Наші сучасники

Більшість людей тягне в далекі незвідані краї, які бачили на малюнках чи світлинах, або ж по телевізору. Проте куточок раю і привітно-теплу красу можна створити власними руками, варто тільки захотіти.

Бо ж часто те, що споглядаємо крізь призму дня, здається для нас звичайною буденною картиною. Насправді ж потрібно тільки пильно подивитись під трішки іншим кутом й побачене відразу вразить, зачарує й навчить берегти всім серце те, що подарувала природа й історична стежка-стрічка минувшини, без чого ваш звичайний день перетвориться на чорно-білу рутину. Саме це й намагається показати у своїх...

Усе більше представниць слабкої статі йдуть працювати водіями таксі. Чоловіки, як відомо, скептично сприймають жінок, які беруться водити автомобілі. Очевидно, не можуть змиритися з тим, що на дорожній смузі з легкістю можуть дати їм фори.

Про водіїв у спідницях вони розповідають анекдоти й поговірки, засуджують, мовляв, місце жінки на кухні, а не за кермом. Можливо, водити авто - це дійсно не зовсім жіноча справа, але, погодьтеся, будь-якій леді автомобіль додає впевненості й солідності. А коли жінку беруть водієм таксі – це взагалі своєрідне ноу-хау. Марія КОВАЛЬЧУК із Клесова в місцевій...

Переглядаючи телепередачі або сюжети новин, читаючи періодику, часто розумієш: мораль і поведінка нинішньої молоді бажають кращого. Та тішить, що нині є юнаки й дівчата, які мають на меті вищі ідеї, моральний устрій. Для них найголовніше - бути справжньою людиною, але водночас і не бути білою вороною в суспільстві.

Вони шанують батьків і сім’ю, поважають учителів і наставників, мають і бережуть друзів, вносять лепту в розвиток краю.
Завжди цікавило, чим живе нині місцева юнь. З цього приводу зустрілася й поспілкувалася з одинадцятикласником Сарненського економіко-правового ліцею «Лідер»...

Людина часто втрачає розуміння цінності простих речей. І в той же час готова докласти неймовірних зусиль, аби віднайти те, що здавалось колись звичайним і буденним. Як-от життя «на гражданці», у колі родини, при здоров’ї…

Сергій ДЯДЕНЧУК після тяжкого поранення таки виборов цей приз у примхливої долі, яка невблаганно підносила гірке частування. Ось такий парадокс!
Певно, так у житті «щастить» одиницям – бути призваним у лави Збройних сил у день власного народження! 15 травня 1980 року уродженця с. Борове Зарічненського району Сергія Дяденчука привезли на збірний пункт у Здолбунів. До речі,...

студентка групи А-42 педагогічного коледжу РДГУ Марина Гречка

Вона таки вродлива. Навіть більше - сонцесяйна. Поруч з нею хочеться бути, на неї хочеться дивитися, з нею хочеться розмовляти. Бо випромінює спокусно–таємниче внутрішнє сяйво. І якби взяла участь у конкурсі красунь, то неодмінно отримала б приз глядацьких симпатій. Проте доброзичлива та весела юнка взялася торувати мамину стежину – вирішила стати вчителем.
Певно, приклад мами надихнув стати схожою на неї, цікавлюся в майбутньої вчительки початкових класів і керівника гуртка комп’ютерної підготовки.
- Дійсно, не з чуток знаю про...

Іринка - маленьке чотирирічне дівчатко - босоніж вибігла на поріг, викладений татом мозаїчною плиткою. Запитуємо, чи не холодно їй? А вона у відповідь тільки весело посміхнулася.

Голубими оченятами, чистими, як лісові озерця, раз по раз уважно поглядала на гостей і в бік грайливого водопаду на подвір’ї оселі, що є рідкістю для сільських обійсть. Так, саме двометрового кам’яного водопаду з дерев’яним колесом, на яке зверху ллється потік води та змушує, поскрипуючи, крутитися. Внизу два невеличкі басейни, де дітвора в літню спеку може похлюпатися та вдатися до дитячих пустощів, розваг. Так...

Чомусь так виходить, що циганське мистецтво та музику люди люблять, а ось самих циган - не дуже.

До речі, поцікавилась у керівника Сарненського циганського гурту «Хамза» Сергія Заборєвського, як правильно говорити - цигани чи роми? Виявилось, слово «циган» має таке ж значення, що й «канап» відносно росіянина чи «хохол» – українця. А в усьому світі нація має назву роми. Але вони не ображаються, коли кличуть циганами.
Кажуть, щоб про тебе не говорили погано, не роби зла ні сусіду, ні суспільству. Але хто по-справжньому знає ромів, їхню культуру, той зовсім по-іншому до них ставиться. А ті...

Марія РИБАЧОК родом із Яринівки. Тут закінчила 9 класів, а 10-11-й - у Ремчицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Опанувала спеціальність бухгалтера-оператора в Сарненському ВПУ-22, а інформатику вивчила й освоїла комп’ютерний набір у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті ім. С. Дем’янчука. З маленькою дитиною було важко знайти роботу.

