Минуле і сучасне

розстріляних комуністами в 1939 році.

П’ята українсько-польська наукова експедиція виявила поховання польських офіцерів, розстріляних «червоними визволителями» 20 вересня 1939 року. Кожна нація прагне вшанувати своїх співвітчизників, патріотів, які завжди залишалися відданими Батьківщині. Треба зазначити, що особисто мене завжди вражало, наскільки поляки ностальгічні за своїм історичним минулим. І вважаю, що в цьому нам, українцям, варто в них ще повчитися…
Після підписання Ризького мирного договору в березні 1921 року Західне Полісся відійшло до Польщі. Поляки хотіли відгородитися від...

І дивляться, та не бачать - на очах полуда…
Як свідчить історик Геродот, сколотам, які жили біля річки Борисфен (Дніпро), елліни (греки) дали назву скіфи, а від першого скіфського царя минуло «якраз тисяча років». Якщо ж був цар, то, логічно, було і царство, тобто держава. Таким чином, якщо вірити Геродоту, скіфи мали державність за XV століть до н.д.

«Ось уже понад 2300 років Атлантида перебуває в тому єдиному місці, куди помістив її Платон, – діалогах «Тимей» і «Критій». «Видобути» її звідти не вдалося жодному з атлантологів, які висловили безліч неймовірних гіпотез, особливо щодо причин...

(сторінками «Влесової книги»)

Бо на тисячу літ Коляду закувавши в календи,
Біля нових голгоф українців хозари пасуть.
Руслан Морозовський.
Уже підготувавшись до інтерв’ю з автором реконструкції та перекладу «Влесової книги» Петром Комнацьким, чомусь довго відтягував зустріч. Як і він, не збираюся переконувати читачів у тому, що найдавніша пам’ятка древньоукраїнської писемності – справжня, або ж стверджувати, що це бездарна фальсифікація. Зрештою, підтвердження чи спростування її автентичності – справа вчених і дослідників. Не поспішав до розмови з автором одного з найцікавіших (і...

а Бог, світлий образ Божої Матері завжди залишаться в серці кожного
15 травня 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав чотири закони, що забороняють радянську символіку, засуджують комуністичний режим, відкривають архіви радянських спецслужб і визнають борцями за незалежність України УПА й інші організації. А вже 3 червня активісти «Правого сектора» й бійці 10 запасного батальйону Добровольчого українського корпусу (ЗБАТ ДУК ПС) разом із представниками громади знесли пам’ятник найбільшого ідола в Сарненському районі (монумент Дзержинському) в селі Катеринівка, де за іронією долі...

Понад 10 тисяч бібліографічних довідок про невинно репресованих, а згодом реабілітованих земляків, жителів Рівненщини, зокрема Сарненського району, містять четверта та п’ята книги «Реабілітовані історією. Рівненська область».

Нещодавно в обласній науковій універсальній бібліотеці відбулася презентація цих видань. Керівник науково-редакційної групи, професор МЕГУ Андрій Жив‘юк (на фото стоїть) розповів:
— Починаючи з третьої книги, у них містяться біографії людей, які зазнали політичних репресій і були реабілітовані відповідно до законодавства України. Зокрема тут є інформація про людину:...

Православний монастир Святого Хреста зведений у західній частині Єрусалиму, що називається Найот (Пасовище). Розбудували її в 1962 році вихідці з англомовних країн. Своїми багатоповерхівками поселенці оточили долину Хреста, але саму її ніхто не посмів тривожити.

І монастир тут, як добротна середньовічна фортеця, височіє на пагорбі. На схід від нього - музей Ізраїлю, на півдні - Кнессет (ізраїльський парламент), уздовж тягнеться автомобільна траса Сдерот Хаім Хазаз, а посередині в долині - вузенька вуличка Шота Руставелі, вона й упирається в монастирські ворота. Оцим тоненьким коридорчиком...

Минулої середи в селі Катеринівка активісти «Правого сектора» й бійці 10 запасного батальйону Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор» разом із частиною громади села знесли пам’ятник Дзержинському, повідомили активісти «Правого сектора».

«Залізному Феліксу» закинули на шию зашморг, бетонні ноги розбили кувалдою, металеві опори підрізали автогеном. Через дві години монумент упав під сильним натиском патріотів. Потім його вивезли бульдозером. Декому з селян це не сподобалось. Один із мешканців навіть кинувся на прибулих із кулаками. Інших присутніх хвилювало, чи приберуть територію....

Хоч би що там сьогодні говорили різні політики, але таке породження диявола, як німецький фашизм, повинна була знищити світова спільнота. За будь-яку ціну.

