За давніх часів село Мале Вербче розташовувалось на найвищому місці, яке зараз має назву Селище. У долині протікала річка Мельниця, береги якої заросли верболозом, а вздовж люди будували хати-землянки. Коли на ці землі стали нападати монголо-татари, селяни ховались у заростях, тому й охрестили поселення Малими Вербами. Згодом його перейменували в Мале Вербче. Навкруги розкинулись густі ліси та непрохідні болота. Тут є багато урочищ: «Мещанське», «Лядо», «Островець», «Жарник», «Ставища», «Шия», «Струга», «Небо», «Красне Стойло» й інші. З часом дерева вирубали, місцевість осушили, а назва села...

Урочистості з нагоди 125-літнього ювілею заснування міста Сарни відбулись минулої п’ятниці в районному Будинку культури. Щирими словами привітали земляків керівники міської, районної, обласної влади, гості з Білорусі, а піснями – кращі аматори сцени ріднокраю та знамениті артисти України.

Сотні сарненців і гостей, проходячи до зали, зупинялись перед розгорнутою у фойє фотовиставкою «Історія міста мого». На рідкісних знімках – миттєвості подій минулого Сарн, відомі особистості, які в різні періоди побували, жили чи воювали на Поліській землі, трудівники потужних промислових під-приємств, що з...

Перше, що впало в очі, коли прибули до будинку на вулиці Ярослава Мудрого, 1, - це клумби, на яких квіти наче переливаються всіма кольорами веселки. А біля них у холодочку дві лавочки, де бабусі ховаю-ться від спекотного сонечка й любуються красою, яку створила їх сусідка, жителька багатоквартирного будинку, вчителька з сорокарічним стажем Зоя Бохер.

Раніше на цьому місці були смітники, пізніше ящики вивезли й розрослися високі бур’яни. Дійшло до того, що навіть вужі завелись. Люди говорили, що необхідно окультурити цю територію. Та за діло ніхто не брався. Зоя Зосимівна також не раз думала...

Спека в ці липневі дні ніби й не заважає хліборобам, які зранку до пізнього вечора збирають зернові на хлібних нивах. Робота кипить на полях, на токах. Нинішня холодна морозна зима, літо з частими дощами завдали й чимало прикрощів. Проте в селян є надія, що врожай усе ж буде вагомим, хоча, можливо, й трохи меншим минулорічного. Тож коли минулого четверга навідалися на тік Кам’яне-Случанського відділення СГПП «Маяк», там працювали із завзяттям. Це й не дивно, адже потрібно до негоди просушити, очистити зернові, закласти на зберігання. От і стараються селяни.
Понад півстоліття трудиться в...

Минулої неділі в с. Вирка
на землю, окроплену не тільки святою водою, а й кров’ю та людськими слізьми, приїхало
понад сотня поляків, щоб вшанувати пам’ять тих, хто жив і помер тут. Спочатку
відслужили літургію на парафіяльному кладовищі. Гості поклали квіти до могил
своїх родичів, помолились за упокій їх душ. Пізніше навідалися до одного з
п’яти хрестів, які встановили на території Великовербченської сільської ради. Єпископ-ординарій
Луцький Маркіян Трофимяк і отець Олександр Кокора з місцевого храму УПЦ освятили
місце, де в 1934-1943 роках стояв римо-католицький костел Воздвиження...

Саме такий девіз
супермаркету «Вопак» на 2010 рік, адресований тисячам жителів міста й усього
району. Напередодні професійного свята трудівників прилавка – Дня працівників
торгівлі – поцікавився в директора закладу Юрія Бобровського про сьогодення з
найбільшого продовольчого магазину райцентру, його здобутки й проблеми в
обслуговуванні людей.

- Крилатим висловом
щороку визначаємо один з найважливіших пріоритетів у роботі, - каже Юрій
Олександрович. – Наші реальні й потенційні покупці живуть поряд. Їх запити,
побажання, потреби вивчаємо, враховуємо і, зазвичай, задовольняємо...

У центрі села Люхча розташований магазин
продовольчих і промислових товарів, що належить Стрільському споживчому
товариству. Будівля зведена ще за радянських часів, тож особливою архітектурою
не вирізняється: типове приміщення тодішніх торговельних закладів. Нині ж
приваблює зір сонячним теплим кольором (такий мають усі магазини
райспоживспілки). А всередині від розмаїття виставлених товарів розбігаються
очі. Зустрічаєшся поглядом з продавцем, і її щира посмішка ніби запрошує до
розмови. Привітно, спокійно цікавиться, чим допомогти, який потрібен товар.

Це – завідуюча Галина Круглик....

Сергій та Оксана Касперчики познайомились,
коли навчались у Київському біблійному інституті. Довго не зустрічались: через
три дні хлопець запропонував руку й серце. Дівчина народилась у російському
місті Самара. Одружившись, переїхала в Сарни. Обоє закохані в музику. Він гарно
співає, опанував гру на волтерні й трубі, був учасником академічного оркестру в
Києві. Вона – грає на піаніно. Не забарились і діточки, один за одним
з’являлись на світ, зараз їх уже десятеро. Серед них три пари близнюків. Не
дивно, що старші ходять у музичну школу, а менші майже визначились з
...

Останніми днями Полісся наче перетворилося на
зону тропіків. Сонце ще зранку немилосердно розігріває повітря. Учора
працівники Сарненської метеостанції зафіксували 34°С в тіні! У післяобідню пору
великі купчасті хмари розряджаються блискавками з розкотистими громами й
проливаються рясними дощами, що вже перевищили в ІІ декаді норму на 143%.
Водозливні системи міста не в змозі швидко впоратися з такою кількістю води,
тож на деяких вулицях виникала справжня повінь. Ні водіям, ні пішоходам це не
додавало настрою - псуються дороги й авто.

Раділи величезним калюжам хіба що діти,...

Так назвав початок жнив
на полях сільгосппідприємства його головний агроном Сергій Трохимець. За суботу
й неділю тут з перших декількох десятків гектарів зібрали понад 440 тонн
збіжжя. У злагодженому напруженому ритмі жнивують хлібороби, діждавшись
сонячної погоди.

Їдемо з  Сергієм Леонідовичем по широкому полю, на
якому рівними рядками лежить скошена солома. Тут, на 150-гектарній площі,
працює зернозбиральний загін. Комбайни «Клаас» швидко й рівно скошують пшеницю,
лише на хвилини зупиняючись, аби наповнити намолоченим збіжжям кузов чергової вантажівки.

- У господарстві на
жнивах...

Мальовниче село над
Случем відсвяткувало 430-річчя

Перша писемна згадка про
Любиковичі датується 1580 роком як маєток княгині Марії Курбської з дому князів
Гольшанських. Княгиня Марія заповіла село своєму синові  Андрієві Монтольну. 280 років з моменту
заснування його називали Любейковичами, а після 1860-ого – Любиковичами. За станом
на перше січня цього року кількість населення становила 2097 осіб.

Мальовниче село над
Случем, лелеча колиска, край м’яти, барвінку та чебрецю – так по-різному, однак
зі щирою любов’ю, називають Любиковичі його жителі та вихідці. Велику, дружню
громаду зі...