І коли ремчицький сільський голова Леонід Долід запропонував молодій жінці стати фахівцем із соціальної роботи, одразу погодилася. Працюючи за фахом, здобула відповідну освіту в Рівненському інституті ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «...

Чому з сотень професій Олена ДОРОШКО обрала фах бібліотекаря?

Через любов до читання і не тільки. Головне, на її думку, людина, яка дає книгу, несе світло пізнання, допомагає подолати сумніви, розчарування, відчути справжні хвилини щастя.
Поняття імідж, яке сьогодні міцно ввійшло у вжиток, у словосполученні «імідж бібліотекаря» для багатьох з нас звучить незвично. Бо довгий час у ЗМІ, художній літературі, кіномистецтві формувався його негативний образ (тьмяна зовнішність, зібране волосся, тиха покірлива жінка). І що найдивніше – працівники книгозбірні не завжди намагалися зламати це уявлення...

Щорічно, в третю суботу вересня, в Україні відзначають День винахідника і раціоналізатора, що об’єднує людей різних професій і спеціальностей, але всі вони обов’язково наділені рідкісним талантом творчості, відчуттям нового, умінням розширити межі звичного, вийти за рамки стереотипу.

Щодня користуємося величезною кількістю досягнень сучасної науки і техніки - електрочайником, ліфтом, телефоном, комп’ютером. І ніколи не замислюємося над їхньою конструкцією. Головне, що працюють - і все тут. Але ж хтось їх придумав!
Майбутнього винахідника видно ще з дитинства. Всі малята цікаві, але цей не...

Якщо вам пощастило відпочивати в Греції, ікона, привезена звідти, буде найкращим подарунком.

Її можна купити в сувенірних крамницях. Та, що стане реліквією, обійдеться дорожче. Особливим даром буде доставлена зі святої гори Афон. А оливкова олія - гордість нації. Більшість туристів асоціюють Грецію саме з соковитими оливками. Прочитавши відгук мандрівників на форумі в соціальній мережі, питання, що купити в країні, відпаде саме собою: «Мило - оце річ. Його краса - в натуральності й відсутності парфумерних ароматів і добавок». Повірте мені, шановні читачі, за корисними продуктами не обов’...

Напевно, українську приказку: «Не словом, а ділом» придумали спортсмени. Справді, навіщо багато говорити, коли тебе чекають нові марафони, заслужені здобутки, олімпійські вершини. Спілкування з тренером дитячої юнацько-спортивної школи Павлом БЕЛАШОМ тільки підтвердило це. За дещо його скутою та стриманою розмовою було видно спортивний закал, сильний дух і характер бійця.
- Павло Івановичу, як і коли почали займатись боротьбою?
- Боротьбою займаюсь з семи років. Справа в тому, що тренер ДЮСШ Іван Жученя, мій сусід, запросив мене на тренування. Батьки відразу були тільки за. Це і стало першим...

Крок за кроком молодь відкриває для себе нові сторінки життя.

Минають дні, спливають роки і найрізноманітніші емоції, хвилюючі переживання та невідкладні справи втягують нас у вир дорослого та відповідального буття, обтяженого рутинними, але обов’язковими справами. А доки світ здається яскравим та енергійним, вільним і відкритим для подвигів, доти живе молодь. Неординарні особистості, які своєю енергією запалюють жагу до життя, бажання летіти на крилах звершень, силу творити та вдосконалюватися. Книги, прогулянки, велопоїздки, танці, соціальні мережі – все це частина маленького Всесвіту...

Людмила народилася в Клесові. Там закінчила й місцеву ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцей, після якої вступила до Львівського державного університету фізичної культури.

Думаю, для юнки, в якої немає тата, а виховувала дівчинку та її молодшого брата Руслана одна ненька, це було не так просто. Спортом почала займатися з 10-річного віку. Чесно зізнається, що вже навіть не пам’ятає, коли отримала першу перемогу. Мама спортсменки працює в КЗ «Клесівська районна лікарня» молодшою медсестрою. Сумує за донькою, коли довго не приїжджає додому. Люда була відвертою в спілкуванні зі мною. Не намагалася приховати,...

Мені імпонує, що Микола Морозюк не хизується своїми заслугами.

Інші себе рекламують за будь-яких обставин, а він — ні. Має почуття гідності. Як керівник, вимогливий, не тільки правду каже в очі, а й те, що думає. Завжди прагне, аби педагогічний і учнівський колективи ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» досягали високих результатів у всьому. І вчителі, й учні з бажанням зустрічаються з ним, бо знають: вникне в їхню складну ситуацію, дасть слушну пораду, не залишить наодинці з проблемою. А Микола Петрович робить це щиро, з відкритою душею. Коли ж відчуває, що допоміг, тепліше стає...