Долі людські

Згідно з Біблією, з раю виходила річка і розділялася на чотири - Фісон, Гіон, Тигр і Євфрат. Відомо, що їх витоки беруть початок на Вірменському нагір’ї.

У світовій літературі знаходимо опис про місцезнаходження раю. Так, Джордж Байрон писав: «Якщо правильно розуміють Святу Книгу, рай був розташований у Вірменії». Понад трьох тисячоліття існує вірменський народ. Багато лиха зазнав він, нападів ассирійців і скіфів, мідійців, парфян і сельджуків, гунів і римлян, арабів, турків і персів. Не раз здавалося, що саме ім’я Вірменії стерте з карти. Але вірменський народ вистояв, відстоявши своє...

який виконує інтернаціональний обов’язок із захисту повітряних рубежів Арабської Республіки Єгипет»

Мабуть, у кожної людини настає в житті період, коли вона починає жити минулим, більше згадує, ніж загадує. У чоловіків покоління всіма шанованого сарненця В’ячеслава Демченка, який нині мешкає в м. Рівне, найбільш яскраві згадки, звичайно, пов’язані зі службою в армії. Це тепер, переживаючи різноманітні політичні, економічні та моральні катаклізми, взагалі ставимо під сумнів необхідність існування армії і аж ніяк не хотіли б, щоб наші діти чи онуки служили в ній. Як зізнався особисто В’ячеслав...

У Сарнах, у будинку під номером 4, що на вулиці Молодогвардійців, живе жіноча родина – мама, донька й онука.

Попри те, що Варвара ТУТУКА побувала в Сибіру, у свої 90 досить енергійна й весела. Усе життя жінка чесно й тяжко працювала, навчала цьому й своїх дітей. Коли в понеділок приїхали до її оселі, застали там і доньку Надію, яка живе недалеко. Їй було три рочки, коли разом із матір’ю, маминою свекрухою й старшою за себе сестрою Вірою їх депортували в Сибір. Дозволили взяти з собою тільки тепле шмаття та харчі. Кожен думав, що то назавжди…
«Чесно кажучи, - згадує Варвара Архипівна, -...

Забіг у двір біля рідної хати з надією знову побачити свою сім’ю. Батьківське подвір’я зустріло тишею. Кілька годин спостерігав за обійстям, чекаючи, доки брат виведе корову на пашу, та цього так і не трапилося.

Серце шалено забилося, в голові промайнули тривожні думки. Через хвилювання за життя найближчих людей утратив пильність… і раптом: «Стій! Руки вгору!». Кілька озброєних військових схопили й завели до хати. Там побачив батька, та всіма силами вдав, що не знає його. На запитання назватися, відповів перше, що спало на думку: «Степан Бакунець». Так почалася нова сторінка життя Олександра...

Українська миротворча місія в Іраку, в якій взяли участь і декілька земляків-сарненців, - наймасштабніша військова операція в історії незалежної України.
Як відомо, їх завдання полягає в підтриманні миру в різних регіонах планети, недопущенні збройних конфліктів, налагоджуванні життя в країнах, які цього потребують. Часто ризикуючи власним, вони з честю виконували цю відповідальну місію. Участь у миротворчих операціях сприяє подальшому піднесенню міжнародного авторитету України. Про перебування на території войовничої країни читачам «Сарненських новин» розповів земляк, який понад вісім...

Роки, як казкові легкокрилі птахи, яким ніколи зупинитися.

Мчать, розсипаючи іскри-пір’їни, аби нам світити, нагадувати про швидкоплинність і непередбаченість життя, яке подеколи підкидає такі несподівані віражі, що, здається, не кожному під силу витримати. Чимало на життєвому шляху пізнав і Василь ДОБРИНСЬКИЙ…
Стриманий і скромний, тож мало хто з сарненців знає, скільки йому довелося пережити. Народився у звичайній сільській родині, де, зазвичай, змалку привчають дітей до всілякої роботи, труднощів, терпіння й наполегливості. Коли після школи прийшов час служити в армії, охоче вдягнув...

