрункі вічнозелені карпатські смереки. Здається, що то вони підпирають втомлене сіре небо. У долині, де бере початок бурхлива гірська річка Дністер, розкинулось село Розлуч, що на Львівщині. Саме в цьому чудовому краї виросла Любов Іванівна (Гришканич) БОРОДАВКО, і не сказати, де формувався її світогляд, просто неможливо.
Після закінчення...