І його ліквідували. Ціна, яку за це заплатило людство, сягнула 80 млн. чоловік убитими. Ще більше зазнали поранень, зникли безвісти, розсіяні по світу десятки мільйонів інших знедолених.
Свого часу прочитав мемуари, здається, всіх маршалів, багатьох генералів і полковників. Намагався відшукати в цих книгах спогади про останню операцію воєнних дій у Європі, але так і не знайшов…
Цікавість підсилювалась і спогадами покійного батька-...

або Європейські стандарти минулого століття на Сарненщині

Після закінчення Першої світової війни (1914-1918 рр.) у Сарнах розпочалося своєрідне економічне піднесення. У місті зростала, насамперед, кількість населення. Запрацювала школа та професійно-технічне училище, де готували кадри залізничників. Зміни відбулися й у промисловості. Почали діяти невеликі підприємства, де трудились від 3 до 10 робітників, їх чисельність залежала від різновиду сфери діяльності. Тоді здебільшого виготовляли меблі, вози, упряж, побутувало гончарство. Щоправда, робота з металом була налаштована вкрай погано....

Минулої суботи в Гуті Костопільського району, що за селищем Степань, було багатолюдно й вирували емоції. Вшанувати пам’ять жертв Волинської трагедії 1943 року приїхали українські та польські громадяни,

генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Беата Бживчи, міністр з охорони історичної пам’яті, професор Анджей Кшиштоф Кунерт із представниками канцелярії президента, організатор і меценат Януш Горошкевич, представники Сарненського і Костопільського районів, місцевої влади і райдержадміністрації, а також керівник Сарненської ГО «Польсько-Українська Дружба» Андрій Данильченко та члени...

Наш час… При в’їзді в місто лежать три пса. Один серед дороги, два – обабіч. Автомобілі байдуже сновигають повз бездиханні тіла чотирилапих, а водії ще й кривляться від побаченого, приговорюючи, що це лишень собаки.

В повітрі непомітно провелися паралелі… На землі лежать мерці, над ними стоять їх карателі, які без жалю й будь-яких емоцій кажуть: «Це лиш євреї… Це ж просто ляхи… То кляті бандерівці… Москалі… Фашисти…». І ціна людського життя - як собачого. Наче псів убивають, наче псів і ховають. І кожен за свою правду…
Жителі села Бутейки пам’ятають роки, коли буденність нагадувала уривки...

Історія. Століттями її пишемо, змінюємо, вивчаємо, критикуємо… До кожної її віхи маємо своє бачення й думку. Комусь не подобається, а дехто гордиться нею. Нас ніхто не змушує любити її, але шанувати повинні. Адже самі її творимо. І головне - щоб наші нащадки, аналізуючи теперішній час, у майбутньому нами, принаймні, пишались.

Є казка про всевидюще око. З його допомогою можна було бачити все, що твориться в будь-якій частині землі.

Захоче його власник підглянути за життям у якомусь селі чи містечку – і воно покаже сплетіння доріг, людей, що ними крокують, червоні дахи будинків, виструнчений дим із комина, діток, що граються у квача… Давно придумали цю історію і в ній проглядається прагнення людей бути в курсі важливих світових подій. Але не тільки звичайна цікавість спонукала поглиблювати свої знання про все, що відбувається навколо, в цьому була й гостра необхідність. Хіба могли купці успішно вести торгівлю з...

На початку ХVІІ століття, за архімандрита Єлисея Плетенецького, біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці ченці Печерського монастиря копали могилу для молодої померлої дівчини й натрапили на труну.

До спочивальні була прикріплена срібна дощечка з написом: «Иулиния, княжна Ольшанская, дочь князя Георгия Ольшанского, преставившаяся девою, в лето от рождения 16-ое». Коли відкрили труну, то побачили князівну в пишному вбранні й дорогоцінних прикрасах. Дівчина лежала, мов жива. Домовину з мощами перенесли до Печерської церкви, але без належних почестей.
Ініціатором канонізації й правильного...

Цікавим і неординарним був житель міста Георгій БОРКОВСЬКИЙ, якого товариші називали Жорж. Це досить інтелігентна людина. Навіть у похилому віці завжди елегантно одягнутий, життєрадісний, ніс веселий заряд бадьорості й оптимізму.

Цьому сприяло виховання священицької родини.
Народився Георгій Борковський у 1912 році в сім’ї духовенства. Батько йо¬го, Володимир Матвійович, був священиком, 1887 р.н., уродженець с. Ветли Любешівського району на Волині. Освіту отримав у Волинській духовній семінарії, після закінчення якої направили працювати на Рівнен¬щину. Служив у Городці, Стрільську,...