83-річний житель села Пугач у роки Великої Вітчизняної війни підлітком пройшов жахи фашистського концтабору, став підпільником, потім партизаном, брав участь у легендарному Карпатському рейді по ворожих тилах у складі з’єднання Сидора Ковпака. Після війни Іван Петрович служив у Клесові, знайшов тут своє особисте щастя і майже шість десятиліть живе з вірною дружиною на мальовничому хуторі за селом.
Про бойову юність, яка припала на воєнне лихоліття, ветеран нині згадує з гіркотою і захопленням. Родом з села Давидки на Житомирщині, ріс у багатодітній сім’ї, старанно навчався в школі. Водночас...

Сергій та Оксана Касперчики познайомились,
коли навчались у Київському біблійному інституті. Довго не зустрічались: через
три дні хлопець запропонував руку й серце. Дівчина народилась у російському
місті Самара. Одружившись, переїхала в Сарни. Обоє закохані в музику. Він гарно
співає, опанував гру на волтерні й трубі, був учасником академічного оркестру в
Києві. Вона – грає на піаніно. Не забарились і діточки, один за одним
з’являлись на світ, зараз їх уже десятеро. Серед них три пари близнюків. Не
дивно, що старші ходять у музичну школу, а менші майже визначились з
...

каже столітня жителька с.
Цепцевичі Єфросинія Похозей

Вітаючи з днем
народження своїх рідних і близьких, бажаємо їм прожити в доброму здоров’ї
довгий вік, аж до столітнього ювілею. Хоча наперед знаємо – це вдається далеко
не кожному. На Сарненщині таких довгожителів не так уже й багато, лише 6. Минулої
суботи свій сотий день народження відзначила Єфросинія Похозей із села
Цепцевичі. Із знаменною датою її здоровили родичі, сусіди, перший заступник голови
райдержадміністрації Валентин Цупріян, начальник управління праці та
соціального захисту населення РДА Валерій Сапожко,...

Незбагненна властивість пам’яті: минають-пливуть роки. А вона бережно гортає сторінки пережитого нелегкого минулого Василя Іванюка, який, за традицією, до 15 лютого відрощує бороду

Ніби вчора була весна 1987 року. Чудовий сонячний день. Випускник Уманського медичного училища Василь Іванюк працював на посаді медичного брата відділення дитячої хірургії міської лікарні в Умані. Чи важко було? Ні, бо прикипів до цієї благородної справи ще з перших днів навчання в медичному закладі. Коли ж проходив практику і щодня бачив зболені від недуг, змарновані личка маленьких пацієнтів, то переконався,...

Був майже надвечірок, яскраво-червоне сонце поволі хилилося до небокраю. Ганна Бирюк із с. Велихів Володимирецького району, загартована тяжкою сільською працею, схоже, на втому не зважала.

Дарма, що спина боліла: копати всенький день бульбу – справа не з легких.
- Ще за одним куличком сходжу додому, - сказала доньці Людмилі, - може, до вечора подужаємо. На завтра менше роботи буде.
І завернула з поля за селом на широку ґрунтову дорогу, хутко задріботівши ногами. Уже й третину шляху здолала, як несподівано уздріла дівчинку років п’яти, яка босоніж прямувала до лісу.
- Куди йдеш, дитино? –...

З дитинства закоханий у футбол, Олександр Цицюра не піддався прикрому випадку, що призвів до інвалідності, не розлучився зі спортом, а став наставником обділених здоров’ям юнаків і дівчат. Очолюваний ним фізкультурно-спортивний клуб «Повір у себе» знають далеко за межами Рівненщини

…Саша намагається не згадувати той злощасний вечір, коли поспішав з роботи додому. Нестерпний пекучий зблиск, наче стріла, і досі нагадує… Ні!.. Не дав волі стражданням і болю. Натомість зібрав у кулак всі свої зусилля – і почав нове життя. Захоплення футболом відійшло на другий план, але спорт залишився тим...

Вони ніколи їй не перечать. Ніхто. А їх, хороших, порядних і слухняних, у Соломії Бікус – 69: десятеро дітей, 27 онуків, 31 правнук і одна праправнучка.

Сьогодні Соломії Авксентіївні виповнюється 90. Майже 20 років минуло, як помер чоловік, Федір Іванович, дочекавшись останньої онуки. Але вона не одинока. Поряд, у Великому Вербчому, живуть її дочки Ганна та Марина, Софія теж збирається переїхати з Харківщини ближче до матері. А от на свята, особливо в престольний празник, на Михайла, як ластів’ята до рідної домівки, приїжджають діти зі своїми родинами з Дубна, Сарн, Бутейок… І за великим...