Провів районний технічно-спортивний клуб Товариства сприяння обороні України
Серед керівництва РСТТСОУ вже стало доброю традицією влаштовувати змагання з кульової стрільби серед первинних організацій. У командному заліку «золото» здобули стрільці НВК «Школа-колегіум» м. Сарни, «срібло» - Чудельської ЗОШ, «бронзу» - Карпилівської.
Особисту першість виграли Андрій Случик (Чудельська ЗОШ), Григорій Козлітін (НВК «Школа-колегіум м. Сарни), Емунаїл Кушнір (ЗОШ № 4 м. Сарни). Серед дівчат найвлучнішою була Оксана Радько з НВК «Школа-колегіум» м. Сарни, на другому місці – Оксана Михайлицька (...

Нещодавно перший заступник міського голови Світлана Усик відвідала з робочою поїздкою Хорватію, де вивчала досвід роботи з дітьми в рамках співпраці з ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН). Отож розмову почали саме з цього:

- Світлано Борисівно, яка мета поїздки і чому обрали саме Хорватію?
- 11-15 квітня ЮНІСЕФ сформував делегацію для робочої поїздки в Хорватію з метою вивчення досвіду роботи міст з дітьми. Усі витрати на переліт з Києва до Загреба та проживання з харчуванням покрив Дитячий фонд ООН в Україні. Отож з міського бюджету на поїздку не витратили жодної гривні. А ось досвіду, цікавих...

У часи, коли все комп’ютеризовано, а новітнім технологіям не встигаємо дивуватися, тяжко повірити, що є люди, в оселях яких замість електричного освітлення гасові лампи. :
Таке диво побачили в будинку 84–річного жителя хутора Грабина Ремчицької сільської ради Степана ЗОСИМЧУКА. Пенсіонер радо зустрів нас і повідав, як живеться йому без електрики – блага цивілізації, без якого, впевнена, ніхто з нас не уявляє свого життя.
Біля будинку Степана Івановича в очі одразу впали рівненько висаджена в рядочки полуниця і старий дерев’яний віз, в які в селах запрягають коней. Певно, дідусь тримає лошака...

Людина живе доти, поки її пам’ятають. У Сарненському ВПУ-22 щороку проходить відкритий турнір з боксу пам’яті воїна-інтернаціоналіста Ярослава Губені.
Цьогоріч помірятися силами зібралися 12 команд: СК «Гладіатор», ДЮСШ відділу освіти РДА м. Сарни, ДЮСШ імені В. Яндали м. Рівне, обласна комплексна ДЮСШ «Спартак», Луцький дитячо-юнацький боксерський клуб «Золота рукавичка», Володимирецька ДЮСШ, боксери Кузнецовська, м. Дубровиця, Рокитнівського та Здолбунівського районів, м. Дубно й району. Загалом понад 70 спортсменів 1994-2000 років народження боролися за нагороди. В урочистостях взяв участь...

Якби в Сарнах був стандартний баскетбольний майданчик саме так могли б скандувати минулої неділі місцеві уболівальники, святкуючи новий визначний крок сарненського баскетболу на аренах Західної України.

Проте, залу як не було, так і немає, а от перемоги не припиняються, а поскільки великі успіхи просто так ніде та ніколи не трапляються, пояснення треба шукати в людях. На щастя, у Сарнах поки що є ентузіасти, які й досягають цих самих успіхів.
Першого травня сарненський спортивний клуб «Будсервіс» у Рівному в черговий раз виборов почесне звання чемпіона Західної України з баскетболу серед...

Зона відчуження… Від цих слів відразу віє холодом, оскільки мало хто не знає трагічну історію цієї території.

Території, де полішуки зберегли свій традиційний уклад життя до того часу, коли на початку 70-х років на березі Прип'яті поблизу залізничної станції Семиходи збудували Чорнобильську АЕС — першу атомну електростанцію в Україні. Чи передбачали тоді, що назва древнього міста Чорнобиль назавжди пов’яжеться з однією з найбільших трагедій в історії України?
Чорнобиль дав свою гірку назву (так у народі називають полин звичайний) атомній електростанції. Проте дуже багато людей не тільки за...

Одні вважають її вчинок подвигом, інші – самопожертвою.

Сама ж Ніна САДОВЧУК із смт. Клесів переконана, що не могла вчинити по-іншому. Повинна була «обігріти душеньку», огорнути родинним теплом двох дівчаток. Нині ж неординарна жінка, яка має власних дітей і внуків, виношує думку стати опікуном і для хлопчика.
Бог посилає випробування тим, кого любить, кажуть у народі. Вочевидь, так. У великій і дружній сім’ї все було благополучно, аж поки старший син Олександр обрав собі супутницю життя. Народивши доньку, вродлива жінка написала розписку, що відмовляється від неї на користь батька, і...

Нещодавно в м. Київ у Національному центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім» відбувся ярмарок інноваційних бібліотечних послуг та електронного врядування, організований програмою «Бібліоміст», Міністерством культури України, Українською бібліотечною асоціацією, Програмою сприяння парламенту, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), та відділом преси, освіти й культури Посольства США в Україні. Метою його було представлення широкій громадськості інноваційних послуг, які бібліотеки надають місцевим громадам, використовуючи Інтернет та інформаційні...

Декілька разів ця фраза розривала болючі спогади учасника бойових дій, інваліда Великої Вітчизняної війни Костянтина МАКОВЧУКА.:

Адже це було найважчим і найсуворішим випробуванням за останні століття для народів колишнього Союзу РСР. Ціною неймовірних зусиль і жертв воїни мужньо витримали цей своєрідний іспит. Відстояли свободу та незалежність рідного краю та завдали нищівної поразки гітлерівській Німеччині, яка підім’яла під свій чобіт і країни Європи.
З болем у серці згадує ветеран кров’ю пролиті фронтові шляхи, що пройшов з 1944-го.
На долю білоруса одного з сіл Мінської області...

Завжди з острахом і болем пам’ятатиме людство про Велику Вітчизняну війну.

Та найбільш глибокий слід вона залишила в душах її учасників. У декого й донині вві сні, чи наяву лунають постріли й назавжди закарбувалися останні погляди бойових побратимів, полеглих за неньку-Батьківщину. Дивлячись в очі 87-річного Гната НІКІТЧУКА, жителя с. Тріскині, повні болю та страждань, ніби й сам переживаєш ті страшні роки війни, які забрали не одне молоде життя.
- У 19-річному віці 1943-ого потрапив у 44 гвардійську танкову бригаду, - пригадує ветеран. – Там узяли мене в мінери. На той час навіть не...

Цьогоріч патронажній службі Товариства Червоного Хреста України виповнюється 50 років

Саме під таким гаслом трудиться невеликий, але дружній колектив районної громадської організації Товариства Червоного Хреста, який майже два десятки років очолює Любов Аврамчук. Загальна кількість пацієнтів, яких обслуговують упродовж року на дому 8 медсестер патронажної служби, - до тисячі чоловік, по 810 відвідувань на день. Живуть вони на різних вулицях, у селах, але сестри милосердя прагнуть допомогти кожному, хоч би хто звернувся до них. Допомагають, чим можуть – медикаментами, одягом, продуктами...

Коли молоді люди отримали атестат зрілості 21 червня 1941 року, і щасливі гуляли до ранку, ніхто не думав, що завтра буде війна.

Її ніхто не чекав і не хотів. Вона прийшла без попередження і забрала мільйони життів за чотири виснажливі роки. Не обминула Велика Вітчизняна і село, де я народилась і живу. Мої посивілі земляки пам’ятають, як це було.

Храмове свято 1944-го…
Немовичани завжди шанували церкву, Бога і храмове свято св. Параскеви. 28 жовтня 1944-го (другий день престольного празнику) стало останнім для двох хлопчаків – Романа Кишенка та Івана Баранова. Вони знайшли у копиці сіна...

…І знову травень на календарі. Незабаром свято Перемоги. Буде радісно й весело.

І лише у скронях сивочолих ветеранів ось уже 66 років поспіль в цей день відлунюють звуки гармат, стогін понівечених рядових, плач жінок і дітей. Щемлять серця їх. Навзрид готові плакати від спогадів терпких. І де, скажіть, придбати ліки від болю того. Тільки тепле слово розрадить, угамують біль щирі посмішки людей. …Сьогодні живемо під мирним небом, маємо хліб на столі й благополуччя в родинах. І не вправі забути, що ветерани грудьми затуляли Україну від німецько-фашистських окупантів, ціною власного життя...

Коли читачі «Сарненських новин» відкривають «Сімейну сторінку», яку вони чекають з великим нетерпінням, то очима шукають життєві історії Володимира Пінчука.
Правду кажуть, що всі великі люди – письменники, лікарі, професори – працюють у Києві, але народилися в селі. Володимир народився в Підлісному Дубровицького району. До цих пір пам’ятає свою першу вчительку Надію Остапчук, яка прищепила йому любов до знань і книги. Сім років навчання в школі хлопець отримував лише відмінні оцінки. Незважаючи на те, що в той час не було електроосвітлення, радіо, телевізорів у жодній хаті, діти хотіли і...

У свої 93 Василь Петрович погано чує. Ночами не може спати, бо дуже болять ноги.

Та й на місці не сидить ніколи. Йде помаленьку до стіжка, насмикає сіна для корови, уже користь. Люди такого загартування, яке пройшов Василь Гудзяк, не відчувають спокою. Пропонували лягти в лікарню, щоб підлікуватись, - не хоче. Про батька розповіла дочка Валентина, яка живе з ним разом з донькою й зятем. Одно слово, хороша дружна родина, в якій всі підтримують один одного. Валентина Василівна бережно тримає в руках батьківський військовий квиток, а він уважно вдивляється мудрими очима в її обличчя, слідкуючи...